6.4. Методи зниження ризику інвестора інноваційного проекту

У практиці керування інноваційними проектами застосовуються наступні методи зниження ризику:

• розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

• страхування ризику;

• резервування засобів на покриття непередбачених витрат.

Розподіл ризику здійснюють при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів. При цьому учасники проекту ухвалюють рішення про збільшення або зниження кількості потенційних інвесторів. Тут повинна проявлятися певна гнучкість учасників переговорів.

Страхування ризику означає передачу певних ризиків страховим компаніям. Це робиться тоді, коли великий проект може мати затримки в реалізації, що приводить до збільшення вартості робіт, яке перевищує первісну вартість про­екту.

Резервування засобів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту. При цьому треба враховувати точність первісної вартості проекту і його елементів. Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрату коштів. Структура резерву на покриття непередбачених витрат визначається двома методами:

• резерв ділиться на загальний і спеціальний;

• непередбачені витрати розподіляються за видами витрат (заробітна плата, матеріали і т.д.).

Загальний резерв покриває зміни в кошторисі та інші витрати. Спеціальний резерв містить у собі надбавки на покриття підвищення Ч_ен, збільшення витрат по позиціях, оплату позовів за контрактами. Цей метод особливо важливий в умовах інфляції. Диференціація резерву за видами витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного з кожним видом витрат, а надалі — врахувати ризик на окремих етапах проекту. Детальний поділ робіт сприяє придбанню досвіду і створює базу даних для коректування непередбачених витрат.

План фінансування проекту повинен ураховувати:

• ризик нежиттєздатності проекту;

• податковий ризик;

• ризик незавершеності проекту.

Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати з.п., забезпечення окупності капіталовкладень.

На мікрорівні інноваційному менеджерові основну увагу варто приділити комерційній ефективності проекту, що визначається як відношення фінансових витрат і результатів.

З погляду інвестиційної привабливості і зниження частки ризику при розгляді альтернативних проектів у діловій практиці детально аналізуються:

• методи страхування проектів від інфляційних втрат;

• середня річна рентабельність проектів із середньою ставкою банківського кредиту;

• потреби в інвестиціях і стабільність їхніх надходжень;

• періоди окупності інвестицій;

• рентабельність інвестицій у цілому, а також з обліком дисконтування.

Література:

1. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инноваций. – М.: ИИД «Филио», 1997.

2. Инновационный менеджмент. /Под ред. С.Д. Ильенковой и др. – М.: ЮНИТИ, 1997.

3. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. – М.: ЗАО «Бизнес-школа», 2003.