- •Міжнародні відносини: суть, принципи та суб’єкти.
- •14.Методологічна база та функції політології.
- •13. Судова влада в Україні.
- •14. Виборчі системи: сутність, переваги, недоліки.
- •Статус президента
- •Інститут виборів
- •Типологія і причини міжнародних конфліктів, проблема їх врегулювання.
- •Політична влада. Її форми і типи.
- •14)Авторитарний і тоталітарний режими
- •13)Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •13)Суть, ознаки та типологія політичних партій.
- •14)Законодавча влада
- •13)Суб’єкти політики
- •14)Правова держава і громадянське суспільство.
- •13)Еліта як суб’єкт політики.
- •14)Форми державно-територіального устрою.
- •13)Політична діяльність
- •1.1.14)Політичне лідерство: теорії, концепції, система добору.
- •14)Типологія партійних систем
- •13)Громадянське суспільство суть ознаки та функції
- •14)Політична влада сутність ресурси ознаки та функції
- •13)Політична система суспільства сутність структура та функції
- •14)Ознаки та типологія республіканської та монархічної форми держави
- •13)Суть ознаки та різновиди тоталітарних режимів
- •14)Предмет та структура політології
- •13)Політика як суспільне явище
- •14)Поняття, типологія та функції політичних партій
Політична влада. Її форми і типи.
Політична влада - це здатність, право або можливість суспільних груп та індивідів, які їх представляють, здійснювати вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об’єднань за допомогою волі, авторитету, права, насильства.
Суб’єктом політичної влади може бути цілий народ, державний орган, окремий індивід, наділений владою. Безпосередніми суб’єктами політичної влади є політичні інститути та їх органи, які зберігають і здійснюють керівництво різними сферами життя, мають у своєму розпорядженні засоби влади, обирають цілі та способи їх реалізації.
Об’єктом політичної влади є все те, на що (чи на кого) спрямовані владні відносини. Це може бути суспільство вцілому, тобто народ, і кожний громадянин зокрема. В демократичному суспільстві народ одночасно виступає і суб’єктом, і об’єктом влади.
Легітимність влади − це стан, при якому спосіб формування і діяльності політичної влади збігається з існуючими в суспільстві нормами та цінностями, а результати діяльності відповідають соціальним очікуванням, які визнає народ.
М. Вебер виділив три основні типи легітимності влади:
Традиційна влада базується на звичаях коритися владі, вірі у незворушність встановленого порядку. Традиційні норми в такому суспільстві розглядаються як непорушні; непідкорення їм призводить до застосування встановлених суспільством санкцій. Проте ці санкції стосуються не лише підлеглих, а й правителів.
Легальна влада ґрунтується на законослухняності, визнанні добровільно встановлених норм, які регулюють відносини володарювання і підкорення. Цей тип легітимності характерний для сучасних демократичних країн, де добровільно встановлені норми - це конституція, на якій базується раціональна модель володарювання.
Харизматична влада базується на вірі підлеглих у надзвичайні здібності та велич особистості свого політичного лідера (харизма від грецького - Божий дар, винятковий талант). Такий лідер впевнений, що виконує важливу історичну місію і тому вимагає від підлеглих беззаперечної покори. Тому такий тип легітимації влади може призвести до встановлення диктатури.
Американський політолог Д.Істон, аналізуючи сучасні політичні системи, також встановив три типи легітимності політичної влади.
Перший тип легітимності він назвав ідеологічною легітимністю. Вона базується на переконаності людей у правильності цінностей та принципів, на які посилається влада, а також у тому, що ця влада сама їх дотримується. Структурна легітимність існує у суспільстві, де існує повага людей до механізмів і норм існуючої системи влади. Персоналістська (особистісна) легітимність ґрунтується на моральному схваленні народом осіб, які перебувають при владі. На перший погляд, цей тип легітимності дуже схожий на харизматичний (за М.Вебером). Проте персоналістська легітимність - це не лише психологічне сприйняття чи підтримка політичного лідера, політичної еліти. Це, в першу чергу, раціональне осмислення діяльності політичної влади загалом і політичного лідера зокрема.
Політолог, економіст, українець за походженням Б.Гаврилишин, аналізуючи сучасні політичні системи, прийшов до висновку про існування трьох типів політичного правління (форми сучасної влади).
Влада типу противаги характеризується поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову; наявністю правлячої еліти і опозиції; функціонуванням системи противаг; наявністю періодичних виборів; прийняттям рішень згідно з принципом більшості.
Колегіальна влада відзначається наявністю високого ступеня консенсусу у суспільстві, прихильністю до політичних курсів і рішень, відсутністю незгод та конфліктів.
Унітарна влада характеризується концентрацією влади, відсутністю офіційної опозиції чи противаги, ідеологічним виправданням будь-яких непопулярних чи малопопулярних рішень влади. Саме через такі характеристики ускладнюється процес приходу до влади нової політичної еліти.
Білет6
1.Харизматична влада базується на силі закону. Ні.
2.Принцип загальності виборів вказує на необхідність участі у голосуванні якомога
ширшої громади. Так.
3.Центристські політичні партії критикують існуючий політичний режим, виступають за радикальні зміни і є нетерпимими до своїх політичних супротивників. Ні.
4.політична діяльність здійснюється на двох рівнях: елітарному та масовому. Так.
5.На вірі у винятковий талант політичного лідера базується:3)харизматична легітимність.
6.Політично активна верства, з якої у майбутньому можна сформулювати новий тип еліти, що прийде на зміну існуючій – це:3)контреліта.
7.Які характеристики притаманні владі “типу противаг”:4)побудова структури влади за принципом контролю, стримувань і противаг.
8.назвіть типи легітимності політичної влади за М. Вебером:2)легальна легітимність; 4)традиційна легітимність; 5)харизматична легітимність.
9.До зовнішніх функцій держави належать: 1)дипломатична; 4)оборонна.
10.За місцем у політичній системі політичні партії поділяють на:1)нелегальні;3)опозиційні
4)правлячі. (легальні)
11.В абсолютистських монархіях: 1)представницькі органи влади відсутні; 2)монарх наділений необмеженою владою у виконавчій, законодавчій і судовій сферах; 5)політична діяльність партій і організацій забороняється.
12.Президент України має право розпустити Верховну Раду України, якщо: 3)протягом 60 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; 5) протягом 60 днів після відставки Кабінету міністрів не сформовано персональний склад уряду; 6)протягом одного місяця у Верховній Раді не створено коаліцію депутатських фракцій.
