Лекційне занняття№1.

Тема: « Конституційно – процесуальне право України, як юридична

Наука і навчальна дисципліна»

(4 год.)

План лекції

1. Поняття , предмет і метод конституційно – процесуального права

2. Система конституційно – процесуального права

3. Джерела конституційно – процесуального права

4. Конституційно – процесуальні норми

5. Принципи конституційно – процесуального права

6. Конституціно – процесуальні відносини

7. Конституційно – процесуальні строки

8. Конституційно – процесуальні гарантії

Ключові слова:конституційно-процесуальне право, предмет правового регулювання;метод правового регулювання;методологія;методи юридичної науки;система права;система конституційо – процесуального права;норма права нормативно правовий акт;закон ; принципи права ; принципи конституційно – процесуального права; нормативно – правовий акт; правові відносини; конституційно – процесукальні відносини; конституційно – процесуальні строки; конституційно – процесуальні гарантії.

Перелік рекомендованих джерел

Нормативно – правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.//ВВВ України.-1996. - №30 . – ст. 141 (з наступними змінами)

2.Декларація про державний суверенітет України// ВВВ УРСР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: zakon1.rada.gov.ua/cgibin/lawЗ

3.Закон України про адміністративні правопорушення ві д 07 грудня 1984р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.

4.Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року.-К.:Фоліо,2011.

5.Кодекс Адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.

6.Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17.

7.Закон україни «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96-%E2%F0.

8.Регламент Конституційного суду України. Затв. Рішенням Конституційного Суду України від 05.03.1997//Вісник КСУ. – 1997. - №1 .

9.Закон України « Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24 . – Ст.170.

Література:

1.Лисенков Сергій Леонідович.Основи кнституційного процесуального права України: Курс лекцій. – К.:Юрисконсульт, 2007. – 270с.

2.Миренко Олександр Миколайович. Конституційний Суд України: історія і сучасність, доктрина і практика. – К.: київська правда, 2011. – 912с.

3.Перепилюк Володимир Григорович. Конституційні процедури . Державно – процесуальне право :Навчальний посібник. – Чернівці: Рута. 2004ю – 250с.

4.Примходько Христина Вікторівна. Теорія Конституційного процесу: доктринальні та прикладні аспекти: Монографія/ Відп. Ред. М. О.Баймуратов. –Тернопіль: Джура, 2010. – 292с.

5.Проблеми сучасної конституціоналістики: Навчальний посібник/ М. П. Орзіх , М. В. Афанасьєва, В. Р. Барський та ін..; За ред. М. П. Орзіха. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 272с.

6.Совгиря Ольга Володимирівна. Конституційно – процесуальне право України: навчальний посібник/ О. В. Совгиря. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 536с.

7.Теліпко Владислав Едуаржович. Конституційне та конституційно – процесуальне право України: навчальний посібник/ В. Е. Теліпко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 568с.

8.Цимбалістий Тарас Олегович. Конституційна юстиція в Україні: навчальний посібник/ Т. О. Цимбалістий. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200с.

1. Поняття, предмет і метод конституційно-процесуальногои права

Право регулює суспільні відносини шляхом встановлення у своїх нормах прав і обов язків учасників цих відносин. Але для реалізації прав і обов язків суб єкту не досить знати їх зміст. Необхідною умовою реалізації є наявність встановлених правом форм і порядку реалізації цих прав і обов язків. Система правових форм і процедур, в яких здійснюється діяльність уповноважених і зобов язаних суб єктів, що спрямована на реалізацію їх прав обов язків з метою досягнення певних юридичних наслідків, утворює юридичний процес.

Таким чином , юридичний процес об єднує в систему ряд взаємопов язаних явищ, які мають правовий характер:

а) закріплені в правових ормах права і обов язки суб єктів;

б) спрямовану на реалізацію цих прав і свобод та врегульовану правом діяльність уповноважених і зобов язаних суб єктів;

в) передбачені нормами права юридичні наслідки реалізації суб єктивних прав і обов язків.

Отже , юридичний процес , тобто систему встановлених нормами права форм і процедур поведінки суб єктів, слід розглядати , як юридичну форму втілення приписів норм права в реальну дійсність. Його основний зміст утворює встановлений нормами права порядок (процедура) здійснення поведінки суб єктів по реалізації належних їм прав і обов язків. Поведінка суб єктів , яка здійснюється не у відповідності з встановленим правом порядком(процедурою), не може призвести до бажаних правомірних юридичних наслідків.

Норми права , що встановлюють порядок (процедуру) реалізації юридичних прав і обов язків, є необхідним елементом системи права будь – якої країни. Система права відображає внутрішню будову(форму), структуру права , як систему правових норм і поряд з іншим об єднаних у певні групи(галузі, інститути права та інше) правових норм . Одним з основних елементів права будь – якої країни є галузь права , тобто відносно самостійна сукупність норм права , що регулюють однотипні суспільні відносини і тому мають загальні предмет і метод регулювання.

Предмет правового регулювання є одним з основних (разом з методом правового регулювання) критерії поділу права на галузі і являє собою сукупність якісно однорідних відносин певної сфери суспільного життя, врегульованих правовими нормами (майнові відносини,відносини пов  язані з визначенням кари за злочин, управлінські відносини та ін.). Отже ,чим більше груп однотипних суспільних відносин потребують і підпадають правовій регламентації , тим більше виникає і функціонує галузей права. У сучасних державах може нараховуватись до 50 і більше галузей права.

Іншим критерієм об єднання норм права виокремлення галузей права є метод правового регулювання,під якими розуміється сукупність засобів впливу права на суспільні відносини. Кожній галузі права властивий певний метод правового регулювання, характеристика якого зумовлена природою суспільних відносин, що є предметом регулювання тієї чи іншої галузі права.

Систему права України складають конституційне, адміністративне, фінансове, земельне , цивільне, цивільне процесуальне, трудове, сімейне, кримінальне, кримінально – процесуальне право та інші галузі права. Для кожної галузі характерні свої ознаки, з-поміж яких основною є специфіка предмета регулювання. З метою успішного вивчення , становлення умов і шляхів підвищення ефективності галузі чинного права на основі різних критеріїв поділяються ( класифікують) на ті або інші видові групи.

Однією з таких класифікацій галузей права є їх поділ на матеріальні та процесуальні галузі, або матеріальне і процесуальне право. До матеріальних галузей права (або до матеріального права) відносять галузі, норми яких перш за все спрямовані на закріплення змісту прав і обов язків суб єктів певних суспільних відносин. Таким чином , предметом матеріальних галузей права є права й обов язки, тобто зміст можливої або необхідної поведінки суб єктів певних суспільних відносин. До таких галузей відносять, наприклад, конституційне право, кримінальне право, цивільне право та багато інших.

До процесуальних галузей права (до процесуального права) відносять галузі, що встановлють порядок , процедуру, процес реалізації прав і обов язків суб єктів(тобто можливої або необхідної поведінки), що закріплені в нормах матеріальних галузей права. Так , якщо цивільне право – це система правових норм, які регулюють майнові й особисті не майнові відносини, що складаються між фізичними і юридичними особами шляхом встановлення прав і обов язків вказаних суб єктів, то цевільне процесуальне право - це система правовх норм, що регулюють порядок, процедуру реалізації прав і обов язків , встановлених нормами цивільного(матеріального) права.

Таким чином ,предметом процесуальних галузей права виступають суспільні відносини, що виникають у зв язку з процесом реалізації прав і обов язків , встановлених нормами матеріального права.

Виходячи з викладеного можна зробити висновок про те, що предметом галузі конституційного процесуального права України є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації прав і обов язків, встановлених нормами конституційного права України.

На цій підставі конституційне процесуальне право як галузь права України можна визначати як систему загальнообов язкових правил поведінки(правових норм та інститутів), що регламентують суспільні відносини, пов язані з процесом реалізації встановлених нормами конституційного права України прав і обов язків учасників відносин.

Об єктивна необхідність існування та функціонування процесуального права обумовлюється потребою встановлення певного порядку здійснення у конкретних відносинах суб єктивних прав і юридичних обов  язків їх учасників. Таким чином ,можна говорити про те , що процесуальне право є похідним від матеріального і покликане обслуговувати потреби ефективної реалізації останнього. Адже для того , щоб встановити у нормах процесуального права , наприклад, реальну та ефективну процедуру реалізації права громадян України на освіту або їх обов язку захищати Вітчизну, необхідно спочатку в нормах матеріального права чітко закріпити конкретний зміст даних прав і обов язків , вказати на коло суб єктів , що є їх носіями.

Ця обставина обумовлює те , що процесуальні галузі права в основному виникають та існують паралельно з відповідними матеріальними галузями, наприклад кримінальне і кримінально – процесуальне право, цевільне і цивільне процесуальне право. Але одночасно слід зазначити , що в більшості випадків процесуальні галузі права виникають неодночасно з відповідними матеріальним .

Як правило, нова галузь права виникає з необхідності встановлення прав і обов язків учасників відносин, на які необхідно поширити правову регламентацію. Досвід свідчить, що спочатку нова галузь права виникає саме як галузь матеріального права , в нормах якої можна спостерігати наявність елементів процесу – альності у виді окремих норм, що визначають основні умови і способи реалізації встановлених прав та обов язків. На певному етапі розвитку даної галузі ефективність реалізації її матеріальних норм права все більш починає залежати від неухильного додержання встановлених процедур здійснення прав і обов язків відповідними суб єктами. Це тягне за собою суттєве збільшення кількості процесуальних норм і кінець кінцем призводить до необхідності їх об єднання та впорядкування в межах відповідної новоутвореної процесуальної галузі . в Англії , яка вважається основоположницею не лише парламентаризму, а й засад сучасної демократії, давно існує прислів я : «Законність – це процедура!». Таке розуміння значення процедури для ефективної реалізації матеріального права знаходить поширення в сучасному світі, що має свій вираз в активному розвитку процесуальних галузей права демократичних країн. Адже встановлення чіткої процедури реалізації прав і обов язків учасників правовідносин обґрунтовано оцінюється як одне з суттєвих знарядь забезпечення реального правопорядку в суспільстві.

Конституційно – процесуальне право – це система процесуально – правових норм , які закріплюють , регулюють та охороняють порядок суспільних відносин, що виникають у зв язку з реалізацією суб єктами конституційних відносин своїх прав і обов язків, які складаються в процесі роганізації і здійснення верховної державної влади(В.Е Теліпко).

Конституційне процесуальне право як галузь права України – це система загальнообов язкових правил поведінки(правових норм та інститутів) що регламентують суспільні відносини, пов язані з процесом реалізації встановлених нормами конституційного права України прав і обов язків учасників відносин(С.Л.Лисенков).

Конституційно – процесуальне право України як галузь права – це сукупність конституційно – процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини, що визначають порядок реалізації тих конституційно – матеріальних норм, котрі потребують для цього відповідної процедури у сфері формування та діяльності органів державної влади(На думку Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського,).

Однак , Ольга Володимирівна Совгиря, таке визначення конституційного – процесуального права є досить звуженим, оскільки відносить до конституційно – процесуальних лише норми, які регулюють формування та діяльність органів державної влади. Хоча названі автори звертають увагу на наявність зазначеної кількості процесуальних норм, наприклад, в інституті місцевого самоврядування. Неможна також погодитися із позицією Ю. М. Бисаги , В. В. Гомоная та В. І. Чечерського проте ,що складовою конституційно- процесуального права є правовідносини які виникають при ратифікації , погоджені та розірванні між народних договорів, оскільки такі відносини є предметом м міжнародного публічного та міжнародного приватного права, а не конституційного.

П.П.Шляхтун зазначає, що конституційно – процесуальне право становить особливу галузь права, і розглядає його у двох значеннях:

у широкому значенні – як сукупність конституційно – процесуальних норм,що регулюють порядок діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

у вузькому значенні – сукупність конституційно – процесуальних норм, що регулюють розгляд справ у конституційному суді.

В.М. Кампо визначає конституційно – процесуальне право як сукупність норм , якими регулюється порядок реалізації повноважень суб єктами конституційного права. Воно є частиною конституційного права і забезпечує реалізацією його матеріальних норм. Також вчений зауважує, що в теоретичному плані ця галузь права опрацьована не достатньо.

Дискусійними є також питання про існування галузі конституційно процесуального права ,як такої, про діяльність її виокремлення з конституційного права.