До основних постулатів кейнсіанства можна віднести:

• кейнсіанство поклало початок макроекономічному аналізу;

• кейнсіанство стимулювало розвиток моделей економічного зростання;

• кейнсіанство сприяло активізації широкого кола економічних досліджень з введенням в аналіз ряда функцій та категорій (ліквідність, інвестиція, заощадження);

• зробило наголос на державному регулюванні;

• на відміну від попередників кейнсіанство представляло не тільки теоретичне знання, а й практичну реалізацію в економічній політиці багатьох країн світу.

Вчення Кейнса виникло як своєрідна реакція на неокласичну школу і маржиналізм, що панували в економічній науці раніше і до яких належав сам Кейнс, учень А. Маршалла і прибічник його Кембріджської школи економічної думки. Світова економічна криза 1929-1933 pp., що охопила як промислово розвинуті, так і нерозвинуті країни, різко змінила погляди Кейнса. Він рішуче й остаточно розриває з поглядами свого вчителя А. Маршалла і висловлює думку про те, що капіталізм з його принципами вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Якщо "сила" неокласичної теорії кінця XIX - початку XX ст. поширювалась головно на мікроекономічний аналіз, то в умовах кризи, яка супроводжувалась загальним безробіттям, необхідним став інший - макроекономічний аналіз, до якого і звернувся Дж. М. Кейнс.

Характеристика економічного вчення Дж.М.Кейнса

На відміну від інших тогочасних економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив межі дослідження, спробував розглянути національне господарство в цілому, оперуючи, переважно, агрегованими категоріями, такими як споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, котрі визначають рівень і темпи зростання національного доходу.

У докейнсіанській англійській політекономії панував мікроекономічний підхід, тобто аналіз економіки з погляду певних економічних одиниць. Умови процвітання окремої фірми ототожнювалися з умовами зростання та процвітання нації загалом, примноженням її національного багатства. Тому в центрі аналізу була окрема фірма, проблеми мінімізації її витрат та максимізації прибутку як джерела нагромадження капіталу. Головна відмінність між макро- та мікроекономічними підходами пов´язана з тим, якому факторові - інтересам окремої фірми чи загальним умовам відтворення - надається вирішальне значення в економічному зростанні країни. Кейнс надавав перевагу загальноекономічним умовам виробництва - в цьому виявилось методологічне новаторство його економічного вчення, яке зробило його одним з засновників макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високо розвиненого капіталістичного суспільства слід шукати не на боці пропозиції ресурсів (їх рідкісності, цінності, найефективнішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а на боці попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів

Основні методологічні принципи Дж.М.Кейнса:

1. предметом дослідження виступала макроекономіка як цілісна система;

2. об’єктом – макроекономічний аналіз з позицій пріоритетності сукупного попиту;

3. запроваджено й використано новий категоріальний апарат, а саме: сукупний попит, ефективний попит, споживання, заощадження, інвестиції, вимушене безробіття, повна зайнятість, мультиплікатор;

4. запроваджено економічні закони: психологічний закон, психологічна схильність, надання переваги ліквідності;

5. заперечення тези некласичної теорії щодо невтручання держави в економіку.

Основна праця Дж.М.Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» була опублікована у 1936 році, яка принесла йому всесвітнє визнання.

Основні положення економічного вчення Дж.М.Кейнса:

1. дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високорозвинутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їхньої рідкісності, цінності) чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів.

2) одним із перших почав розглядати вимушене безробіття, яке має в своїй основі внутрішні, економічні причини. Тим самим Дж. Кейнс піддає критиці і ті погляди неокласиків, що стосуються питань про рівень зайнятості і фактори безробіття. Неокласична теорія розглядала два види безробіття: природне і добровільне. Природне безробіття пов’язувалось з міграційними (зміна місця роботи або місця проживання) або мобільними (отримання спеціальної освіти, підвищення кваліфікації) переміщеннями працівників. Воно складало 4 – 5% від загальної кількості трудових ресурсів. Добровільне безробіття на відміну від природного породжується соціальними, позаекономічними чинниками, як то профспілки, що штучно завищують рівень номінальної заробітної плати.

2. вводить поняття «ефективний попит», ефективний попит, за Дж.М. Кейнсом, — це такий рівень сукупного попиту, який забезпечує макроекономічну рівновагу за відповідного рівня зайнятості.

Дж.М. Кейнс вважав, що рівень сукупного попиту та його співвідношення з пропозицією визначають стан макроекономічної системи. Причини циклічного спаду економіки він пояснював недостатністю сукупного попиту, тобто його нижчим рівнем порівняно із сукупною пропозицією. Подолання нерівноваги та надвиробництва Кейнс пов'язував з досягненням ефективного попиту. Суть і величину ефективного попиту Кейнс визначав через встановлення функціональної залежності між сукупною пропозицією, сукупним попитом та зайнятістю. За Кейнсом, саме ефективний попит, а не пропозиція ресурсів і зміна рівня цін, як вважали "класики", визначає стан економіки.

3) Сукупний попит складається зі споживчого попиту та інвестиційного попиту. Аналіз сукупного споживчого попиту Дж.М. Кейнс здійснив на основі розкриття взаємозв'язку між доходом, споживанням та заощадженням. Він показав, що сукупний дохід використовуються на споживання та заощадження:

Дохід = Споживання + Заощадження;

Споживання = Дохід - Заощадження.

Основні фактори, які впливають на сукупний попит: схильність до споживання, очікувана прибутковість капіталовкладень, перевага ліквідності.

Наявність схильності до ліквідності впливає на бажання членами суспільства заощаджувати частину свого доходу. Тому не весь отриманий дохід іде на споживання і отже витрачається. Принципова відмінність кейнсіанської теорії в тому, що отриманий дохід складається з двох частин: з тієї, що йде на особисте споживання – витрачається і тієї, що заощаджується (в трактуванні неокласиків дохід повністю йде на витрати). Це положення можна відобразити формулою:

Y=C+S,

де: Y – національний дохід; C – частина доходу, що йде на споживання; S – частина доходу, що заощаджується.

с = , s =

де: с – гранична схильність до споживання; s – гранична схильність до

заощаджень; ΔС – приріст споживання; ΔS – приріст заощаджень; ΔY –

приріст доходу. Оскільки, ΔY= ΔС+ ΔS – то с+ s=1.

2) запропонував основний психологічний закон, який полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання з ростом доходу, але не тією самою мірою, якою зростає дохід. Із зростанням доходу рівень споживання хоч і підвищується, але не тією самою мірою. Саме у цьому психологічному законі слід шукати ключ для розв'язання наших практичних проблем.

На врахуванні дії основного психологічного закону побудована загальна теорія зайнятості Дж.М. Кейнса.

6) встановив зв’язок між споживанням, інвестиціями і національним доходом, який здійснив на основі концепції мультиплікатора.

Кількісна залежність між інвестиціями та національним доходом визначена мультиплікаційним ефектом, чи ефектом мультиплікатора.

Мультиплікатор інвестицій Кейнса – це множник (k), що дорівнює відношенню приросту національного доходу (∆Y) до приросту інвестицій (∆I).

k= або k =

Поділивши і чисельник і знаменник дробу на ΔY, отримаємо вираз:

k = або k = або k =

де: с – гранична схильність до споживання; s – гранична схильність до заощаджень.

Мультиплікатор Кейнса — це коефіцієнт мультиплікації, що фіксує пряму пропорційну залежність між приростом інвестицій та приростом національного доходу.

Механізм мультиплікаційного ефекту полягає в тому, що приріст інвестицій в будь-якій галузі викличе відповідне розширення виробництва та збільшення зайнятості у цій галузі. Зростання зайнятості означатиме збільшення доходів індивідів, зайнятих у інвестиційному секторі. Частина цих доходів піде на споживання, а інша — на заощадження. Придбання предметів споживання створить нові доходи виробників споживчих благ. Ті, у свою чергу, реалізуючи власні доходи, створять нові доходи інших товаровиробників. Іншими словами, інвестиції перетворюються на доходи, отримані доходи перетворюються на ринкові витрати, які у свою чергу обумовлюють довготривалий процес утворення нових доходів у тих осіб, що втягнуті у ринкові взаємовідносини.

Дж.М. Кейнс показав, що значення мультилікатора є функцією від психологічних схильностей населення: до споживання та заощадження. Передусім він довів, що числове значення мультиплікатора визначається граничною схильністю до споживання, тобто часткою витрат на споживання в будь-якій зміні доходу. Гранична схильність до споживання (∆С / ∆Y) показує, як чергове збільшення доходу буде розподілене між споживанням та заощадженнями.

З її врахуванням виводиться наступний вираз мультиплікатора

k=

3) циклічний характер виробничого процесу пояснює недостатнім попитом. На думку Кейнса, не варто зв’язувати економічні коливання виключно із зовнішніми факторами — війною, посухою та іншими катаклізмами. Навпаки, причини інфляції та безробіття пояснюються браком синхронності у прийнятті деяких основних економічних рішень, зокрема, рішень щодо заощаджень та інвестицій. Кейнс визнає, що в сучасній капіталістичній економіці рівновага між заощадженнями та інвестиціями є недосяжною, бо інвестиції, як правило, відстають від зростання заощаджень, виявляються меншими за останні, в результаті чого утворюються надлишкові заощадження, має місце відносне перенагромадження, і суспільство зазнає кризи.

4) поставив безробіття в залежність не від заробітної плати, а від браку «ефективного попиту». Кейнс не заперечує, що заробітна плата «перебуває у цілком визначеній (оберненій) кореляції з обсягом зайнятості». Проте обсяг зайнятості Кейнс узалежнює не від руху заробітної плати, а від рівня виробництва «національного доходу», тобто від сукупного ефективного попиту на споживчі та капітальні блага. Останній же має тенденцію до відставання, до неврівноваженості, що робить повну зайнятість за умов капіталізму явищем винятковим.

5) вважав, що за капіталізму не існує жодного механізму, який гарантував би повну зайнятість.

Обсяг інвестицій Дж.М. Кейнс вважав головним фактором ефективного попиту, а також головним фактором зайнятості та національного доходу.

Таким чином, Дж. М. Кейнс пришов до висновку, що сучасна система ринкових відносин не є досконалою і саморегульованою і що максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити лише активне втручання держави в економіку.