
- •Лекція №1
- •Лекція №2
- •Лекція №3
- •Лекція № 4
- •Лекція №5
- •Лекція № 6
- •Лекція №7
- •Лекція 8
- •2 Алгоритм симплекс-методу.
- •Двоїстість лінійного програмування.
- •Приклад
- •Симетричні двоїсті задачі. З адача іі
- •Двоїстий симплекс - метод.
- •Перша теорема двоїстості.
- •Симетричні двоїсті задачі.
- •Алгоритм двоїстого симплекс-методу.
- •Приклад.
- •Економічна інтерпретація прямої та двоїстої задачі.
- •Економічна інтерпретація прямої та двоїстої задачі.
- •Транспортна задача лінійного програмування (в найпростішому варіанті – класична).
- •Властивості транспортної задачі.
- •Знаходження первинного опорного розв’язку т-задачі. Метод північно-західного кута.
- •Метод мінімального елементу в рядках.
- •Метод потенціалів в розв’язку транспортної задачі.
- •Алгоритм методу потенціалів.
- •Дискретне програмування. Математичні моделі задач дискретного програмування.
- •Задачі про призначення.
- •Задача про комівояжера.
- •Метод відокремлюючих площин.
Лекція № 4
Доведення.
Необхідність:
Нехай вектори з рівності (6.1) Аi1, Аi2, …, Аim знову базис і нехай вектори xks = 0 (доведення від противного). Тоді рівність (6.1) означає, що ці вектори лінійно незалежні. Маємо протиріччя.
Достатність:
Нехай дано xks 0. Доведемо, що вектори Аi1, Аi2, …, Аim лінійно незалежні.
Припустимо, що вони лінійно залежні, тобто 1Аi1+2Аi2+…+mАim= 0, де не всі і дорівнюють нулю. Тоді, к0, інакше б вектори Аi1, Аi2, …, Аim були б лінійно залежні. Виразимо звідси Аs:
(6.2).
Тоді для вектора Аs маємо два розкладення (6.1) та (6.2), причому в (6.1) коефіцієнт при Аік не дорівнює 0, а в іншому – дорівнює. Отримали протиріччя. Лема доведена.
Основні формули симплекс – методу.
Нехай маємо систему векторів А1, А2, …, Аl і нехай вектори Аi1, Аi2, …, Аim складають базис.
Задача: які коефіцієнти Аs будуть в новому базисі.
З відношення (6.1) отримаємо
(6.3).
Таким чином, для вектора, який виводиться, отримаємо координати
(6.4).
Розглянемо координати довільного вектора Aj з розкладенням
Aj = x1jAi1 + x2jAi2 + …+ xrjAir + …+ xmjAim (6.5).
Підставимо в (6.5) для Air його вираз з (6.3) і отримаємо:
(6.6).
Отже, коефіцієнти нового базиса:
(6.7)
Звідси маємо, що система (6.7) – основна формула симплекс – методу, де
xkj – стара координата,
xkj – нова координата,
xks – координата вводимого вектора,
xrs – ведучий елемент.
Записуємо отримані дані в вигляді таблиці.
|
А1 |
А2 |
… |
Аs |
… |
An |
Ai1 |
X11 |
X12 |
… |
X1s |
… |
X1n |
… |
|
|
|
|
|
|
Air |
Xr1
|
Xr2
|
… |
Xrs 1 |
… |
Xrn
|
… |
|
|
|
|
|
|
Aim |
Xm1 |
Xm2 |
… |
Xms |
… |
Xmn |
Виділимо xrs – ведучий елемент. Тоді As – ведучій стовпчик, а Air – ведуча стрічка. Нові елементи вираховуються за правилом хрест – на – хрест:
.
Основна теорема симплекс – методу.
Нехай дана канонічна невироджена ЗЛП з слідуючою правою частиною:
.
Нехай дано опорний розвязок цієї задачі:
х = (х1, х2, …, хm, 0,…, 0)
і нехай А1, А2, …, Аm – базис цього розвязку.
Тоді ЦФ буде дорівнювати
f(х) = c1х1+ c2х2+ …+ cmхm.
Розклад за базисом:
А0= А1х1+ А2х2+ …+ Аmхm.
Нехай ми вирішили вектор Аs внести до базису, а Аr – вивести. Тоді:
Xrs 0 (за лемою);
Новий розвязок повинен бути допустимим.
Лекція №5
Знайдемо за основними формулами координати нового опорного розвязку в новому базисі А1, А2, …, Аm. Нехай
хк0 (к = 1, m) – координати А0 в старому базисі,
хк0 (к = 1, m) - координати А0 в новому базисі.
(7.1).
Для того, щоб новий розвязок був допустимим, необхідно щоби хк > 0, хr0 >0 хrs > 0.
Для відємних хks в формулі умова хк > 0 виконується автоматично. Якщо хк > 0 , то
(7.2).
Для того, щоб новий розвязок був допустимим і опорним необхідне виконання двох умов:
хrs > 0,
.
Обираємо r, s таким чином, щоб при виконанні умов (1) і (2) новий опорний розвязок був би кращим ніж попередній.
Запишемо новий опорний розвязок:
.
Якщо s таке, що zs – cs = ∆s < 0, то zs > zs, де ∆s – оцінка відповідного вектора.
Теорема 1 (про можливість отримання опорного розвязку).
Якщо даний опорний розвязок такий, що серед оцінок ∆s є відємні і така, що серед хrs є хrs > 0, то ми отримаємо найкраще опорний розвязок, або замінимо вектором As такий вектор Air старого базису, для якого .
Домовимось, що дані, повязані з опорним розвязком, зводити до таблиці.
Повна симплекс – таблиця.
№ п/п |
Базис |
Cj |
|
C1 |
… |
Cs |
… |
Cn |
A0 |
A1 |
… |
As |
… |
An |
|||
1 |
Ai1 |
Ci1 |
X10 |
X11 |
|
X1s |
|
X1n |
2 |
Ai2 |
Ci2 |
X20 |
X21 |
|
X2s |
|
X2n |
… |
… |
… |
… |
… |
|
… |
|
… |
m |
Aim |
Cim |
Xm0 |
Xm1 |
|
Xms |
|
Xmn |
|
|
|
|
∆1 |
|
∆s |
|
∆n |
|
|
|
Zj-Cj |
|
|
|
|
|
В стовпчику А0 знаходяться значення невідомих даного опорного розвязку (m невідомих), інші – дорівнюють 0.
Теорема 2 (про умови оптимального опорного розвязку).
Якщо для даного опорного розвязку всі оцінки ∆j 0, то ций опорний розвязок - оптимальний.
Теорема 3 (про признак необмеженості ЦФ).
Якщо для даного опорного розвязку існувала хоча б одна така відємна оцінка ∆s<0, для який всі Xks 0, то це означає, що ЦФ даної ЗЛП не обмежена зверху на допустимій множині.
Висновки: таким чином, в невиродженій задачі для будь – якого даного опорного розвязку виконуються або умови теореми 1, або теореми 2, або 3. Якщо конкретно виконуються умови теореми 2, чи 3, то задача розвязана. Якщо має місце умова теореми 1, то переходимо до кращого опорного розвязку. Для нього знову виконується теореми 1, 2, чи 3. Кількість різноманітних базисів обмежена. Базиси не можуть повторюватись. Таким чином, якщо задача не вироджена, то через обмежену кількість переходів (ітерацій) до кращого розвязку процес закінчиться.