Динаміка оцінці ділової активності тов «Агрофірма «Лиманський» Очаківського району

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	Відхилення (+;-) 2009 року до
				2007р.	2008р.
Обсяг виручки від реалізації, тис. грн	8979,3	13653	10667	1687,7	-2986
Балансовий прибуток, тис. грн	2528,7	3889	2653	124,3	-1236
Фондовіддача	1,04	1,49	1,06	0,02	-0,43
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	9,51	11,35	24,49	14,98	13,14
Період оборотності дебіторської заборгованості	12,9	10,8	5,0	-7,9	-5,8
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	2069,2	63,7	55,56	-2013,64	-8,14
Період оборотності кредиторської заборгованості	0,06	1,93	2,21	2,15	0,28
Коефіцієнт оборотності запасів	2,03	24,6	5,62	3,59	-18,98
Період оборотності запасів	60,6	5	21,9	-38,7	16,9
Коефіцієнт оборотності активів	0,36	0,45	0,27	-0,09	-0,18
Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості	0,11	0,09	0,04	-0,07	-0,05
Оборотність власного капіталу	0,51	0,66	0,45	-0,06	-0,21
Оборотність основного капіталу	0,32	0,39	0,26	-0,06	-0,13
Коефіцієнт стійкості економічного зростання	0,15	0,19	0,12	-0,03	-0,07

Аналізуючи розраховані показники оцінки ділової активності ТОВ «Агрофірма «Лиманський», можна зазначити, що обсяг виручки від реалізації в 2009 році порівняно з 2008 роком зменшився на 2986 тис. грн і склав в 2009 році 10667 тис. грн. Балансовий прибуток також зменшився на 1236 тис. грн, це може бути пов’язано з тим, що в 2008 році була засуха. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості пока­зує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до роз­рахунків, в 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками цей коефіцієнт зріс і склав 24,49, що свідчить про збільшення оборотів,тобто підприємство швидше отримує кошти від своїх боржників. Коефіцієнт оборотності запасів протягом досліджуваного періоду зростав в період з 2007 до 2008 року, але до 2009 року цей показник знизився і становив 5,62, чим більше значення цього коефіцієнта, тим вищий рівень обо­ротності запасів, що позитивно відображається на забезпеченні обся­гу реалізації продукції. Операційний цикл в 2009 році тривав 123 дні. Коефіцієнти стійкості економічного зростання показують, якими в середньому темпами може підприємство розвиватися в подальшому. Такі показники як оборотність власного капіталу і оборотність основного капіталу протягом досліджуваного періоду зменшуються і в 2009 році склали 0,45 та 0,26 відповідно.

Отже, після проведення певних розрахунків і аналізу отриманих результатів можна стверджувати, що ТОВ «Агрофірма «Лиманський» є доволі розвинутим підприємством та передовим господарством району. Досліджуване господарство займається не лише виробництвом, а й переробкою продукції. Проведені розрахунки свідчать про розвиненість всіх галузей господарства та про перспективи розвитку господарства на майбутнє.

РОЗДІЛ 9

Фінансове планування на ТОВ «Агрофірма «Лиманський»

В умовах переходу до ринкової економіки і роботи в ній, значно зростає матеріальна і моральна відповідальність керівників господа­рюючих суб'єктів за їх фінансовий стан. Фінансовий стан підпри­ємств обґрунтовується рівнем ведення їх виробничо-фінансової ді­яльності. Рівень же ведення виробничо-фінансової діяльності підпри­ємств значною мірою визначається рівнем управління в них. Вироб­лення управлінських рішень, оцінка та вибір найбільш ефективних варіантів, форм і засобів їхнього виконання здійснюється на основі планування розвитку економіки підприємства загалом.

У складі загального планування розвитку економіки підприємств істотна роль належить фінансовому плануванню.

Фінансове планування — це процес розрахунку фінансових ре­зультатів, їх розподілу, визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибуток, амортизація та ін.) і їх розпо­ділу за напрямами використання у запланованому році (періоді).

Фінансове планування с необхідним елементом управління еконо­мікою. Якщо фінанси, як такі, охоплюють усі сторони діяльності під­приємств, то фінансове планування виражає ці сторони діяльності у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управ­лінні економікою. Без фінансового планування не може бути досяг­нутий той рівень управління економікою, що забезпечує підприєм­ству підвищення її ефективності, успіх на ринку, успішне рішення соціальних питань і матеріального стимулювання робітників. У зв'язку з цим в умовах функціонування ринкових відносин потрібний значно вищий, ніж ми маємо на сьо­годні, науково обґрунтований рівень планування фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств.

Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, взаємини з ланками фінансово-кредитної системи, фонди грошових коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення й обігові актини, планування їх обсягів і дже­рел фінансування, визначення джерел фінансування соціальної та культурно-побутової сфер підприємства.

Базується фінансове планування на показниках плану виробниц­тва, плану продажу продукції та послуг, плану капітальних вкладень та розвитку соціальної сфери.

Фінансове планування здійснюється за допомогою фінансових розрахунків і планів різного змісту і призначення залежно від зав­дань і об'єктів планування. Виходячи з цього фінансові плани можна розділити на перспективні, поточні та оперативні.

Прикладом поєднання перспективного і поточного планування є бізнес-план, який зазвичай розробляють під час створення нового підприємства або обґрунтування виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план являє собою документ, у якому викладені організа­ційні, виробничі та ринкові аспекти майбутнього бізнесу, а також запропоновані планові розрахунки обсягів виробництва, необхідних інвестицій і передбачуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

Складання бізнес-плану необхідно для визначення обсягів та роз­робки стратегії фінансування, залучення конкретних інвесторів до участі в створенні нового підприємства або фінансування нових ви­робничих програм. При цьому інвесторами можуть бути банки, інші юридичні, а також фізичні особи.

У ТОВ «Агрофірма «Лиманський» щороку складається зведений план, фінансовий план із відповідними схемами та таблицями основних показників. В більшості випадків майбутні прогнози виконуються і одержується позитивний результат, але інколи виникають форс-мажорні обставини. Поточний фінансовий план та зведений план складає головний бухгалтер підприємства.

РОЗДІЛ 10

Фінансова санація та банкрутство

У системі заходів для фінансового оздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується санація .

Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному об­сязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк­туризації підприємства, боргів і капіталу та зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться на термін не більше 12 місяців. Головною метою санації є мобілізація фінансових ресурсів для від­новлення платоспроможності та ліквідності підпри­ємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення са­наційних заходів.

Підставою для проведення санації є наявність реальної загрози банкрутства підприємств.

Ініціатива щодо проведення досудової санації державних підпри­ємств може виходити від уповноважених органів, підприємств, кре­диторів або інших осіб.

Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Справи про банкрутство розглядають підвідомчі господарські суди за місцезнаходженням боржника. Причини банкрутства – різнобічні та можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Розрахувати прогнозування банкрутства окремого підприємства можна використовуючи такі моделі:

• Модель Альтмана (п’ять змінних величин Х);

• Модель Ліса (чотири змінних величини Х);

• Модель Спрінгейта (чотири змінних величини Х);

• Модель Таффлера (чотири змінних величини Х);

• Універсальна дискримінаційна функція (шість змінних величин Х).

У своїх розрахунках використаємо модель Таффлера:

, де

- відношення суми прибутку від реалізації до суми короткострокових зобов’язань підприємства

- відношення суми оборотних активів підприємства до загальної вартості його зобов’язань

- відношення суми короткострокових зобов’язань до загальної вартості активів підприємства

- відношення виручки від реалізації продукції підприємства до загальної вартості активів підприємства.

Якщо Z > 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи

Якщо Z < 0,2 – є ймовірність його банкрутства.

Розрахунок:

= 1611/1457 = 1,11

= 6746/1457 = 4,63

= 1457/39397 = 0,04

= 10667/39397 = 0,27

Z = 0,03 * 1,11 - 0,13 * 4,63 + 0,18 * 0,04 + 0,16 * 0,27

Z = -0,517

-0,517 < 0,2

Отже, за розрахунками по моделі Таффлера спостерігається висока ймовірність підприємства до банкрутства.

Розрахуємо показники У.Бівера в ТОВ «Агрофірма «Лиманський» за 2009 рік:

Коефіцієнт Бівера = ( 2653-994 ) / 1457 = 1,139

Рентабельність активів = 2653 / 39397 * 100 = 6,7 %

Фінансовий лівередж = 1457 / 39397 = 0,037

Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом = ( 22518 + 6746 ) / 39397 = 0,743

Коефіцієнт покриття зобов’язань = 5289 / 1457 * 100 = 363 %

Проаналізувавши проведені розрахунки ми спостерігаємо підтвердження того, що підприємство знаходиться у зоні ризику, а саме небезпеки настання банкрутства.

Тому для виходу з цієї зони підприємству необхідно вживати заходів по санації підприємства, залучення додаткових коштів та пошуку внутрішніх резервів для стабілізації фінансового стану та збільшення запасу міцності та стійкості. А також за запровадити такі заходів: підвищити ефективність виробництва та управління, ефективність праці, визначити стратегічні цілі та тактики.

За даними досліджуваного періоду можемо прогнозувати перспективи, оскільки в підприємстві не було збитку від сільськогосподарського виробництва та в цілому по підприємству.