Від’ємні форми рельєфу

Лощина або видолинок - видовжене заглиблення, яке має з трьох сторін пологі, звичайно задерновані схили і відкрите в бік загального нахилу поверхні. Бровки видолинку часто виражені нечітко, а глибина їх звичайно незначна. Видолинок є простою незамкненою формою рельєфу і на топографічних картах зображується тільки горизонталями.

Вимоїна або водорий - видовжене заглиблення, яке має з трьох сторін круті незадерновані схили і відкрите в бік загального нахилу поверхні. Довжина вимоїни звичайно незначна, ширина рівна глибині, або менше. Дно вимоїни вузьке, нерідко звивисте, верхів’я вимоїни починається невисоким обривом. Глибина може сягати 1 м, ширина - 2,0 - 2,5 м.

Яр - видовжене заглиблення значної довжини, яке має з трьох сторін круті, часто прямовисні схили (звичайно 10 - 20 м, але можуть сягати 80 м). Яри відкриті і поступово розширюються в бік загального нахилу поверхні. Верхів’я їх мають вигляд вимоїни. Яр являє собою складну форму рельєфу.

Балка - видовжене заглиблення значної довжини, яке має з трьох сторін пологі задерновані схили відкриті в бік загального нахилу поверхні. Дно балки плоске або трохи ввігнуте, бровки різко виражені.

Ущелина - видовжене заглиблення в гірських районах значної довжини з крутими, нерідко скелястими схилами і вузьким звивистим дном, яке часто зайняте руслом ріки. Глибина ущелини може сягати декількох сотень метрів.

Долина - видовжене заглиблення, яке має нахил в одному напрямі і схили часто різної крутизни та форми, дно долини буває різної ширини, часто вкрите піщаними валами, буграми, конусами виносу. Долини, зайняті річками називають річковими без річок - сухими.

Котловина або западина - пониження, замкнуте з усіх боків схилами різної крутизни і форми. Форми і розміри западини можуть бути різними, на дні і на схилах утворюються позитивні (бугри, горби) і від’ємні (вимоїни, лощини) форми рельєфу. Невеликі котловини, які мають незначну глибину і плоске дно, називають блюдцями або западинами.

Сідловина - незамкнуте пониження в межах вододільної поверхні, яке розташовується між двома височинами і двома схилами вододілу, що має падіння в різні сторони.

Уступ - це порівняно вузька смуга схилу значної крутизни, яка тягнеться вздовж схилу, часто на значні відстані і виділяється своєю крутизною.

Стосовно діяльності екзогенних агентів розрізняють акумулятивні форми рельєфу, що сформувались за рахунок нагромадження матеріалу (моренний горб, бархан) і денудаційні, що утворились за рахунок виносу матеріалу (яр).

Люба форма рельєфу може бути розкладена на окремі елементи. До елементів рельєфу відносяться поверхні або грані (схили, субгоризонтальні поверхні), лінії, точки. Розрізняють, крім того, геометризовані поверхні рельєфу, які проведені уявно як поверхні, які є дотичними до головних ліній та точок рельєфу - об’ємні поверхні.

Класифікації форм рельєфу дуже різноманітні. Вони можуть бути основані на різних принципах. Загальна класифікація, яка може бути використана для дешифрування форм рельєфу в учбових цілях, заснована на морфометричному принципі. За розмірами виділяють: планетарні форми - материки та зaпадини океанів; мегарельєф - гірські системи, рівнини, западини морів, серединно-океанічні хребти; макрорельєф - гірські хребти, підвищення, найкрyпніші долини; мезорельєф - пасма, горби, долини; мікрорельєф - дрібні дюни, яри, тераси; нанорельєф - ритвини, дрібні пагорби.

Студентам необхідно звернути особливу увагу на визначення кожної форми рельєфу, умови утворення, вік утворення тощо та основні принципи, які покладені в основу їх класифікацій (морфометричний та генетичний).