Висновки

Сергій Жадан – один із найяскравіших письменників сьогодення. Він є представником нової хвилі в українській літературі, яка переймається проблемами сучасного суспільства. Причому основою його творчості є патріотизм. Адже він був одним із найактивніших під час Помаранчевої революції. Таким чином, Жадан довів, що він патріот, причому вільної України.

Його творчість має чотири основні риси , ідейно-тематичні домінанти, яких Жадан дотримується у своїх творах. Одночасно вони є гранями його таланту, це – автобіографічність, урбанізація, авангардизм та постмодернізм.

Саме тому стиль та літературний напрямок творчості цього представника ававгардизму та постмодерну дуже імпонує сучасній літературі та не залишає байдужими більшість критиків та письменників.

Використання “низької” лексики у поетичній мові упродовж століття набуло певної агресивності. Якщо вульгаризми, уживані, в принципі, завжди (згадаймо “Декамерона” Боккаччо, “Золотого осла” Апулея чи “Луку Мудищева” Баркова), усе-таки “причісувалися” або не передбачалися для широкого загалу, то чи не стане сьогоднішнє насичення мови ненормативною лексикою сходинкою до безкультурності, до вседозволеності. Певно, це теж стає “інформацією для роздумів”.

Запозичені слова є органічною складовою частиною сучасної української літературної мови, що і відтворено в прозі С.Жадана. Запозичення залишається одним із продуктивних шляхів поповнення лексичного складу української мови і потребує докладного вивчення різних аспектів уходження, функціонування і розвитку запозичених слів.

Використана література

1. Брюховецький В. Микола Зеров. – К., 1990.

2. Винокур Т. Закономерности стилистичского использования языковых единиц. – М., 1980.

3. Жадан С. Біг Мак / Сергій Жадан. – К.: Критика, 2006. – 231с.

4. Жадан С. Цитатник. – Харків, 2005.

5. Жулинський М. Метеор на обрії української поезії // Чупринка Г. Поезії. – К., 1991. – С. 5-32.

6. Загребельний П. Весела безпритульність? // Жадан С. Депеш Мод. – Харків, 2004. – С. 224-229.

7. Зеров М. Твори: У 2- томах. – К., 1990.

8. Ковальов В. Виражальні засоби українського художнього мовлення. – Херсон, 1991.

9. Кудряшова М. Поетичний словник українських неокласиків: Автореф. дис. ... канд. філол наук. – Харків, 2000.

10. Олійник І. Мовотворчість поетів-вісімдесятників (текстові структури та поетичні номінації): Автореф. дис. ... канд. філол наук – К., 1993.

11. Павличко Д. Безсмертний майстер // Зеров М. Твори: У 2- томах. – К., 1990. – Т. 1. С. 14-20.

12. Пришва Б. Засоби гумору в творах Остапа Вишні. – К., 1977.

13. Савченко Л. Поняття поетичної лексики в сучасному мовознавстві // Вісник Харків. держ. ун-ту. – 1985. – № 272 – С. 92-96.

14. Савченко Л. Розмовно-просторічна лексика у поетичній мові Миколи Зерова // Вісник Харків. нац. ун-ту.– 2002. – № 538. – С. 203-212.

15. Сімонок В.П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Сімонок Валентина Петрівна. – Харків, 2002. – 36с.

16. Словарь блатного жаргона в СССР. – Харьков, 1991.

17. Словник іншомовних слів / Л. Пустовіт, О. Скопненко, Г. Сюта, Т. Цимбалюк.

18. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / [уклад. Л.О.Пустовіт та ін.]. – К. : Довіра, 2000. – 1018с.

19. Словник української мови: В 11-ти томах. – К., 1970-1980. 17. Ставицька Л. Арґо, жарґон, сленґ. – К., 2005.

20. Ставицька Л. “Учив співати вітер...” Мова української радянської поезії 20-х років. – К., 1990.

21. Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. – К., 2003.

22. Сучасна українська мова /За ред О.Пономарева – К., 2005.

23. Сучасний словник іншомовних слів / [уклад. Л.І.Нечволод]. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 768с.