7.5. Електричні реле

Важливим елементом у системах електропостачання споживачів є реле. З багатьох типів електричних реле, що застосовуються, розглянемо найбільш розповсюджені струмові реле.

Рис. 7.3

Е лектричне реле – це автоматичний апарат, який здійснює стрибкоподібну зміну вихідної величини, коли вхідна (контрольована) величина перевищить обране значення. В перекладі з французької мови "реле" означає "перекладні". На рис. 7.3 наведена схема включення струмового реле.

Елементи схеми на рис. 7.3 позначені:

1 – контакти вимикача:

2 – котушка реле;

3 – феромагнітне осердя;

4 – поворотний якір;

5 – протидіюча пружина;

6 – оперативні контакти реле:

7 – контактний місток;

8 – котушка відключення вимикача.

Якщо зменшувати опір , то це призведе до зростання струму І, який протікає від джерела E по котушці 2 реле. При досягненні певної величини струму тягова електромагнітна сила, створена в магнітній системі, перевищить опір пружини 5, і якір 4 повернеться за годинниковою стрілкою. При цьому контактний місток 7 замкне оперативні контакти 6, "плюс" від джерела оперативного струму буде підведений до котушки відключення 8 вимикача 1 ("мінус" постійно підведений до другого виводу котушки 8). Це призведе до відключення кола струму через навантаження

У даній спрощеній схемі струмового реле струм спрацьовування може регулюватися за рахунок: регулювання пружини 5, регулювання зазору , підключення котушки 2 реле до проміжних виводів (останнє змінює ампервитки).

Струмом спрацьовування реле називається мінімальне значення струму, при якому реле спрацьовує.

Струмом повернення реле називається те найбільше значення струму, при якому реле повертається у вихідне положення.

Відношення струму повернення до струму спрацьовування називається коефіцієнтом повернення реле:

(7.1)

Як правило, реле мають

Відмітимо, що часто котушка реле підключається до вторинних виводів трансформатора струму. На базі різноманітних реле розроблені і широко застосовуються схеми релейного захисту електричних об'єктів.

Тема 8. Електричні вимірювання

Навчальна мета: розкрити закони, згідно з якими здійснюються електричні вимірювання та принципи роботи вимірювальних приладів

Час: 35 хвилин.

Метод: лекція.

Місце: навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. 5 хв.

2. 10 хв.

3. 15 хв.

4. Заключна частина – 5 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання)

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, малюнки, збірники задач та матеріалів.

Джерела та література:

Л – 2, 3, 6.

План

8.1. Загальні відомості

8.2. Основні відомості про будову вимірювальних приладів

8.3. Схеми включення вимірювальних приладів

8.1. Загальні відомості

Вимірюванням називається процес порівняння за допомогою фізичного експерименту даної величини з деяким її значенням, яке прийняте за одиницю. Пристрої, які відображають одиниці вимірювання, називаються мірами або еталонами. Вони зберігаються в особливих умовах (температура, тиск та ін.). Такі еталонні зразки існують для всіх видів основних фізичних параметрів: довжина, вага, струм, напруга тощо.

Електровимірювальні прилади є різних систем. Найбільшого розповсюдження набули електромеханічні прилади, а також прилади з цифровим відліком.

З електромеханічних приладів слід відмітити прилади таких систем: магнітоелектричні (застосовуються для кіл постійного струму), електромагнітні (для кіл постійного і змінного струму), електродинамічні (також для кіл постійного і змінного струму), феродинамічні (із захисними екранами), індукційні, вібраційні та інші.

Будь-який процес вимірювання фізичної величини має певну похибку.

Розрізняють абсолютну похибку.

(8.1)

де – результат вимірювання якої-небудь величини; А – дійсне значення (міра, еталон) цієї величини.

Абсолютна похибка може бути додатною або від'ємною (якщо , то буде додатною).

Відносною похибкою називається виражене в процентах відношення абсолютної похибки до дійсного значення вимірюваної величини А:

(8.2)

У зв'язку з тим, що, як правило, значення "А" та " " досить близькі, то у формулу (8.2) замість "А" підставляють виміряну величину . і, таким чином, користуються для розрахунку відносної похибки формулою:

(8.3)

Очевидно, знак може бути як додатним, так і від'ємним, На абсолютну та відносну похибки впливають різні фактори: похибка (клас точності) застосовуваних приладів, похибка 'Зняття відліку'', недосконалість методу вимірювання та ін.

Відмітимо, що класом точності електровимірювального приладу прийнято вважати ту найбільшу відносну похибку вимірювання, яку даний прилад забезпечує. Клас точності позначається на шкалі приладу. Так, наприклад, прилади для вимірювання електричних параметрів, за якими проводяться грошові розрахунки, повинні мати клас точності не нижчий 0,5, тобто для них допускається відносна похибка не більше 0,5%.