5.4. Рекреаційні навантаження на ландшафтні комплекси.

Характеристика рекреаційних навантажень.

За останній час збільшилась кількість людей, які захоплюються туризмом, що обумовлює розширення територій, охоплених в тій чи іншій мірі туристичною діяльністю.

В зв’язку з цим проходить збільшення рекреаційного навантаження на природні комплекси, що призводить до деградації цих комплексів. Для збереження ландшафтних комплексів необхідно встановити нормативи рекреаційного впливу на них.

У світовій практиці рекреаційного використання природних комплексів спостерігаються великі відмінності в нормативах.

Наприклад, площа пляжних територій для відпочивальників визначається в різних країнах з розрахунку від 5…15м². Це норма навантаження на дану територію. Проте на багатолюдних курортах ці норми в пік сезону не дотримуються, і на одну людину в результаті скупчення людей подекуди припадає до 1м² і менше.

Різні природні комплекси та їхні складові елементи істотно відрізняються між собою за величиною потенційної стійкістю до рекреаційних навантажень.

Стійкість природного комплексу до рекреаційних навантажень називається його здатністю протистояти цим навантаженням до певної межі. Перевищення навантаження призводить до втрати здатності природного комплексу до самовідновлення.

Під навантаженням розуміють відвідування певною кількістю туристів одиниці площі природного комплексу за одиницю часу.

Навантаження буває:

- критичне – коли в природних комплексах можуть пройти незворотні зміни;

- допустиме – близьке до критичного, проте воно не призводить до критичних змін;

- недопустиме – коли в природних комплексах вже пройшли незворотні зміни.

Найбільшою проблемою для ландшафтних комплексів є допустиме навантаження.

Допустиме рекреаційне навантаження – максимальне навантаження, що може витримати туристична територія без серйозної шкоди для місцевих ресурсів, без негативного враження від поїздки, без виникнення соціально-економічних проблем в населення.

Допустиме рекреаційне навантаження поділяють на три основні види:

1. Екологічне допустиме навантаження – це рівень відвідуваності туристичної території, перевищення якого призводить до негативних екологічних наслідків. Проходить це або в результаті дії туристів, або внаслідок негативних наслідків від функціонування туристичної інфраструктури.

2. Рекреаційне соціально допустиме навантаження – рівень відвідуваності туристичного об’єкту, перевищення якого призводить до погіршення вражень від мандрівки.

3. Місцеве соціально допустиме навантаження – рівень відвідуваності території, перевищення якого призводить до негативних наслідків для місцевої культури та погіршення взаємовідносин місцевого населення з туристами.

Визначення норми рекреаційного навантаження.

Вплив людини на природні комплекси розвивається поетапно. Розглянемо ці етапи.

1. Діяльність людини не вносить в природній комплекс ніяких природних змін.

2. Рекреаційний вплив людини відображається у встановленні нещільної сітки стежок, в появі серед трав’яних рослин окремих світлолюбивих видів, в початковій фазі руйнування трав’яного покриву.

3. Стежкова мережа ще порівняно густа, в трав’яному покриві переважають світлолюбові види, починають з’являтись також лучні трави, потужність трав’яного покриву зменшується, на позастежкових ділянках відновлення лісу все ще задовільне.

4. Стежки щільною сіткою пролягають через ліс, в складі трав’яного покриву кількість власне лісових видів незначна, життєздатних молодих дерев віком 5-7 років фактично нема, трав’яний покрив зустрічається фрагментарно, біля стовбурів дерев.

5. Повна відсутність трав’яного покриву і молодих дерев на витоптаній площі – окремі екземпляри бур’янів та однорічних видів трав.

Межа стійкості природного комплексу, тобто межа, після якої настають незворотні зміни, проходить між третім і четвертим етапами. Відповідно за гранично допустиме приймається те навантаження, що відповідає третьому етапу. Незворотні зміни в природному комплексі починаються на четвертому етапі, а загроза загибелі лісових насаджень – на п’ятому етапі. Перший, другий, частково третій етапи впливу людини на рослинний покрив з точки зору естетичної привабливості природного комплексу в більшості випадків слід визнати позитивним.

Під нормою рекреаційних навантажень зазвичай розуміють одночасне навантаження, що вимірюються кількістю людей за одиницю часу на одиницю площі. Якщо в це поняття ввести період інтенсивного рекреаційного використання територій протягом доби, можна отримати більш достовірне навантаження на природний комплекс протягом заданого часу.

Рекреаційне навантаження є тим показником, що відображає сукупний вплив рекреаційної діяльності на ландшафтні комплекси. У відношенні існуючого досвіду нормування рекреаційних навантажень необхідно зауважити наступні особливості:

1. В якості джерела впливу, який необхідно нормувати, приймається кількість відпочивальників (рекреантів). Разом з тим не враховується такі фактори рекреаційного впливу, як транспортні засоби рекреантів та будівництво різного роду інфраструктурних споруд. Фактично проводиться нормування не рекреаційного навантаження, а потоку рекреантів, туристів та екскурсантів.

2. Немає єдиної думки відносно системи вимірювання рекреаційного навантаження. Так, в якості одиниці виміру різними авторами приймаються наступні показники: а) кількість осіб, які можуть одночасно знаходитись на одиниці площі території; б) кількість людей, які можуть одночасно знаходитись на одиниці площі території при певному періоді її експлуатації; в) кількість туристів, які перебувають за добу на рекреаційних об’єктах протягом сезону; г) кількість відпочиваючих, які проходять по одиниці площі за одиницю часу; д) одночасна кількість відпочивальників на одиницю площі з врахуванням сумарного часу виду відпочинку за досліджуваний період.

3. Норми рекреаційних навантажень встановлюються по-різному для: 1) різних типів одного з ландшафтних компонентів; 2) різних типів ландшафтних комплексів; 3) окремих видів рекреаційної діяльності; 4) різних функціонально-ландшафтних систем і 5) різних сумісних варіантів.

4. Для одного і того ж об’єкту при однотиповому використанні норми рекреаційних навантажень можуть відрізнятись в залежності від критерію їхнього визначення – функціонального або екологічного. Практичне застосування норми навантажень в таких випадках ускладнено.

Рекреаційне навантаження має два аспекти – кількісний та якісний.

Кількісний аспект. Існуючі показники в більшій мірі оцінюють відвідуваність та одночасне рекреаційне навантаження, проте не відображають реального навантаження. В кількісному аспекті того чи іншого показника повинна відображатись не тільки кількість рекреантів за одиницю часу на одиницю площі, але і протяжність їхнього перебування в межах об’єкту рекреації. Одинакова кількість рекреантів за однаковий досліджуваний період може виявляти різне за протяжністю рекреаційне навантаження. Наведений фактор необхідно враховувати при розробці методики вимірювання навантаження та визначення рекреаційного потенціалу.

Норми навантаження не повинні перевищувати допустимих об’ємів рекреаційного використання, їх слід визначати не окремо за різними критеріями, а шляхом їхнього співвідношення та пошуку оптимальної величини з точки зору технологічних особливостей окремих видів рекреації, психофізичної комфортності відпочинку та стійкості ландшафтів до антропогенного навантаження. Ключове значення мають норми допустимого одночасного рекреаційного навантаження, річні та встановлені на більш тривалий період, що дозволять уникнути дискомфортності рекреаційного процесу, деградації ландшафтів та враховувати так звану втому природних комплексів.

Допустимі об’єкти рекреаційного використання території вираховуються з врахуванням впливу не рекреаційних видів діяльності. В межах тих ландшафтів, де крім рекреаційної діяльності представлені ще інші види господарського використання, норми допустимого рекреаційного навантаження повинні бути пропорційно знижені. Такі норми будуть реальними на відміну від можливих, що визначаються з умовою виконання ландшафтом тільки рекреаційних функцій.

Якісний ефект. Норми рекреаційних навантажень не можуть бути встановлені без аналізу ландшафтної та функціонально-господарської структури території. Перш за все, у різноманітті ландшафтних комплексів необхідно виділяти власне рекреаційні ландшафти – природні та антропогенні ландшафтні комплекси, що створені (перетворені) для виконання безпосередньо рекреаційних функцій. Незначне зосередження рекреаційних ландшафтів можемо спостерігати за межею міста на приміських територіях, курортних місцевостях.

Одним з визначальних факторів нормування є також величина екологічного потенціалу ландшафтного комплексу; його здатність до самоочищення; стійкість до тих чи інших видів рекреаційних, а при поліфункціональному використанні – всього комплексу антропогенних навантажень. Необхідний аналіз структури рекреаційного використання ландшафтних комплексів у зв’язку з тим, що окремі види відпочинку відрізняються технологічними особливостями та вимогами психофізіологічної комфортності рекреаційного процесу, виявляють неоднакове за протяжністю та впливовим видом навантаження.

До низки критеріїв визначення рекреаційних навантажень відносяться наступні:

- для визначення рекреаційного навантаження необхідно знати кількість туристів, що відвідують ту чи іншу територію, а також розподіл туристичних потоків за сезонами та місяцями року;

- для визначення норми рекреаційних навантажень, необхідно оцінити туристичну інфраструктуру, наприклад, за сталими показниками, як: кількість номерів в готелях, кількість місць в санаторно-курортних закладах та закладах відпочинку; рівень розвитку транспортної сітки; обладнання основних туристичних маршрутів;

- при визначенні рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси слід враховувати основні види впливу туристів на довкілля;

- при визначенні норм рекреаційних навантажень необхідно враховувати те, що ці норми змінюються з освоєнням туристами туристичної території;

- показники рекреаційних навантажень слід диференціювати в залежності від різних напрямків туристичної діяльності; різних типів туристичних територій; окремих компонентів природних ландшафтів; функціонально-господарської специфіки територій.

Контрольні запитання та завдання

1. Які виділяють типи туристичного природокористування? Коротко проаналізуйте кожний.

2. Які основні види впливу туризму на довкілля?

3. Які особливості та напрями впливу туризму на соціальне середовище?

4. В чому полягає екологічність та неекологічність туризму ?

5. Які існують підходи до визначення екотуризму?

6. Чи можна розглядати екотуризм як один з найбільш ресурсозберігаючих видів туризму?

7. Які основні завдання та принципи екотуризму?

8. Які моделі екотуризму ви знаєте? Які функції реалізуються в межах кожної з них?

9. Які ви знаєте категорії природоохоронних об’єктів?

10. Чому власне об’єкти природоохоронних територій слугують базою для розвитку екотуризму?

11. Які особливості впливу туристичної діяльності на екологію заповідних територій?

12. Назвіть та проаналізуйте найцінніші природозаповідні території України.

13. Що таке «рекреаційне навантаження»?

14. Які різновиди та форми рекреаційних навантажень ви знаєте?

15. Як проводиться визначення рекреаційного навантаження?

16. Проведіть оцінку екотуристичного потенціалу будь-якого регіону нашої країни.

17. Охарактеризуйте одну із природоохоронних територій вашого регіону за наступним планом: а) географічне положення об’єкту; б) природні умови та їхня оцінка; в) ландшафти та їхня комплексна оцінка; г) історико-культурний спадок території; д) особливості туристичного використання; е) туристичні маршрути та екологічні стежки, їхня характеристика.

18. Якщо в вашому регіоні є приклади розвитку екотуризму, складіть характеристику екотуристичного маршруту, де врахуйте: а) тип маршруту; б) його тривалість; в) протяжність та склад маршруту; г) сезонність функціонування; д) принципи екотуризму та їхня реалізація; е) програма маршруту; є) популярність маршруту; з) використовувані туристичні ресурси.

37