Висновки

Сучасний етап розвитку української мови позначено змінами в лексиці та словотворенні що викликані внутрішньо- та зовнішньомовними чинниками. Зі здобуттям Україною незалежності відбувається утвердження української мови в статусі державної.

Словотвір – це утворення нового слова на базі однокореневого слова за словотвірними моделями, що існують у мові, тобто словотвір надає нам можливість концептуально інтерпретувати дійсність, змінити її щодо нашого бачення, дозволяє зрозуміти «які елементи позамовної дійсності і як словотвірно маркуються, чому вони утримуються свідомістю».

Активну роль у сучасній українській номінації відіграє словотворення, що оформляє нові слова, пристосовує до норм літературної мови неозапозичення. Потужним засобом творення неологізмів та новотворів виступають афіксація, осново- та словоскладання, абревіація. Останнім часом у творенні неологізмів активізувалося багато суфіксів на зразок -изаці(я)/-ізаці(я), -аці(я), -уванн(я), -ець, -ник, -ад(а)/-іад(а), -щин(а), -атор, -ер. Деякі суфікси втрачають свою продуктивність: -ота, -ощі, -ство. Це стосується також і префіксів на зразок за- та над- у вираженні значення «виявлення ознаки у більшій мірі, ніж прийнято нормою». Натомість продуктивно використовуються запозичені префікси супер-, ультра-.

Підводячи підсумки курсової роботи можна виділити наступні основні тенденції словотворення в сучасній українській мові:

1. Провідну роль в деривації інновацій відіграє морфологічнийспосіб словотворення, а серед його способів – суфіксація, осно­во- і словоскладання, абревіація, префіксація.

2. Відчутне домінування неологічного іменникового словотво­рення порівняно з іншими лексико-граматичними класами слів (близько 68%).

3. Спостереження зростання корпусу субстантивів на позначення осіб, що є переконливим свідченням посилення антропоцент­ризму в сучасній українській мові.

4. Помітне кількісне зростання утворень за аналогією до відо­мих українських форм, словотвірних моделей: словообіг (пор. това­рообіг), цінопад, сльозопад (пор. снігопад), людиноповал „масове зни­щення людей» (пор. лісоповал) та ін.

5. Надзвичайно стрімке розширення відомих і виникнення зовсім нових словотворчих гнізд і словотворчих парадигм.

6. Істотна інтенсифікація сучасного українського словотворення, зокрема деривація неологізмів, спричиняє до збільшення кількості варіантних форм. Зокрема серед усіх видів варіантів домінують словотвірні: податковик – податківець, мітингар – мітинг овець, новинар – новинник тощо. Наявність варіантів лексем переконливо свідчить про пошуки найпридатнішої національної форми.

7. Посилення аглютинації.

Здійснений аналіз переконливо засвідчує, що в українській мові кінця XX – початку XXI ст. словотворення розвивається над­звичайно динамічно й інтенсивно, поповнючи словниковий склад. Виявлено, що в національному словотворенні найбільш активно діють як різноспрямовані, так і взаємозалежні тенденції глобалі­зації й автохтонізації, окнижнення (інтелектуалізації) й орозмов-лення (демократизації), а також гібридизації, оказіоналізації, що спричинено низкою чинників передусім екстралінгвального, а та­кож штратнтвального характеру. Надалі варто глибше простудію­вати як основні тенденції в словотворенні слов'янських мови, так і низку побічних, другорядних.