- •Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин Питання
- •Створенння Ялтинсько-Потсдамської системи: передумови та етапи.
- •Принципи та особливості Ялтинсько-Потсдамської системи
- •Створенння Ялтинсько-Потсдамської системи
- •Принципи та особливості Ялтинсько-Потсдамської системи
- •Культурная сфера
- •2. Посилення інтеграційних процесів у світі.
- •9 Травня 1950 року було опубліковано план Шумана, котрий передбачав створення спільного ринку у життєво важливих секторах економіки Франції та фрн, що зніме саму можливість війни.
- •1. Створення спільного ринку продукції галузей.
- •3. Спільні інститути
- •2. 1962-65 Рр. Передбачалась регламентація приватних угод та діяльності державних монополій, які спричиняли невідповідність цін.
- •3. 1966-69 Рр. Передбачав координацію валютно-кредитної та бюджетної політики, а також опрацювання європейського корпоративного законодавства.
- •3. Особливості міжнародних відносин на межі століть.
9 Травня 1950 року було опубліковано план Шумана, котрий передбачав створення спільного ринку у життєво важливих секторах економіки Франції та фрн, що зніме саму можливість війни.
Першим кроком до об’єднання економіки повинне було бути створення союзу вугілля та сталі з можливістю входження до нього інших країн. Цей проект було підтримано урядами ФРН, Італії та Бенілюксу. Франція віднеслась до нього цілком прихильно, проте з певними застереженнями. Англія різко відмовилась над роботою в проекті. План було схвалено у США та засуджено в СРСР.
18 квітня 1951 року в Парижі підписано договір між Францією, ФРН, Італією та країнами Бенілюксу про заснування європейського співтовариства з вугіллі та сталі (ЄСВС) терміном на 50 років. Основні принципи об’єднання:
1. Створення спільного ринку продукції галузей.
2. Спільні цілі
3. Спільні інститути
Ці принципи передбачали координацію та обмеження внутрішніх мит, спільні тарифи щодо 3-х країн, які повинні були запобігти утворенню офшорних зон та захистити європейську промисловість від зовнішньої конкуренції
4. Спільна модернізація галузі
25 липня 1952 року - договір було ратифіковано і він вступив у дію.
В системі ЄСВС було створено такі організаційні інституції:
1. Вище правління - виконавчий, колегіальний, наднаціональний орган, що складався з 9 чоловік. Першим президентом було обрано Моне (1952-55).
2. Рада міністрів - представляла національні уряди і слугувала для координації дій вищого правління.
3. Асамблея - призначалась національними парламентами. Мала контроль над вищим правлінням і могла висувати вотум недовіри його членам.
4. Суд - для вирішення спірних питань як між суб’єктами ЄСВС, так і між ЄСВС і національними урядами.
5. Консультативний комітет, до складу якого входили виробники, комерсанти та споживачі продукції. Його завданням було визначення економічної доцільності тих чи інших заходів.
Після створення ЄСВС виникають ідеї створення митного союзу в обслуговуючих галузях, а потім і комплексного економічного союзу між державами.
В березні 1957 року урядами Франції, ФРН, Італії та країн Бенілюксу підписуються угоди про створення 2 наддержавних об’єднань - європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом) та європейського економічного співтовариства.
Одночасно всі 3 організації об’єднувались в одну спільноту - Європейське економічне співтовариство.
Ці угоди увійшли в історію як Римські угоди 1957 року. Всі 3 організації у складі ЄЕС зберігали свою автономію до 1965 року, коли було підписано договір про остаточне злиття. Він вступив в силу 1 червня 1967 року.
Основні принципи Римських угод:
1. Формування митного союзу, що передбачало поступову відміну митних зборів та кількісних обмежень на експорт товарів між державами-членами, спільну торгівельну політику та утворення єдиного внутрішнього ринку. Цей процес був завершений до 1968 року.
2. Здійснення спільної політики щодо 3-х країн і запровадження спільного митного тарифу.
3. Проведення спільної політики у сфері сільського господарства та транспорту. Передбачалась усестороння допомога європейським виробникам сільськогосподарської продукції, що повинно було забезпечити "продовольчу безпеку" регіону.
4. Створення європейського соціального фонду та європейського інвестиційного банку.
5. Вільне переміщення в рамках співтовариства капіталів та робочої сили.
В рамках ЄЕС були сформовані наднаціональні інституції:
1. Раду ЄЕС, що функціонувала на рівні міністрів, як вищий координаційний орган, мала широкі повноваження в сфері зовнішньої політики, зокрема укладати угоди з 3-ми країнами та розглядати питання про розширення ЄЕС. До складу Ради входило по 4 представники від Франції, ФРН та Італії, по 2-є від Бельгії та Нідерландів і 1 з від Люксембургу. Кожен з представників мав право вето.
2. Комісія, як провідний виконавчий орган.
3. Асамблея - консультативний орган, який формувався на представницькій структурі з прдставників національних парламентів. До нього входило 78 членів. Мав обмежені повноваження. Сьогодні Асамблея ЄЕС трансформувалась у Європарламент.
4. Суд - вищий арбітражний орган, основним завданням якого було гарантування виконання установчих договорів субєктами співтовариства.
Інституціональна система ЄЕС включала також консультативний комітет ЄСВС та економічний і соціальний комітети Євроатому.
Втілення в життя ідей спільного ринку мало відбутися в 3 етапи:
1. 1958-1961. Передбачались гармонізація податкової системи та адаптація трудового законодавства і соціальної політики
