- •Передмова
- •1 Нафтогазова механіка як наука, її розвиток та зв'язок з іншими дисциплінами
- •Контрольні запитання
- •2 Стан розвитку нафтогазової галузі та проблеми нафтогазовидобутку
- •2.1 Короткі відомості про земну кору
- •Контрольні запитання
- •3 Природні колектори нафти і газу та їх основні властивості
- •3.1 Гранулометричний склад порід-колекторів
- •Контрольні запитання
- •3.2 Пористість
- •3.2.1 Залежність пористості від кладки зерен, тиску та температури
- •3.3 Неоднорідність колекторських властивостей пласта
- •3.4 Фізико-механічні властивості гірських порід
- •3.5 Теплові властивості гірських порід
- •3.6 Акустичні властивості гірських порід
- •Контрольні запитання
- •3.7 Проникність
- •3.7.1 Абсолютна проникність
- •3.7.2 Проникність тріщинуватих порід
- •3.7.3 Залежність проникності від пористості та розміру пор
- •3.7.4 Фазова (ефективна) проникність
- •3.7.5 Відносна проникність
- •3.8 Питома поверхня гірських порід
- •Контрольні запитання
- •4 Пластові вуглеводні
- •4.1 Склад та фізичні властивості нафт
- •4.1.1 Густина пластової нафти
- •4.1.2 В’язкість пластової нафти
- •4.1.3 Структурно-механічні властивості аномально-в’язких нафт
- •4.1.4 Фотоколориметрія нафти
- •Контрольні запитання
- •4.2 Природний газ. Склад та властивості природного газу
- •4.2.1 Склад та класифікація природних газів
- •4.2.2 Фізико-хімічні властивості вуглеводневих газів
- •4.2.3 Стан та параметри газових сумішей
- •4.2.4 Вміст важких вуглеводнів у суміші
- •Контрольні запитання
- •5 Фазові перетворення вуглеводневих систем
- •5.1 Склад та характеристика рідкої суміші
- •5.2 Газовий конденсат
- •5.3 Газогідрати
- •Контрольні запитання
- •6 Склад та фізико-хімічні властивості пластових вод
- •6.1 Залишкова вода
- •6.2 Підземні води
- •6.3 Основні властивості пластових вод та параметри, що їх характеризують
- •Контрольні запитання
- •7 Молекулярно-поверхневі явища та капілярні процеси
- •Контрольні запитання
- •8 Режими роботи нафтових і газових покладів
- •8.1 Коефіцієнт нафтовилучення та чинники, що на нього впливають
- •8.2 Визначення нафтовилучення промисловими методами
- •8.3 Визначення нафтовилучення за допомогою лабораторних досліджень
- •Контрольні запитання
- •9 Призначення, напрямки розвитку і класифікація методів підвищення нафтовилучення пластів
- •9.1 Фізико-гідродинамічні методи підвищення нафтовилучення
- •9.1.1 Методи збільшення нафтовилучення, пов'язані з системою розробки нафтового покладу
- •9.1.2 Циклічна дія на пласт під час заводнення
- •9.1.3 Зміна напрямків фільтраційних потоків
- •9.1.4 Встановлення оптимальних величин репресії і депресії на пласт
- •9.1.5 Часткове зниження тиску нижче тиску насичення нафти
- •9.2 Фізико-хімічні методи підвищення нафтовилучення пластів
- •9.2.1 Методи для покращення заводнення
- •9.2.1.1 Застосування поверхнево-активних речовин
- •9.2.1.2 Застосування полімерів
- •9.2.1.3 Застосування лугів, кислот, пін, емульсій
- •9.2.2 Методи підвищення нафтовилучення
- •9.2.2.1 Застосування міцелярних розчинів
- •9.2.2.2 Застосування двоокису вуглецю
- •9.3 Газові методи збільшення нафтовилучення пластів
- •9.3.1 Застосування сухого вуглеводневого газу
- •9.3.2 Застосування збагаченого і зрідженого газу
- •9.3.3 Застосування газу високого тиску
- •9.3.4 Застосування інших газів і сумішей
- •9.3.5 Газоводяна дія на пласти
- •9.4 Теплові методи підвищення нафтовилучення пластів
- •9.4.1 Застосування нагрітої води
- •9.4.2 Застосування пари
- •9.4.3 Застосування внутрішньопластового горіння
- •9.5 Критерії застосування методів підвищення нафтовилучення
- •9.6 Ефективність застосування методів підвищення нафтовилучення пластів
- •9.6.1 Оцінка технологічного ефекту
- •9.6.2 Оцінка економічної ефективності впровадження методів підвищення нафтовилучення пластів
- •Контрольні запитання
- •Перелік використаних джерел
9.2 Фізико-хімічні методи підвищення нафтовилучення пластів
Фізико-хімічні методи збільшення нафтовилучення пластів рекомендується здійснювати на родовищах, де в’язкість нафти не перевищує 15-25 мПа·с, тобто там, де можна застосовувати звичайне заводнення. Використання хімічних реагентів (ПАР, полімерів,кислот) на самому початку розробки таких родовищ може підвищити нафтовилучення на 5-17 % порівняно зі звичайним заводненням, тоді як застосування їх на пізній стадії,коли пласти охоплені заводненням на 30-40 %, дасть змогу підвищити нафтовилучення на 3-4 %, а при більшому ступені заводнення пластів їхнє застосування взагалі економічно недоцільне. Це пояснюється тим, що у дуже заводнених пластах хімічні реагенти нездатні селективно діяти на нафту, адсорбуються переважно на породі заводненої частини пласта і не виконують корисної роботи під час витіснення нафти.
Нафтонасиченість і характер розподілу нафти в зонах пласта, що не охоплені заводненням, та в промитих водою зонах суттєво відмінні.
У зонах, які обійшла вода, початкові насиченості та розподіл нафти і води незмінні. Нафта є неперервною фазою, яка за умови проникання в цю зону витісного агента (води, газу) стає рухомою. У зонах, що промиті водою, нафтонасиченість низька і залишкова нафта за градієнтів тиску, що існують в пластових умовах, є нерухомою.
Гідродинамічні розрахунки, як і результати експериментальних досліджень, показують, що для приведення залишкової нафти в рухомий стан за пластових градієнтів тиску необхідне зниження капілярних сил на кілька порядків. Так, коли міжфазний натяг на границі розділу нафти і води в більшості випадків складає 20-25 Н/м і більше, то для приведення залишкової нафти в рухомий стан при градієнтах тиску в гранулярних пористих середовищах проникністю 0,5∙10-12 м2 необхідно зниження цієї величини до 0,001-0,005 Н/м.
Фізико-хімічні методи підвищення нафтовилучення, в залежності від того, на нафту в якому стані вони діють, можуть бути поділені на дві групи:
- методи підвищення ефективності (покращення) заводнення;
- методи вилучення залишкової нафти з пластів, що промиті водою, або методи підвищення нафтовилучення.
Перша група методів базується переважно на зміні співвідношення рухливостей нафти і води, в результаті чого збільшується коефіцієнт охоплення пласта заводненням. За таких умов коефіцієнт нафтовитіснення підвищується незначно. Застосування цих методів повинно давати найбільший ефект на ранній стадії розробки родовищ, а також на родовищах, де за високого обводнення спостерігається низька нафтовіддача.
Методи вилучення залишкової нафти застосовуються з метою значного підвищення коефіцієнта нафтовитіснення в зонах пласта, що охоплені дією води. Необхідною умовою їх застосування є значне зниження міжфазного натягу між нафтою і агентом, що її витісняє. Застосування цих методів є доцільним і на пізній стадії розробки.
9.2.1 Методи для покращення заводнення
Ця група методів базується на нагнітанні у продуктивні пласти витісняючого агента водних розчинів хімічних речовин концентрацією 0,001-0,4 %. Переважно у пласті створюють облямівки розчинів в об’ємі 10-50 % від об’єму порового простору покладу, що піддається обробці. Після цього створену облямівку переміщують у пласті нагнітанням технічної води.
Ці методи можуть застосовуватись при такій самій щільності сітки свердловин, що і під час звичайного заводнення. Вони сприяють істотному розширенню діапазону значень в’язкості пластової нафти до 50-60 мПа·с, коли стає можливим застосування таких методів дії на пласт, в яких велику роль відіграє заводнення.
Застосування цих методів на початкових стадіях розробки дає змогу очікувати підвищення коефіцієнтів вилучення нафти порівняно зі звичайним заводненням на 3-10 %.
На сьогоднішній день сюди відносять методи, що призводять до зниження рухливості води в зоні її просування, а також методи, що пов'язані зі зміною змочуваності в системі порода-нафта-вода і ведуть до інтенсифікації процесу капілярного просочування. Серед них можна назвати:
заводнення розчинами поверхнево-активних речовин (ПАР);
полімерне заводнення;
лужне і кислотне заводнення.
Іноді сюди відносять використання пін, емульсій і газоводяних сумішей, хоча останній метод за сприятливих умов можна вважати методом підвищення нафтовіддачі.