Тема 6. Регулювання як загальна функція менеджменту План

1. Поняття регулювання та його місце в системі управління

2. Види регулювання

3. Етапи процесу регулювання та їх характеристика

Ключові терміни і поняття: регулювання, аналіз, перевірка, ревізія, горизонтальне регулювання, етапи регулювання, процес регулювання, вертикальне регулювання.

1. Поняття регулювання та його місце в системі управління

Регулювання — це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі через розробку і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Слід зазначити, що регулювання покликане усунути усі недолі відхилення, збої, що були виявлені у процесі контролювання.

Функції планування, організування та мотивування удосконалюються безпосередньо в керуючій системі організації, функції контролювання та регулювання — в керуючій та керованій системах, підпорядковуються основній меті різні, іноді суперечливі інтереси, забезпечується зв'язок між працівниками, які виконують різні операції однієї функції.

2. Види регулювання

Основними видами регулювання є: розробка заходів щодо усунення відхилень від мети організації; перегляд стандартів і критеріїв; усунення відхилень шляхом врахування мотивацій працівників; коригування планів; перебудова оргструктури управління.

Залежно від конкретних завдань системи, форми і методи регулювання можуть бути різними:

• аналіз, перевірка, ревізія;

• обстеження, само- і взаємоконтроль та регулювання;

• регулювання зверху (менеджерами вищих рівнів) та регулювання знизу (менеджерами нижчих рівнів).

Регулювання в організації здійснюється частіше всього за двома основними напрямами:

• у просторі (встановлюється зв'язок між окремими розосередженими працівниками, які займаються вирішенням одного й того ж питання);

• у часі (встановлюється зв'язок між працівниками, що діють у визначеній послідовності, або між виконавцями окремих функцій, які діють через великі проміжки часу).

Горизонтальне регулювання залежить від рівня контактування працівників одного й того ж ієрархічного рівня. На практиці в організаціях використовуються три основні методи горизонтального регулювання: взаємного регулювання, створення спеціальних груп (комісій), через ринок.

Регулюванням забезпечується баланс у діяльності окремих ланок керованої підсистеми, на рис. зображена графічна модель процесу регулювання під впливом різних факторів, які вимагають здійснення змін у плануванні, організуванні або мотивуванні.

Залежно від характеру відхилень чи недоліків, що були виявлені в процесі контролю у керованій системі, регулювання може скеровуватись на конкретний блок (планування, організування чи мотивування). Якщо у блоці „Планування" виявлені недоліки, то розроблені заходи будуть стосуватись удосконалення економічного, соціального чи технологічного планування; якщо відхилення виникли, наприклад, в організаційній структурі управління, то мова буде йти про реалізацію заходів з удосконалення побудови організації тощо.