65. Форми безготівкових розрахунків

Банки за дорученням клієнтів здійснюють розрахунки, що регулюються Інструкцією НБУ „Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті”. Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів із платників на рахунки отримувачів, а також перерахування коштів банком за дорученням клієнті, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки отримувачів. Форми безготівкових розрахунків клієнт обирає самостійно: платіжне доручення, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив. Клієнт може подавати ці документи як в електронній (банк встановлює системи дистанційного обслуговування) так і паперовій формі. Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача. Платіжна вимога – це розрахунковий документ, що містить вимогу стягування або, у разі договірного списання, отримувача чи банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, що складається з 2 частин: У верхній частині – вимога отримувача до платника про сплату суми коштів; у нижній частині – доручення платника обслуговуючому банкові про списання зі свого рахунку суми коштів та перерахунку її на рахунок отримувача. Розрахунковий чек – це документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку банкові-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекотримачеві зазначеної на чекові суми коштів. Акредитив-це договір, що містить зобов’язання банку-емітенту за дорученням клієнта(заявника акредитиву) або від свого імені проти документів, котрі відповідають умовам акредитива, виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому банкові здійснити цей платіж.

66. Платіжне доручення

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок отримувача. Платіжне доручення – одна з найпоширеніших форм розрахунків, що пов’язано з його простотою та універсальністю. При цьому недоліком є відсутність гарантії платежу. Платіжне доручення можуть застосовувати як за товарними так і за нетоварними операціями. Платник має право зазначати в ньому дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після його складання. В іншому випадку банк таке доручення не приймає. До дати валютування банк зараховує кошти на відповідний рахунок, не пізніше наступного робочого дня повідомлення отримувача про надходження коштів і дату валютування.

67. Платіжна вимога та платіжна вимога-доручення

Платіжна вимога – це розрахунковий документ, що містить вимогу стягування або, у разі договірного списання, отримувача чи банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Безспірне списання коштів може бути здійснене на підставі виконавчих листів суду, за наказами господарських судів або виконавчих документів органів державної влади. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, що складається з 2 частин: У верхній частині – вимога отримувача до платника про сплату суми коштів; у нижній частині – доручення платника обслуговуючому банкові про списання зі свого рахунку суми коштів та перерахунку її на рахунок отримувача. Переваги цієї форми розрахунків є зменшення документообороту, оскільки нема посередництва банку, проте через відмову від акцепту немає гарантії платежу, що й визначає обмеженість використання цього платіжного інструменту. Продавець заповнює вимогу разом їзрозрахунковими документами і надсилає її платнику. За згодою платника оплатити цей документ він заповнює нижню частину і подає до банку. Сума, які платник погоджується сплатити і зазначає в нижній частині повинна збігатися зі сумою у верхній частині. Документ повертається якщо сума, яка є на рахунку в платника є менша від тої, яка зазначена в документі. Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 днів з моменту її оформлення.

68. Чек

Розрахунковий чек – це документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку банкові-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекотримачеві зазначеної на чекові суми коштів. Чек виписується на суму котра є в залишку на рахунку а за умови попередньої угоди з банком – і в кредит, що оформляється автоматично за наперед визначеними умовами. Чек подають у банк до сплати протягом 10 днів. Заборонено передавати чеки будь-якій іншій особі і підписувати незаповнені чеки. За бажанням особи-власника чек може бути виписаний на іншу особу. Чеки виготовляють на замовлення банку банкнотно-монетним двором на спеціалізованому папері з захистом і можуть брошуруватись у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Термін дії чекової книжки 1 рік, одноразового чека – 3 місяці. Якщо бланки чекової книжки не використані ї термін дії може бути продовжений за згодою банку.