Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпора з політекономії...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
619.52 Кб
Скачать

83 Національне багатство та його структура.

Національне багатство-це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію.

Сучасна економічна теорія критикує тезу про матеріальний зміст багатства. Це пов*язане з тим, що у наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій в теорії та практиці господарюв.

Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів ви-ва, то на суч. етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушення визнач. станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини.

Тому, у широкому розумінні нац. багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство.

Елементи матеріал. форми: виробничий капітал(основний і оборотний); основний капітал сфери нематеріального ви-ва(школи, лікарні, житлові будинки); резерви капітальних благ; майно домашніх господарств; запаси і резерви споживчих благ. Також відносять природні ресурси, котрі залучені до господарського обороту(відтворювальні, невідтворювані).

Потенційні кор.. копалини, або ті, що тільки розвідані не входять.

Елементами нематеріальної форми нац. багатства є духовні і культурні цінності(нагромаджений виробничий досвід,освітній потенціал нації,досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень). якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних вчених і спеціалістів, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП і можливості в нагромаджені більшого нац. багатства. Те саме спостерігатиметься і в знижені інтелектуального рівня нації.

Нац. багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.

Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально - економічного прогресу.

84 Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі:

В економічній літературі розподільні відносини розглядаються через призму розподілу нац. доходу. Розрізняють розподіл факторів ви-ва та розподіл доходів і продуктів, які між собою взаємопов’язані та взаємозалежні.

РОЗПОДІЛ

факторів доходів продуктів

теорія розподілу була започаткована Д.Рікардо. Дж.С.Мілль свою тритомну працю присвятив розподільним відносинам, по детально та поелементно проаналізувавши практику розподілу та підбивши підсумки теорії розподілу класичної політичної економії.

Суб’єктами розподільчих відносин є домогосподарство, фізична особа, підприємство чи держава. Об’єктами розподілу можуть бути земля чи інші природні ресурси, праця, капітал, дохід, технологія, інформація. У рамках національної економіки об’єкти розподілу – це національне багатство, валовий національний продукт, національний дохід.

Розподільчі відносини у відтворенні виконують потрійну роль: по0перше, є умовою ви-ва; по-друге, виступає результатом ви-ва; по-третє, визначає характер і кількісний рівень споживання. Характер розподілу визначає здатність суспільства до економічного зростання в перспективі.