- •1 Геологічні відомості, умови буріння та експлуатації свердловини
- •1.1 Стратиграфічний розріз свердловини наведений в таблиці 1.1, 1,2.
- •1.2 Характеристика нафтоносних, газоносних та водоносних горизонтів.
- •Характеристика тисків і температур по розрізу свердловини.
- •1.4 Геолого-технічні умови буріння свердловини
- •1.5 Метод розкриття продуктивних горизонтів
1.5 Метод розкриття продуктивних горизонтів
Під первинним розкриттям розуміють комплекс робіт, пов’язаний з розбурюванням продуктивного пласта, забезпеченням міцності і стійкості привибійної частини свердловини. Існує декілька способів розкриття продуктивних пластів. Вибір способу розкриття суттєво залежить від будови пласта, його колекторських властивостей, складу рідин і газів, які містяться в ньому, кількості продуктивних пропластків і коефіцієнтів аномальності пластових тисків.
Так як продуктивні пласти насичені флюїдом одного типу і їх колекторські властивості по товщині мало змінюються, то можна було б використовувати любий із способів первинного розкриття, але оцінивши стійкість породи пласта робимо висновок, що стінки свердловини необхідно укріпити обсадною колоною.
Виходячи з цих умов вибираємо схему оснащення нижньої частини свердловини при розкритті продуктивних пластів зображену на рисунку 1.1
При цьому способі продуктивний пласт розбурюють, не перекриваючи попередньо вищезалягаючі породи обсадними трубами. Після розбурювання продуктивного пласта закріплюють його експлуатаційною колоною і цементують. Для сполучення внутрішньої порожнини обсадної колони з продуктивним пластом у колоні і цементному кільці пробивають отвори.
Спосіб має ряд переваг:
- дозволяє сполучати свердловину з будь-якою за товщиною ділянкою продуктивного пласта і одержувати приплив пластового флюїду тільки з неї;
- проводити спеціальну обробку цієї ділянки з метою покращення колекторських властивостей приствольної зони та інтенсифікації припливу з неї;
- одночасно, але роздільно експлуатувати декілька ділянок пласта, які відрізняються між собою колекторськими властивостями, складом або властивостями рідин, що насичують їх.
Спосіб має і суттєві недоліки:
- склад і густину промивальної рідини необхідно вибирати із врахуванням стійкості, коефіцієнтів аномальності пластових тисків та індексів тиску поглинання не тільки продуктивних пластів, але і всієї товщі вищезалягаючих порід, не перекритих попередньою обсадною колоною;
- продуктивний пласт може суттєво забруднитися тампонажним розчином, оскільки надлишковий тиск при цементуванні значно більший, ніж при бурінні;
- цей спосіб не забезпечує стійкості та цілісності незцементованих і слабозцементованих колекторів, а тому під дією депресії колектор руйнується, і разом з пластовою рідиною у свердловину виносяться продукти руйнування - пісок та тонші мулові частинки.
Проектом передбачено розкрити І продуктивний горизонт в інтервалі який приведений на рисунку 1.1 на всю його потужність. Після чого спускається обсадна експлуатаційна колона і проводиться її цементування. Після цементування проводиться перфорація даного горизонту перфоратором типу ПКО-89 із щільністю 18 отворів на 1 погонний метр.
Встановлення інтервалів перфорації, довжини фільтрів, місця розташування зовнішніх пакерів приведені в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6– Випробування продуктивних пластів.
Інтервали перфорації, установки фільтра,м |
Тип об’єкту |
Спосіб розкриття горизонту |
Тип перфоратора |
Кількість отворів, шт/м |
||
діаметр отворів фільтра,мм |
||||||
покрівлі |
підошви |
потужність розкриття |
||||
3350 |
3400 |
50 |
газ |
комулятивна перфорація |
ПКО-89 |
18 |
3410 |
3480 |
70 |
газ |
ПКО-89 |
18 |
|
3490 |
3520 |
30 |
газ |
ПКО-89 |
18 |
|
3560 |
3650 |
90 |
газ |
ПКО-89 |
18 |
3350
м
3670м
1850
м
Рисунок 1.1 – Схема розкриття продуктивного горизонту