Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

1. Сутність та задачі міжнародного фінансового менеджменту.

2. Основні концепції міжнародних фінансів.

3. Міжнародне валютно-фінансове середовище.

4. Види, джерела та форми фінансування.

5. Управління ризиками в міжнародних корпорацій.

1. Міжнародний фінансовий менеджмент представляє собою сукупність певних інструментів, що використовують ТНК в своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. До таких інструментів належать: фінансове планування фінансових потоків, купівля-продаж валют для обслуговування різних операцій, купівля-продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та інше.

До задач фінансового менеджменту відносять:

• фінансовий аналіз та систему прийняття рішень;

• планування використання короткострокових фінансових ресурсів;

• планування використання довгострокових фінансових ресурсів;

• аналіз можливого ризику;

• контроль та звіт про виконання рішення.

Специфічні задачі міжнародного фінансового менеджменту:

• оцінка положення країни відносно до її зовнішньої позиції, тобто аналіз її платіжного балансу;

• планування фінансових операції з точки зору використання в міжнародних розрахунках різних валют;

• кредитування експортної діяльності;

• міжнародне бюджетування капіталу, мотивація проведення прямих інвестицій та портфельних інвестицій;

• операції на євровалютному, євро кредитному та євро облігаційному ринках.

Отже, одна з особливостей міжнародного фінансового менеджменту полягає у використанні багатьох валют, обмінні курси між якими динамічно змінюються. Коливання валютних курсів змушує не тільки ретельно прогнозувати їх рух, а й використовувати різні фінансові інструменти для запобігання можливих збитків при зміні курсів. Ідеальним було б тримати фінансові ресурси у валютах тих країн, курси яких зростають.

Основою міжнародного фінансового менеджменту з одного боку є система управління ТНК, куди крім фінансів ТНК, оскільки вони є частиною компанії, входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження та розробки, персонал, а з іншого фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою частиною міжнародних фінансових ринків.

Наведемо загальну схему фінансової діяльності ТНК.

ТНК

Закордонні валютні ринки

експорт-імпорт грошові інвестування, фінансування

Закордонні дочірні фірми

Міжнародні фінансові ринки

Міжнародні продуктові ринки

Дана схема показує, що ТНК здійснює три основні види діяльності, які опосередковуються міжнародними валютними ринками: експортно-імпортна діяльність, звязки з дочірніми фірмами за кордоном, операції на міжнародних фінансових ринках.

Компанії, що займається інвестуванням неповинні ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. Без знання законів міжнародних фінансів, компанія має малі шанси для забезпечення ефективної конкуренції та отримання оптимальних показників. Початок або розширення діяльності ТНК повязано з проблемами, рішення яких потребує розуміння основних принципів міжнародного фінансування та методів, що використовуються при їх здійсненні.

Проблеми полягають у наступному:

По-перше, потрібно зясувати, які фактори, що відносяться до можливого інвестування, впливають на політичні та кредитні ризики. При цьому вивчаються коло питань по даній проблемі: податкового законодавства та його зміни; політичні зміни, зокрема вибору до уряду країни та їх вплив на законодавство; експортно-імпортні обмеження; норми екологічної безпеки та охорони здоровя; закони та звичаї в практиці роботи з рахунками; наявність певних банківських послуг та їх вартість; виявлення ризиків та можливість їх контролювати.

По-друге, необхідно проаналізувати потенційний валютний ризик, що можливий для компанії в таких умовах, а саме зясувати: обмінний курс конвертації грошової одиниці країни де здійснюється проект до долару та до інших валют європейських країн; прогнози ставок валютних курсів; фінансові прийоми та інструменти хеджування ризику та витрати на них.

По-третє, вивчити відсоткові ставки та темпи інфляції в усіх країнах, що мають відношення до даного проекту; визначити країни, де краще отримати фінансування; яку кількість коштів можна отримати за рахунок позики та акціонерного капіталу; строк та валюту повернення; операційні витрати; тенденції зміни цін конкурентів та інші.

Оскільки фінансова система ТНК є частиною міжнародних фінансових ринків, то розглянемо схему системи діяльності цих компаній на міжнародних ринках.

ТНК

Ринки іноземних валют

експорт-імпорт

Іноземні ділові клієнти

короткострокове середньо, довго довгострокове

фінансування

Ринок євровалюти

Ринок єврокредитів

Міжнародний ринок акцій

експорт

імпорт

Закордонні відділення, філії, дочірні фірми

коротко

середньо, довго

довго

Схема показує, що по-перше, міжнародні корпорації здійснюють свою діяльність на ринках іноземних валют, що забезпечує взаємозв´язки у середині корпорації, між зарубіжними відділеннями, так і з іноземними діловими клієнтами. По-друге, міжнародні корпорації для фінансування своїх зарубіжних підрозділів використовують різноманітні валютні інструменти (євровалюту, акції тощо).

2. Основні концепції міжнародних фінансів

Будь-яка компанія намагається зробити так, щоб вигідність проекту була більшою, ніж витрати та ризики. Саме міжнародний фінансовий менеджмент дозволить вирішити ці проблеми.

Загальними цілями є і залишаються наступні: ми хочемо, щоб наші активи коштували більше, ніж ми за них сплатили, і щоб при цьому ми сплачували за них за допомогою випуску зобовязань менше, ніж вони коштують насправді.

Фінансовий менеджер повинен не тільки будувати розвиток подій, а й прогнозувати наслідки рішень, що приймаються. В зв´язку з цим в своїй роботі, він повинен спиратися на теорії, які описують основні умови паритетів фінансового ринку:

• теорія паритету купівельної спроможності валюти;

• теорія паритету відсоткових ставок;

• „ефект Фішера”

• „міжнародний ефект Фішера”;

• теорія незміщеного форвардного курсу.

Усі теорії паритету є похідними від закону єдиної ціни, згідно з яким ціни фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, вирівнюються на всіх світових ринках з урахуванням операційних витрат.

Теорія паритету купівельної спроможності валюти існує в двох варіантах: абсолютній та відносній.

При теорії абсолютного паритету купівельної спроможності валютний курс визначається співвідношенням цін в різних країнах, а при відносній визначається зміна за певним інтервалом часу.

Теорія паритету відсоткових ставок зв¢язує між собою величину форвардного курсу та рівень відсоткових ставок по депозитам в країні.

“Ефект Фішера”. Даний ефект зв¢язує відсоткові ставки з інфляцією в розглядаємих країнах. Валюти з більш високим темпом інфляції повинні мати більш високу відсоткову ставку, ніж валюти з більш низьким темпом інфляції.

“Міжнародний ефект Фішера”. За допомогою цього ефекту здійснюється перехід від відсоткової ставки до валютних курсів. Очікуємі доходи від інвестування в іноземну або вітчизняну економіку повинні вирівнюватися, курсовий диференціал повинен бути рівним відсотковому диференціалу між відповідними країнами.

Теорія незміщеного форвардного курсу. Згідно даній теорії, ніхто не дасть більш точного прогнозу майбутнього спот-курсу, ніж сам валютний ринок. Тому ф¢ючерсний курс і є кращім прогнозом про величину очикуємого спот-курсу.

3. Міжнародне валютно-фінансове середовище Склад міжнародного валютно-фінансового середовища:

• різноманітність валют;

• ризики;

• різноманітність економічних та політичних систем;

• роль уряду.

Валюта – це національна грошова одиниця, що використовується в міжнародних економічних відносинах. Розрахунки можуть проводитися як в національній валюті, так і в валюті тієї країни з якою виникли економічні відносини. Аналіз обмінних курсів, а також вплив коливання вартості валют повинен бути включений в фінансовий аналіз.

При проведенні операцій, пов¢язаних з декількома валютами, господарському суб¢єкту необхідно знати вартість обміну валют – валютний курс, який періодично змінюється в часі, що заважає процесу прийняття рішень для міжнародного менеджера.

Валютний курс може бути фіксованим та плаваючим. Фіксований курс національної валюти передбачає її прив¢язку до другої валюти або певній комбінації валют. При плаваючому курсі курс національної валюти визначається грою попиту та пропозиції на міжнародному валютному ринку.

У випадках цих двох валютних курсів існує валютно-курсовий ризик.

Валютно-курсовий ризик – це вірогідність втрат або недоотримання прибутку у порівнянні з плануємими величинами, що пов¢язана з коливанням валютного курсу.

Фінансовий менеджер повинен вміти ідентифікувати виникаючі валютні ризики, прогнозувати їх величину та вибирати оптимальну стратегію хеджування.

Хеджування – будь-яка процедура, за допомогою якої можливо позбутися або зменшити нестабільність грошових надходжень компанії в майбутньому.

Існує також політичний ризик, що пов¢язаний з будь-якими діями уряду приймаючої країни, котрі зменшують вартість інвестиційних компаній.

На здійснення господарських операцій також впливають інституціональні відмінності в політичній, економічній та юридичній системах. Що стосується уряду то він впливає на інвестиційний клімат в країні.

Всі суб¢єкти світового господарства працюють в рамках міжнародної валютної системи.

Світова валютна система – форма організації валютних відносин країн, що історично склалася та закріплена міжурядовими угодами.

Основні конструктивні елементи валютної системи є:

• міра вартості вивезеного з країни багатства;

• спосіб установлення валютного курсу;

• валютні ринки;

• міжнародні організації, що регулюють валютну діяльність країн.

Будь-який суб¢єкт господарювання, залучений до зовнішньоекономічної діяльності, має валютну позицію.

Валютна позиція – співвідношення вимог та зобов¢язань суб¢єкту господарювання в певній валюті. Вона може бути відкритою і закритою. Якщо вимоги та зобов¢язання в даній валюті співпадають, то така валютна позиція вважається закритою, в іншому випадку відкритою. Суб¢єкт господарювання, що має відкриту валютну позицію, піддається валютному ризику. Для нівелювання валютного ризику досить часто використовують срочні контракти: банківські (форварди та свопи) і біржеві контракти (ф¢ючерси та опціони).

Форвардні контракти – це обов¢язкові для виконання угоди між банком та клієнтом по покупці або продажу в певний день в майбутньому певної суми іноземної валюти. Призначення форвардних операцій полягає у хеджируванні валютного ризику.

Ф¢ючерсні контракти - пов¢язані з поставкою валюти на строк більше 3 днів з дня заключення угоди і при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день заключення угоди.

Опціонний контракт принципово відрізняється від форвардних та ф¢ючерсних операцій. Опціон характеризується тим, що держателю опціону надається вибір: реалізувати опціон по раніше фіксованій ціні або відмовитися від його виконання.

Своп-контракти – здійснюються на міжбанківському рівні, і представляють собою комбінацію із стоп та форвардних угод.

Своп-операція – валютна операція, при якій відбувається купівля-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасною контр угодою на певний строк з тими ж валютами [2.].