Відповідальність неповнолітніх

Неповнолітні віком до 14 років не несуть відповідальності за заподіяну майнову шкоду. Їх батьки опікуни, усиновителі несуть відповідальність за майнову шкоду.

Неповнолітні віком від 14 до 18 років відповідають за заподіяну ними шкоду на загальних підставах, тобто відшкодовують її самостійно.

Якщо у неповнолітнього, який заподіяв шкоду у віці від 14 до 18 років немає коштів або майна для відшкодування заподіяної ним шкоди, то ця шкода відшкодовується його батьками або особами, що їх замінюють. Цей обов’язок батьків припиняється по досяганню неповнолітнім повноліття або якщо у нього з’явиться майно чи заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

7. Поняття спадкового права та спадщини

Спадкове право – це система цивільно-правових норм, які регулюють порядок спадщини.

Спадщина – це передача прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина здійснюється за волею або законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається лише після смерті фізичних осіб, і лише вони можуть бути спадкодавцями. Спадкування не буває між живими. Не можуть бути спадкодавцями і юридичні особи, оскільки вони не помирають, а ліквідовуються.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

8. Спадкування за заповітом та за законом

Є 2 види спадкування:

1. За заповітом;

2. За законом. Спадкування за заповітом

Спадкування за заповітом – це вид спадкування, коли є заповіт.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Умови дійсності заповіту такі:

1. заповіт повинен бути укладений тільки в письмовій формі;

2. заповіт укладається лише дієздатною особою;

3. заповідач особисто підписує заповіт, який обов’язково посвідчується нотаріусом або посадовою особою;

4. зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Якщо буде встановлено, що заповідач склав заповіт внаслідок насильства чи погрози або був змушений його скласти на вкрай невигідних для себе умовах, заповіт може бути визнаний недійсним.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій наступний суперечить попередньому.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних відносин.

Але неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

За заповітом переходять не лише права, заповідач має право пов’язати перехід прав з виконанням певних обов’язків.