61. Земельна рента та її форми.

Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі –продажу та використання землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землеволодарь, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва. Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Форми земельної ренти: диференціальна земельна рента – різність між суспільною ціною виробництва с/г продукції на гірших дільницях землі та індивідуальною ціною її виробництва на кращих та середніх дільницях; диференціальна рента по плодючості; диференціальна рента по місцезнаходженню; диференціальна рента по ефективності на додаткові вкладення факторів виробництва.

Абсолютна земельна рента – це надлишок вартості с/г продукції над ціною її виробництва. У формуванні ціни землі головну роль відіграє рента та банківський відсоток. Ціна землі рівна такій сумі грошей, яка будучи покладена в банк, принесе доход рівний ренті. Такий доход є капіталізованою рентою. Отже, ціна землі – це капіталізована рента.

Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне користування землею, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за землю містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу.

Монопольна рента: умови утворення: обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Різниця між монопольною високою ціною продукту і екон витратами складають монопольну ренту. Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, знаходиться поза с\г.

62.Економічне зростання: типи і фактори.

Економічне зростання - кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів. Існує два типи економічного зростання: Екстенсивний тип забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип характери­зується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Регресивний - тривале зниження обсягів суспільного вир-ва.З ним пов’язано: стагнація.Економічне зростання вимірюється збільшенням реального вир-ва ВВП; приріст ВВП і НД на душу населення. Фактори екон зростання: нагромадження і інвестування, природні ресурси, капітал, праця, трудові ресурси, структура економіки, соц-політ фактор тощо. Також фактори поділяються на фактори попиту і пропозиції. Фактори попиту – відносний рівень зар пл; схильність до заощадження; фіскальна політика держави. Фактори пропозиції: відносні природні ресурси, працездатне населення країни, основний капітал, рівень технологій.Фактори розподілу.

63. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.

Поняття економічного зростання пов’язане з поняттям нагромадження.

Норма нагромадження (Н)=Фонд чистого нагромадження (Ф)/НД*100%

Роль інвестицій проявляються в темпах і масштабах економічного зростання:

М(мультиплікатор)=дельтаНД (дельтаD)/дельта І (інвестиції).

Процес нагромадження капіталу органічно пов'язаний з про­цесами заощадження та інвестування. Вони здійснюються як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалеж­них одна від одної.

Зокрема, заощадження роблять окремі особи, домашні госпо­дарства (сім'ї), де наміри можуть бути різними: бажання зібрати певну суму для майбутніх витрат (купити будинок, автомобіль тощо); прагнення забезпечити певний статок для дітей; потяг до влади, яку дає велике багатство; або просто індивід схильний за­ощаджувати «на чорний день» тощо. Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як зазначає П. Самуельсон, мало пов'язані з можливостями інвестування, тобто «чистим капіталоутворенням».

Інвестиції — це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери еконо­міки. Головною метою інвестування є одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти. Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних і торговельних підприємств.

Виокремлюють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові ін­вестиції в основному складають вкладення в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою. Ці інвестиції лише частково спрямовуються на збіль­шення реального капіталу, а значна частина їх залишається не­продуктивним вкладенням капіталу.

Вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-вироб­ничих запасів називають реальними інвестиціями. Однак за сучас­них умов зі збільшенням обсягу матеріально-речових елементів основного капіталу швидко зростають вкладення у розвиток ін­телектуального потенціалу (науку, освіту, підготовку кадрів, охо­рону здоров'я тощо), який стає дедалі активнішим елементом ви­робництва. Тому ці витрати, за своєю сутністю, є продуктивними. переджають по темпах зростання вкладення в основний капітал.

Особливістю сучасної підприємницької діяльності є те, що переважну більшість становлять приватні інвестиції. Держава також бере участь в інвестиційних процесах шляхом вкладення капіталу в державний сектор, як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії тощо. Значна частка її інвестицій спрямовуєть­ся, в першу чергу, в галузі (сфери) соціально-виробничої інфра­структури, які необхідні для нормального суспільного відтворен­ня, — розвиток освіти, науки; системи транспорту та зв'язку;