4.Сутність і функції ціни.

Важливим економічним важелем ринкового господарства є ціна. За її допомогою виражається вартість усіх видів продукції, послуг та ресурсів, вимірюються економічні величини обсягів виробництва, обігу і споживання, основних оборотних фондів, складові валового національного продукту тощо.

Ціни є інструментом управління в будь-якій економічній системі.

Ціна - це настільки складне економічне явище, що її можна було б назвати ― економічним атомом.

Ціна, як і гроші, - категорія історична, її виникнення пов'язане з потребою обслуговування процесу обміну. Вже під час простого натурального обміну ціни визначалися як еквівалентні виміри. Так, коли власник хутра куниці обмінював його на дві міри зерна, то він виходив з того, що ціна хутра саме і є вартістю такої кількості зерна. Власник зерна, в свою чергу, уявляв, що дві міри його зерна дорівнюють вартості хутра куниці.

З появою металевих, а згодом паперових грошей з'явилася можливість виражати ціну в одних одиницях товарного еквівалента - виразника міри вартості. Тепер уже і продавець, і покупець бачать у ціні товару кількість грошових одиниць, які можна отримати або які доводиться сплачувати за одиницю товару.

З одного боку, ціна - це грошова сума, яку покупець згодний сплатити за товарну одиницю, з іншого - ціна покупця. Для продавця ж ціна - це кількість грошових одиниць, за які він згодний продати ту саму одиницю товару. Однак це - ціна продавця.

Отже, купівля-продаж товару відбувається тільки в тому разі, коли ціна покупця збігається з ціною продавця, що трапляється не завжди, а часто пов'язано з необхідністю торгу між ними. Виходячи з викладеного, сутність ціни можна визначити так.

Ціна товару є результатом узгодження ціни продавця і ціни покупця.

Розглянемо детальніше, що таке ціна і як вона складається.

В економічній науці та господарській практиці сформувалися два основних підходи до встановлення цін - ринковий і витратний (виробничий). Вони відрізняються передусім чинниками, які впливають на формування цін.

В умовах ринкового способу ціноутворення визначальними чинниками є кон'юнктура ринку, співвідношення попиту і пропозиції.

При витратному підході ціни встановлюються на основі виробничих витрат, передусім трудових, що пов'язані з виробництвом товару.

Стосовно ринкового ціноутворення прийняте таке визначення: ― Ціна є формою вираження цінності матеріальних благ, яка виявляється в процесі їхнього обміну”.

Економічна цінність - це єдність економічної корисності блага і економічних витрат на його виробництво. Отже, економічна цінність виражає єдність результату (корисності) і витрат. У цьому формулюванні виділяють два аспекти: перший - підкреслюється безпосередній зв'язок ціни товару з цінністю, яка йому властива як об'єкту споживання; другий - ціна товару виявляється як економічна сутність лише в умовах його обміну на гроші або інший товар. Отже, без ринку, без купівлі-продажу цін не існує, їх встановлює тільки ринок.

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Коли на ринку пропозиція і попит збігаються, виникає так звана ринкова рівновага. Вона визначає ціну з грошовим вираженням вартості товару.

Рівноважна ціна означає, що товарів вироблено стільки, скільки знадобиться покупцям. Така рівновага є вираженням максимальної ефективності ринкової економіки, оскільки у стані рівноваги ринок збалансований.

Отже, рівноважна ціна - це ціна, яка урівноважує попит і пропозицію у результаті дії конкретних ринкових сил.

В економічній теорії виділяють чотири чинники, які визначають співвідношення між попитом і пропозицією та рівноважною ціною:

- збільшення попиту викликає зростання як рівноважної ціни, так і рівноважної кількості товару;

- зменшення попиту приводить до падіння рівноважної ціни і рівноважної кількості товару;

- зростання пропозиції товару зумовлює зниження рівноважної ціни і збільшення рівноважної кількості товару;

- скорочення пропозиції веде до зростання рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару.

На конкурентному ринку будь-якого товару рівновага попиту і пропозиції встановлюється саме за цими правилами. Рівновага - закон кожного конкурентного ринку. Завдяки рівновазі на кожному ринку підтримується рівновага економічної системи в цілому.

На практиці завдяки закону рівноваги попиту і пропозиції формується ціна будь-якого товару. Усі товарні ринки наближені до конкурентної рівноваги, якщо не виникають елементи монопольного втручання у ринковий механізм, що веде до зміни моделі конкурентної рівноваги.

Ціна є грошовим вираженням вартості товару”.

Центр ваги перенесено на поняття ―вартість. Згідно з трудовою теорією вартості (У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо) в основі ціни лежить вартість товару, величина якої визначається суспільно необхідними витратами праці. Як писав А. Сміт, ― праця є загальним, так само як і єдиним вимірювачем вартості, або єдиною мірою, з допомогою якої ми можемо порівнювати між собою вартості різних товарів.

За витратним принципом величина ціни визначається як сума всіх чинників, витрачених на виробництво одиниці товару в грошовому вираженні.

Ціна є об'єктивною економічною категорією, що визначає функціонування всіх сфер виробництва, розподілу, обміну і споживання (виробничого та особистого).

Ціна - величина не постійна. Вона, як правило, не збігається з вартістю. Вона може перевищувати вартість при дефіциті товарів на ринку або бути нижчою за вартість при їх надлишку. Ціна залежить також від купівельної спроможності грошової одиниці. Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричинюється не вартістю, а іншими причинами. У зв'язку з цим потрібне більш універсальне визначення ціни: це грошова сума, яку одержують за конкретний товар. Величина ж грошової суми залежить від багатьох чинників.

Ціна має відображати суспільно необхідні витрати праці. Однак, якщо це правильно з погляду ідеальної теоретичної моделі, то в практично-ринковому середовищі ця теза потребує коригування. Коли йдеться про ринкові ціни, слід ураховувати, що вони характеризують стадію не тільки виробництва, а й обміну, зокрема конкретне співвідношення попиту й пропозиції, що склалося на ринку, зумовлене передусім споживною вартістю товарів. Інакше кажучи, коли попит на певний вид товару перевищує пропозицію, то ціна ринку буде більшою від суспільно необхідних витрат праці на його виготовлення і навпаки. Отже, в основі товарних цін лежать не суспільно необхідні витрати праці, а ринкова вартість, що забезпечує відтворення виробництва в галузях відповідно до виявленої ринком суспільної потреби.

Причиною утворення ринкової вартості вважається необхідність встановлення правильних (таких, що відповідають попиту) співвідношень у розвитку різних галузей господарства.

За умов простого відтворення у разі збігу попиту з пропозицією ринкова вартість товару дорівнюватиме вартості його виробництва, а розміри прибутку - вартості додаткового продукту.

При розширеному відтворенні, властивому для сучасної економіки, де значна частина прибутку спрямовується на виробниче споживання, ринкова вартість відхилятиметься від вартості виробництва. На ринкову вартість впливає ще один чинник - органічна будова виробничих фондів (відображує співвідношення між функціонуючою у виробництві уречевленою та живою працею).

Ціна виробництва має, по-перше, тенденцію відхилятися від суспільно необхідних витрат праці, а, по-друге, є безпосередньою основою формування ринкових цін товарів.

Тенденції утворення (в результаті міжгалузевої конкуренції) середньої норми прибутку диктують певні ― правила поведінки кожного підприємця.

1. У комерційному розрахунку слід керуватися передусім загальним нормативом вигідності вкладення капіталу в будь-яку галузь. Цим нормативом є отримання при реалізації товарів ціни виробництва, а отже, й середньої норми прибутку.

2. Підприємець повинен враховувати, що він не витримає конкуренції й

розориться, якщо собівартість продукції його підприємства (фірми) перевищуватиме суспільно нормальні витрати виробництва на одиницю продукції.

3. Підприємець має постійно дбати про те, щоб індивідуальна ціна продукції (на його підприємстві) була меншою за суспільну ціну виробництва. Тоді він, реалізуючи свої товари за ціною виробництва, одержуватиме не тільки нормальний (середній) прибуток, а й додатковий доход.

Сутність ціни, її економічна роль розкриваються у функціях, які вона виконує. 1.Вимірювально-інформаційна функція.

З її допомогою, по-перше, виражається в грошовій формі вартість натуральних обсягів ресурсів, витрат і результатів, а також різних показників, використаних у господарській практиці; по-друге, вимірюються і обліковуються витрати суспільної праці. За допомогою цін обліковуються і зіставляються витрати і результати при виробництві різних товарів. Крім кількісних показників, що відображають обсяги випуску продукції, її споживання, доходів та інших економічних величин, використовують показники, за допомогою яких обґрунтовуються господарські рішення підприємств і галузей, а також економічна політика держави. Такими показниками є рентабельність, фондовіддача, матеріаломісткість, продуктивність праці, ефективність. При цьому ціна виступає критерієм вибору, орієнтиром у прийнятті рішень, забезпечує інформацію про потреби в товарах, вигідність їх виробництва.

2.Функція підтримання збалансованості та рівноваги у господарстві. Через ціни здійснюється зв'язок між виробництвом і споживанням, пропозицією і попитом. Оскільки ціна є формою економічного зв'язку виробника зі споживачем, вона відіграє активну роль у регулюванні пропорцій і забезпеченні стабільного розвитку галузей народного господарства Якщо засоби виробництва, капітали, матеріальні ресурси і робоча сила розподілені між галузями та їхніми структурними одиницями в близьких до оптимальних пропорціях, то рівновага між попитом і пропозицією на ринку підтримується за допомогою цін, що відповідають суспільно необхідним витратам праці. За інших умов ціна на вироблювану продукцію відхилятиметься від своєї основи. В такій ситуації ціни сигналізують про появу нестабільності та диспропорцій в господарстві.

3.Розподільна функція. Ринкові ціни визначають розподіл вартості суспільного продукту і національного доходу, покриття витрат виробництва, створення нагромаджень у галузях, на підприємствах, у регіонах. Вони також впливають на формування доходів певних соціальних верств населення Від зміни цін залежить величина доходів господарських суб’єктів (збільшення або зниження - аж до банкрутства). Ціни є також мірилом вартості в актах купівлі-продажу. Яскравим прикладом може слугувати розрив у еквівалентному обміні продукції сільського господарства и промисловості коли ціни на сільськогосподарську техніку є майже руйнівними для виробників продукції землеробства і тваринництва. Важливого значення набуває зовнішньоекономічна цінова еквівалентність стосовно інших країн, коли виникає необхідність використання світових цін як орієнтира для встановлення взаємного товарообміну.