Питання до семінарського заняття

1. Соціально-психологічна специфіка спілкування.

2. Особистість у контексті спілкування.

3. Основні характеристики спілкування.

4. Поняття спілкування. Види спілкування.

5. Типи міжособистісного спілкування.

6. Особливості діалогічного спілкування.

7. Зони та фази спілкування.

8. Стилі спілкування.

9. Поняття комунікативного бар’єру.

10. Бар’єри пов’язані з особливостями людської психіки.

11. Бар’єри пов’язані з особливостями процесу передачі інформації.

12. Фасціація як засіб подолання комунікативних бар’єрів.

13. Психологічні особливості невербальної комунікації.

14. Основні характеристик невербальних засобів.

15. Вияв емоцій при невербальному спілкуванні.

Методичні рекомендації для підготовки до теми.

Вивчення даної теми передбачає ознайомлення з поняттям спілкування та структурою спілкування, основними сторонами спілкування; розгляд характеристик різних видів спілкування у повсякденному житті особистості.

Спілкування - це найважливіша категорія соціально-психологічної науки. В певному розумінні соціальну психологію можна розглядати повністю через призму спілкування, бо всі сторо­ни соціальних процесів опосередковано спілкуванням. Явища спілкування породжують такі феномени як сприйняття і розуміння людьми одне одного, лідерство і керівництво, згуртованість, конфліктність та ін.

Історично склалися такі види спілкування, як безпосереднє, опосередковане, міжособистісне, масове.

Безпосереднє спілкування — це мовне спілкування у найбільш розвиненому вигляді. Воно підкріплюється мімікою жестами, інтонацією тощо. По суті, в цьому виді спілкування вся людська сутність стає своєрідним його «знаряддям» Спілкування суттєво впливає на розвиток усіх потреб людини; в ньому завжди наявний комунікативний момент.

Спілкування є складним процесом, пов'язаним з дією різноманітних перешкод, серед яких виокремлюють труднощі, деформації та бар'єри. Вони пронизують міжособистісні відносини, впливають на ефективність обміну інформацією, взаємодію, сприймання людьми одне одного.

Труднощі у процесі спілкування належать до тимчасових або тривалих явищ, які перешкоджають реалізації цілей комунікативного процесу, створюють перепони для ефективної міжособистісної взаємодії, послаблюють чи переривають її.

Загальна характеристика труднощів спілкування. Труднощі у процесі спілкування розглядають крізь призму наукових, практичних інтересів різних галузей психології.

Загальна психологія виявляє їх як характеристики психічних процесів, станів і властивостей людини, що не відповідають критеріям психологічно оптимального спілкування.

Невербальне спілкування – це спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки, через прямі сенсорні або тілесні контакти ( тактильні, зорові, слухові відчуття). Багатьом тваринам: собакам, мавпам, дельфінам притаманна здібність невербального спілкування з людиною.

Вченими доведено що в акті комунікації слова займають 7% від всього змісту повідомлення, на який ми звертаємо увагу, 38% - займають характеристики звуків та сигналів і 55% - інші засоби невербальної комунікації. Відомо, що жінки активніше використовують невербальну комунікацію, є більш спостережливі з а нею ніж чоловіки. Ця жіноча здібність вроджена і обумовлюється тим, що матір повинна вміти спілкуватись з дитиною коли тій ще недоступне вербальне мовлення. Отже, елементи невербальної поведінки людини – це перша знакова система, яка засвоюється людиною в онтогенезі.

Невербальна поведінка – соціально та біологічно обумовлений спосіб організації невербальних засобів спілкування, перетворених в індивідуальну форму дій та вчинків.

Основні характеристики невербальних засобів – рух, простір та час (проксеміка) і відповідно, системи їх відображення та сприйняття – оптична, акустична, дотикова, олфакторна.

Література:

1.Андреева Г.М. Социальная психология. -М.:Изд-во МГУ, 1980.

2.Аронсон Э Общественное животное. - М., 1998.

3.Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб: Еврознак, 2002. - 560 с.

4.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искус­ство, 1979.

5.Бодалев А.А. Личность и общение : Избр. труды. - М.: Пе­дагогика, 1993. - 272 с.

6.Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М., 2001.

7.Волянська О.В., А.М. Ніколаєвська А.М. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К.: Знання, 2008.

8.Грехнев B.C. Культура психологического общения. - М.: просвещение, 1990. -144 с.

9.Давыдов В.В. Виды общения в обучении. - М.: Просвеще­ние, 1972.

10.Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч­ник. - К.: Либідь, 1995. - 304 с.

11. Орбан – Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч. посібник. – Ки.: Академвидав, 2005.