П.1.7. Контрольні питання

1. Якою командою можна відновити схему після внесення змін?

2. Якою командою можна скопіювати зображення схеми у звіт з лабораторної роботи, що готується в текстовому редакторі Word?

3. Як можна скласти бібліотеку моделей компонентів, складених із вітчизняних комплектуючих?

4. Що таке підсхема та як її створити?

5. Що означає виділення об'єкта?

6. Якою командою можна присвоїти компоненту позиційне позначення (C1, C2, R1 і т.д.) і яке правило використовується при присвоєнні позиційних позначень однотипних компонентів?

7. Якими командами можна змінити колір провідника і для чого це потрібно?

8. Якою командою можна видалити з схеми позначення компонентів?

9. Як можна масштабувати розміри зображення схеми?

10. Як можна змінювати шрифт символів і його атрибути?

11. Яка команда використовується для установлення параметрів моделювання загального характеру?

12. Назвіть команду EWB5.хх для задання параметрів контрольно-вимірювальних приладів.

П.2. Створення схем та бібліотеки компонентів

Мета роботи: Вивчення методики моделювання електричних та електронних схем.

П.2.1. Технологія підготовки схем

Перш ніж створювати креслення принципової схеми засобами програми EWB, необхідно на листі паперу підготувати її ескіз із попереднім розташуванням компонентів і з урахуванням можливості оформлення окремих фрагментів у вигляді підсхем.

У загальному випадку процес створення схеми починається з розміщення на робочому полі EWB компонентів з бібліотек програми відповідно до підготовленого ескізу. Окремі розділи бібліотек компонентів можуть бути викликані за допомогою меню Window або іконок. Для відкриття каталогу потрібної бібліотеки необхідно підвести курсор мишки до відповідної іконки і натиснути один раз її ліву кнопку. Значок (символ) вибраного компонента переноситься з каталогу на робоче поле програми рухом мишки при натиснутій лівій кнопці, після чого кнопка відпускається (для фіксації символу) і проводиться подвійне клацання по значку компонента. В діалоговому вікні, що розкривається, встановлюються необхідні параметри (опір резистора, тип транзистора і т. д.) і вибір підтверджується - кнопки Accept або клавіші Enter. На цьому етапі необхідно передбачити місце для розміщення контрольних точок та іконок контрольно–вимірювальних приладів.

Якщо в схемі використовуються компоненти однакового номіналу (наприклад резистори з однаковим опором), то номінал такого компонента рекомендується задати безпосередньо в каталозі бібліотеки і потім переносити компоненти в потрібній кількості на робоче поле. Для зміни номіналу компонента необхідно двічі клацнути мишкою над символом його графічного зображення і в розкритому вікні внести зміни.

При розміщенні компонентів схеми на робочому полі програми EWB5.xх можна скористатися динамічним (контекстним) меню, яке викликається – правої кнопки мишки на вільному місці робочого поля. Меню містить знайомі нам команди Help, Paste, Zoom In, Zoom, Schematic Options, а також нову команду Аdd <назва компонента>. Ця команда дозволяє добавити на робочому полі компоненти, не звертаючись до каталогу відповідної бібліотеки. Кількість команд Аdd <назва> в списку меню визначається кількістю типів компонентів (резисторів, конденсаторів, значка заземлення і т.п.), що вже є на робочому полі.

Після розміщення компонентів проводиться з'єднання їх виводів провідниками. При цьому необхідно враховувати, що до виведення компонента можна підключити тільки один провідник. Для виконання підключення курсор мишки підводиться до виводу компонента і після появи круглої площадки натискується ліва кнопка і провідник, який при цьому з’являється, протягується до виводу іншого компонента до появи на ньому такої ж площадки, після чого кнопка мишки відпускається і з'єднання готове. При необхідності підключення до виводів компонента інших провідників у бібліотеці Passive вибирається точка (символ з'єднання) і переноситься на раніше встановлений провідник. Щоб точка почорніла (спочатку вона має червоний колір), необхідно клацнути мишкою по вільному місцю робочого поля. Якщо ця точка дійсно має електричне з'єднання з провідником, то вона повністю забарвлюється чорним кольором. Якщо на ній видний слід від перетинаючого провідника, то електричного з'єднання немає і точку необхідно встановити заново. Після вдалого установлення до точки з'єднання можна підключити ще два провідники. Якщо з'єднання потрібно розірвати, курсор підводиться до одного з виводів компонента або точки з'єднання і при появі площадки натискується ліва кнопка, провідник відводиться на вільне місце робочого поля, після чого кнопка відпускається; якщо цей провідник необхідно підключити до іншого компонента, то курсор підводиться до його виводу і кнопка мишки відпускається після появи площадки.

Для видалення провідника він спочатку лівою кнопкою мишки відзначається (точки перегинів і під'єднування при цьому відзначаються прямокутними площадками-маніпуляторами), а потім натискується клавіша Del; при іншому способі після установлення курсору на провідник натискується права кнопка мишки, після чого в контекстному меню вибирається команда Delete (Del), Color (вибір кольору провідника з палітри Windows) або Help (F1). Для перемикання провідника від одного виводу (або точки з'єднання) до іншого курсор підводиться до точки з'єднання з боку від'єднуваного провідника і після того, як він прийме форму перехрестя з двома паралельними спрямовуючими, натискується і відпускається ліва кнопка мишки, після чого провідник переноситься до іншої точки з'єднання з подальшим відпуском лівої кнопки. Для видалення компонента він відзначається і натискається клавіша Del, при цьому віддаляються і приєднані до нього провідники.

Якщо необхідно підключити вивід до провідника, що є на схемі, то провідник від виведення компонента курсором підводиться до вказаного провідника і після появи точки з'єднання кнопка мишки відпускається. Слід зазначити, що прокладка сполучних провідників проводиться автоматично, причому перешкоди – компоненти та інші провідники – огинаються ортогональними напрямами (по горизонталі або вертикалі). Якщо в розрив провідника необхідно вставити компонент, то він встановлюється так, щоб його виводи з обох боків співпали з провідником, після чого натискується ліва кнопка мишки.

Точка з'єднання може бути використана не тільки для підключення провідників, але і для введення написів (наприклад вказівки величини струму в провіднику, його функціонального призначення і т.п.) Для цього необхідно двічі клацнути по точці і у вікні, що розкрилося, ввести необхідний запис (не більше 14 символів), причому запис можна зміщувати вправо введенням зліва потрібної кількості пропусків. Ця властивість може бути використана і в тому випадку, коли позиційне позначення компонента (наприклад C2, R8) накладається на провідник або інші елементи схеми. Якщо необхідно перемістити окремий сегмент провідника, до нього підводиться курсор, натискується ліва кнопка і після появи у вертикальній або горизонтальній площині подвійного курсору проводяться потрібні переміщення.

Підключення до схеми контрольно-вимірювальних приладів проводиться аналогічно. При цьому для таких приладів як осцилограф або логічний аналізатор з'єднання доцільно проводити кольоровими провідниками, так як їх колір визначає колір відповідної осцилограми. Кольорові провідники доцільні не тільки для позначення провідників однакового функціонального призначення, але і для провідників, що знаходяться в різних частинах схеми (наприклад, провідники шини даних до і після буферного елемента). Приклади такого оформлення можна знайти в каталогах готових схем.

При позначенні компонентів необхідно дотримуватися рекомендацій і правил, передбачених ЄСКД (єдиною системою конструкторської документації). Що стосується пасивних компонентів, то при виборі їх позначень особливих труднощів не виникає. Труднощі виникають при виборі активних елементів – мікросхем, транзисторів і т.п., особливо при необхідності використання компонентів вітчизняного виробництва, коли потрібно встановити точну відповідність функціональних позначень виводів і параметрів зарубіжних та вітчизняних компонентів. Для полегшення цього завдання можна скористатися таблицями відповідності зарубіжних і вітчизняних компонентів.

При імпортуванні в створювану схему іншої схеми або її фрагментів доцільно діяти в наступній послідовності:

• командою FileSave As записати у файл створювану схему, вказавши його ім’я в діалоговому вікні (розширення імені файлу указувати не обов’язково, програма виконує це автоматично);

• командою FileOpen завантажити на робоче поле імпортовану схему стандартним для Windows чином;

• командою EditSelect All виділити схему, якщо імпортується вся схема або виділяється її потрібна частина;

• командою EditCopy скопіювати виділену схему в буфер обміну;

• командою FileOpen завантажити створювану схему;

• командою EditPaste вставити вміст буфера обміну на робоче поле; після вставки схема, що імпортується, буде виділена (і відмічена червоним кольором) і може виявитися накладеною на створювану схему;

• клавішами керування курсором або вхопившись мишкою за один із компонентів переміщують імпортовану частину в потрібне місце, після чого виділення можна відмінити клацанням мишки по вільному місцю робочого поля;

• після підключення імпортованої схеми необхідно клацаннями мишки пройтися всіма її компонентами, щоб виключити їх зміщення, що виникають при переміщенні і приводять до східчастих спотворень провідників.

Переміщення окремих фрагментів схеми при її компонуванні виконуються аналогічно після виділення фрагмента. Якщо схема складається з однотипних блоків, то доцільно скомпонувати один такий блок, а потім копіюванням і вставленням розмножити його до потрібної кількості та виконати необхідні сполучення.

Після підготовки схеми рекомендується скласти її опис (вікно-ярлик викликається із меню WindowDescription), в якому вказується її призначення; після проведення моделювання вказуються його результати.

Якщо при створенні схеми використана, наприклад, лінійна модель операційного підсилювача (ОП) із зміненими значеннями параметрів, то при черговому завантаженні файлу з цією схемою викликається меню з пропозицією вибрати один із наступних варіантів завантаження:

• Use library model – використовувати стандартну модель з параметрами за замовчуванням;

• Use circuit model – використовувати модель із зміненими значеннями параметрів;

• Put model into – вставити модель в каталог однотипних моделей (відкривається меню відповідного каталогу);

• Rename model – перейменувати модель;

• Cancel – відмовитися від завантаження.