10.4. Організаційні заходи, які забезпечують підвищення електробезпеки

Поряд з технічними заходами, спрямованими на підвищення надійності роботи систем електропостачання та пониження ймовірності електротравматизму, обов'язковими є також організаційні заходи. До них належать такі.

• Персонал, який працює із застосуванням електричної енергії або знаходиться в приміщеннях, де встановлено електрообладнання, в обов'язковому порядку вивчає "Правила техніки безпеки" та допускається до роботи тільки після успішної здачі екзамену з техніки безпеки. Перевірка знань проводиться щорічно, а у випадку допущених порушень – позачергова перевірка або усунення від роботи.

• Для персоналу, який працює в установках вище 1 кВ, існує система, за якою кожному співробітнику присвоюється група з техніки безпеки (всього таких груп п'ять). "Правилами безпеки" чітко визначені види робіт, які дозволяється виконувати тій чи іншій групі. Присвоєння більш високої групи з техніки безпеки здійснюється після бездоганної роботи протягом певного терміну (наприклад, півроку) в попередній групі та успішній здачі екзамену в комісії.

• Усі ремонтні та повірочні роботи в установках високої напруги (більше 1 кВ) виконуються за нарядом спеціальної форми з призначенням відповідального керівника і виконавця робіт. У робочій бригаді повинно бути не менше 2-х чоловік, робоче місце повинне бути підготовленим, розвішані попереджувальні плакати "Працювати тут", "Не залазь – уб'є", після закінчення робіт бригада виводиться з розподільного пристрою, черговий персонал закриває наряд, знімає закоротки і вмикає обладнання в роботу.

Дотримання персоналом "Правил безпеки" знаходиться під постійним контролем начальника цеху та головного інженера підприємства.

10.5. Надання допомоги людині, яка потрапила під вплив електричного струму

Якщо людина доторкається до струмоведучих частин обладнання та створюється коло для протікання електричного струму, то цю людину необхідно якнайшвидше вивільнити від дії струму. Ступінь ураження залежить від тривалості протікання струму. Людина, яка потрапила під дію струму, в багатьох випадках не може сама вивільнитися, навіть якщо вона не втратила свідомість і контролює свої дії. М'язи рук рефлекторно скорочуються і потерпілий самостійно не може їх розправити.

Вивільнення людини від впливу струму може проводитися по різному в залежності від обставин: відключення даної ділянки, вивільнення потерпілого за допомогою сухого неструмопровідного предмета, відсмикування за полу одежі і т.п. Не можна оголеною рукою доторкатися до тіла потерпілого, бо при цьому може бути уражений і той, хто надає допомогу.

Після того, як людину вивільнили від протікання електричного струму, заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого. Його необхідно покласти на спину, перевірити наявність дихання та пульсу, вияснити стан зіниці (широка зіниця вказує на різке погіршення кровопостачання мозку), викликати лікаря.

Якщо потерпілий перебуває при свідомості, але до цього був у непритомному стані, то до прибуття лікаря його слід покласти, накрити зверху одягом, розстібнути пояс та комір, створити притік свіжого повітря, спостерігати за диханням та пульсом.

Якщо свідомість відсутня, але збереглося стійке дихання та пульс, то необхідно, крім вищесказаного, давати нюхати нашатирний спирт. А коли потерпілий дихає рідко і судорожно, йому необхідно зробити штучне дихання та зовнішній масаж серця.

При відсутності ознак життя (дихання, пульс) доволі часто має місце уявна смерть. Людину ще можна врятувати. Необхідно робити штучне дихання та зовнішній масаж серця до тих пір, поки не буде отриманий позитивний результат (оживлення); смерть може констатувати тільки лікар.

Способи штучного дихання існують різні. До початку штучного дихання необхідно розтиснути рот та зуби потерпілому, висунувши нижню щелепу вперед, видалити слиз носовичком або чимось іншим, прослідкувати за тим, щоб язик не перекрив шлях для дихання (для цього нижня щелепа повинна бути висунута вперед).

Найефективнішим способом штучного дихання є спосіб "з рота в рот". При цьому потерпілому вставляється в рот трубка або накладається на рот марля чи тонка тканина і вдувається повітря тим, хто надає допомогу. За хвилину необхідно робити 10…12 видихів, створити умови для виходу повітря з грудної клітки потерпілого.

Бажано чергувати штучне дихання та зовнішній масаж серця, який виконується періодичним натисканням руками на груди людини. При цьому голова людини, яка лежить на спині, повинна бути закинутою назад, а рот відкритий.