Лекція 4. Основи цивільного права україни план

1. Поняття та джерела цивільного права України.

2. Поняття та види цивільно-правових відносин.

3. Поняття права власності.

4. Види (форми) власності в Україні.

5. Поняття і види цивільних договорів.

6. Поняття та види цивільно-правової відповідальності.

7. Поняття спадкового права та спадщини.

8. Спадкування за заповітом та за законом.

9. Особи, які не мають права на спадкування.

1. Поняття та джерела цивільного права України

Цивільне право – це галузь національного права України, система правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють особисті немайнові та майнові відносини між фізичними та/або юридичними особами.

Джерелами цивільного права є:

1. Конституція України;

2. Цивільний кодекс України;

3. закони України ;

4. акти Президента України, Кабінету Міністрів України та акти інших державних службовців.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, який було прийнято 16 січня 2003 року і який вступив у дію 1січня 2004 року.

Він складається з 6 книг.

Книга 1. Загальні положення.

Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи.

Книга 3 Право власності та інші речові права.

Книга 4. Право інтелектуальної власності.

Книга 5. Зобов’язальне право.

Книга 6. Спадкове право.

2. Поняття та види цивільно-правових відносин

Предметом цивільного права є цивільні правовідносини, які поділяють на майнові та особисті немайнові відносини.

Майнові відносини пов’язані з набуттям, володінням, розпорядженням майном.

Особисті немайнові відносини виникають на підставі здійснення особистих немайнових прав, наприклад, на людську гідність, честі, життя, здоров’я, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та ін.

Особисті права поділяються на:

1. особисті права, які не пов’язані з майновими, наприклад, право на ім’я, честь, гідність;

2. особисті права, які пов’язані з майновими, наприклад, особисті права авторів у галузі літератури, науки, мистецтва тощо.

Цивільне право використовує диспозитивний метод правового регулювання, коли сторони цивільних правовідносин самостійно визначають свою поведінку в межах, встановлених законом.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох елементів: суб’єкта, об’єкта та змісту.

Суб’єкти цивільно-правових відносин є юридично рівними, мають відокремлене майно та вільне волевиявлення. Це особлива риса цивільно-правових відносин.

3. Поняття права власності

У юридичному розумінні право власності – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають із присвоєння, володіння, користування, розпорядження майном.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Це зміст права власності. Місце проживання власника та місцезнаходження майна не впливають на право власника бути власником.

Право володіння – це фактична наявність у нього речі у власника. Володіння може бути законним і незаконним.

Право користування – це право одержувати з речей їхні корисні властивості.

Право розпорядження – це законна можливість визначення юридичної або фактичної долі речі шляхом продажу, обміну, знищення тощо.