Динаміка показників ліквідності в дп «сп «Сонячне» Миколаївського району 2008 року

	Коефіцієнти		Норматив		Порядок розрахунку			На початок року		На кінець року		Відхилення, +,-
	Абсолютної ліквідності		0,2- 0,35		Ф.1 р.(220+230+240) / р.620			0,0918		0,0256		-0,0662
	Швидкої ліквідності		0,7 - 1,0		Ф.1 р. (260-(100+110+120+130+140))/ р.620			0,3963		0,6496		0,2633
	Покриття		1 - 2,5		Ф.1 р.260/ р.620			2,8282		4,2609		1,4327

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованності, яку підприємство має можливість погасити негайно. Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Його високе значення показує, що не всі кошти підприємство задіяло у господарській діяльності, а ось низьке значення цього показника вказує на неспроможність підприємства погасити свої зобов'язання. У ДП «СП «Сонячне» Миколаївського району коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився за 2008 рік, менше за норму і складає 0,03.

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість активів і є суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховують найбільш ліквідні поточні активи, без врахування запасів. На кінець 2008 року він складає 0,649.

Коефіцієнт поточної ліквідності дає узагальнену оцінку ліквідності активів, показуючи, що на кінець 2008 році 4,26 грн. поточних активів господарства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Проте слід зауважити , що коефіцієнт покриття не є абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність активів і не відображає їх у якості.

На основі проведеного дослідження по ДП «СП «Сонячне» можна зробити висновок, що воно є малим за розмірами господарством з вузькою спеціалізацією, господарство є збитковим, малоліквідним.

Наступним етапом фінансового аналізу підприємства є розрахунок показників майнового становища, ліквідності, ділової активності (таблиця 8.4).

Розраховані коєфіцієнти в таблиці 8.4 свідчать, що сума коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства складає 4389 тис.грн, оборотні активи зросли за 2008 рік на 2%, значення коефіцієнта покриття довгострокових вкладень незначне і становить 0,05. Виручка від реалізації становить 2321 тис.грн, ДП СП «Сонячне» отримало за 2008 рік чистий збиток в розмірі 11 тис.грн, на 1 гривню вартості основних засобів приходиться 5,09 грн чистого доходу, коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості має від`ємне значення і становить 105,5.

Таблиця 8.4

Показники оцінки ділової активності та майнового становища дп сп «Сонячне» Миколаївського району

Коєфіцієнти	Значення
Сума господарських коштів у розпорядженні підприємства,тис.грн	4389
Темпи зростання оборотних активів,%	100,2
Коефіцієнт придатності необоротних активів,%	62,0
Розмір власних оборотних коштів,тис.грн	1030
Коефіцієнт залучення власних коштів	116,9
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,27
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,14
Коефіцієнт покриття довгострокових вкладень	0,05
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,04
Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів	0,17
Коефіцієнт структури залученого капіталу	0,22
Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел	0,96
Обсяг виручки від реалізації,тис.грн	2321
Балансовий прибуток(збиток),тис.грн	-11
Фондовіддача, грн	5,09
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	-105,5
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	20,96
Коефіцієнт оборотності запасів	5,92
Коефіцієнт оборотності активів	0,53
Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості	0,07
Оборотність власного капіталу	0,58
Оборотність основного капіталу	0,49

Можимо зробити загальний висновок - господарство є фінансово незалежним, але ділова активність знаходиться на низькому рівні.

РОЗДІЛ 9

Фінансове планування в ДП СП «Сонячне»

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків.

Мета фінансового планування заключається в забезпеченні підприємства необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиціонної і фінансової діяльності. В зв`язку з цим треба визначити напрями ефективного вкладання капіталу, оцінити ступень його раціонального використання, виявити внутрішньогосподарські резерви збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів та встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та контрагентами.

Фінансовий план має великий вплив на економіку підприємства . Це зумовлено цілим рядом обставин.

По-перше, в фінансових планах відбувається порівняння початкових витрат для здійснення діяльності з реальними можливостями, і в результаті коригування, досягається матеріально-фінансова збалансованість.

По-друге, статті фінансового плана пов”язані зі всьома економічними показниками роботи підприємства та з основними розділами підприємницького плана: виробництвом продукції та послуг; науково-технічним розвитком; удосконаленням виробництва і управління, капітальним будівництвом, економічним стимулюванням та ін. Таким чином, фінансове планування має вплив на всі сторони діяльності господарюючого суб”єкта.

Фінансовий план– це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

В практиці фінансового планування застосовуються слідуючі методи: економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових потоків, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання. ДП СП «Сонячне» використовує нормативний метод планування.

Процес фінансового планування включає в себе декілька етапів. На першому – аналізуються фінансові показники за минулий період. Для цього використовують основні фінансові документи підприємств – бухгалтерський баланс , звіти про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів. Вони мають важливе значення для фінансового планування, , так як мають у собі дані для аналізу і розрахунку фінансових показників діяльності підприємства. Баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування, а звітний бухгалтерський баланс являється базою на першій стадії планування. Другий етап передбачає складання основних прогнозних документів, таких як прогноз баланса, звіт про прибутки і збитки, рух грошових коштів, котрі відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру науково-обгрунтованого бізнес-плану підприємства. На третьому етапі уточнюються і конкретизуються показники прогнозних фінансових документів методом складання текучих фінансових планів. На четвертому етапі виконується оперативне фінансове планування. Завершення процесу фінансового планування є практичне втілення планів та контроль за їх виконанням.

Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря. ДП СП «Сонячне» складає поточний фінансовий план.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається за певний період. При складанні платіжного календаря обов'язково враховуються: строки виплати заробітної плати, премій, внесення податків та здійснення інших платежів, розрахунків з постачальниками і споживачами; стан дебіторської і кредиторської заборгованості та ін.

Прикладом поєднання перспективного і поточного планування є бізнес-план, який зазвичай розробляють під час створення нового підприємства або обґрунтування виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план являє собою документ, у якому викладені організа­ційні, виробничі та ринкові аспекти майбутнього бізнесу, а також запропоновані планові розрахунки обсягів виробництва, необхідних інвестицій і передбачуваних фінансових результатів від здійснення запланованого заходу.

РОЗДІЛ 10

Фінансова санація та банкрутство

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання.

Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному об­сязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструк­туризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться на термін не більше 12 місяців. Головною метою санації є мобілізація фінансових ресурсів для від­новлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності підпри­ємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення са­наційних заходів. Підставою для проведення санації є наявність реальної загрози банкрутства підприємств.

Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами.

Об'єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо. На підставі зарубіжного досвіду та синтезу його з вітчизняною практикою нами. Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного в підприємства потенціалу.

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Банкрутство – це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу­вання ліквідаційної процедури.

Умови відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.2000р. Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут­ство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан­систів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих партнерів.

Причини банкрутства – різнобічні та можуть бути як зовнішніми (кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів, неправильна фіскальна політика держави, високий рівень оподатковування, політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний рівень суспільства), так і внутрішніми (дефіцит власного оборотного капіталу, низький рівень техніки, технології й організації виробництва, зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, погана клієнтура підприємства).

Розрахувати прогнозування банкрутства окремого підприємства можна використовуючи такі моделі:

• Модель Альтмана;

• Модель Ліса;

• Модель Спрінгейта;

• Модель Таффлера;

• Універсальна дискримінаційна функція;

У своїх розрахунках використаємо модель Таффлера:

, де

- відношення суми прибутку від реалізації до суми короткострокових зобов’язань підприємства

- відношення суми оборотних активів підприємства до загальної вартості його зобов’язань

- відношення суми короткострокових зобов’язань до загальної вартості активів підприємства

- відношення виручки від реалізації продукції підприємства до загальної вартості активів підприємства.

Якщо Z > 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи

Якщо Z < 0.2 – є ймовірність його банкрутства.

Розрахунок:

= -0,05

= 3,14

= 0,09

= 0,63

Z = 0,03 *(-0,05) - 0,13 *3,14 + 0,18 *0,09 + 0,16 * 0,63

Z = -0,29

-0,29 < 0.2

Отже за розрахунками по моделі Таффлера спостерігається ймовірність підприємства до банкрутства.

Розрахуємо показники У.Бівера в ДП СП «Сонячне» за 2008 року:

Коефіцієнт Бівера = (Чистий прибуток – Амортизація) / (Довгострокові зобов’язання + Короткострокові зобов’язання) = - 0,409.

Рентабельність активів = (Чистий прибуток / Активи) х 100 = - 0,25%.

Фінансовий лівередж = (Довгострокові зобов’язання + Короткострокові зобов’язання) / Активи = 0,121.

Коефіцієнт покриття активів чистим оборотним капіталом = (Власний капітал + Позаоборотні активи) / Активи = 0,855.

Коефіцієнт покриття зобов’язань = Обігові кошти / Короткострокові зобов’язання х 100 = 2.56%.

Проаналізувавши проведені розрахунки ми спостерігаємо підтвердження того, що підприємство знаходиться у зоні ризику, а саме небезпеки настання банкрутства.

Тому для виходу з цієї зони підприємству необхідно вживати заходів по санації підприємства, залучення додаткових коштів та пошуку внутрішніх резервів для стабілізації фінансового стану та збільшення запасу міцності та стійкості. А також за запровадити такі заходів: підвищити ефективність виробництва та управління, ефективність праці, визначити стратегічні цілі та тактики.