2.3. Роль телескопії в збагаченні лексикону сучасної англійської мови

Одним із способів утворення українських неологізмів є телескопія. Під телескопією розуміємо процес, при якому нове слово виникає зі злиття повної основи одного слова зі скороченою основою іншого або ж зі злиття скорочених основ двох слів. Значення такого нового слова в більшості випадків містить сумарне значення обох своїх складників. Іноді це сумарне значення складається із суми повного лексичного значення першого чи другого складника і граматичного значення іншого. Однак ті випадки не дуже поширені, а тому не викликають особливого зацікавлення [12, с.71].

Процесові механічного злиття двох сусідніх морфем з опущенням тотожної або подібної частини однієї з обох морфем сприяє, крім їх фонетичної подібності, стереотипний характер відповідної синтаксичної конструкції та її часта повторюваність.

Деякі автори не користуються лексемою «телескопія» для позначення даного явища, а вживають термін: контамінація, стягнення, злиття, гібридизація, вставне словоутворення.

Телескопійне слово – це найвищий ступінь абстракції порівняно із словосполученням і порівняно економний та виразний логіко-комунікативний засіб. Значне поширення телескопійних слів у царині спеціальної науково-технічної термінології, мистецтва, спорту, транспорту, торгівлі, медицини, публіцистики і т. д. заперечує думку деяких лінгвістів про те, що телескопійні слова властиві тільки сленгові [14, c. 53].

Телескопія як явище словотворення займає вагоме місце у процесі творення неологізмів сучасної англійської мови. Компактність та лаконічність телескопійних слів, які прискорюють темп мови без шкоди для її логіко- та ефективно-комунікативної функції, сприяють дальшому розширенню сфери дії телескопічного способу словотворення в сучасній українській мові.

Суть телескопії полягає в тому, що нове слово виникає унаслідок злиття по­вної основи одного твірного слова з усіченою основою іншого або поєднанням двох усічених основ вихідних слів, пов'язаних суряд­ним зв'язком. Активізація аналізованого способу словотворення в українській мові означеної доби зумовлена, на нашу думку, впли­вом англійської мови й певними позитивними властивостями телескопізмів як засобів номінації – компактністю й цільністю оформ­лення, виразністю й мотивуванням, зокрема яскравістю їхньої внут­рішньої форми. Це переконливо засвідчує низка новотворів, серед яких відзначаємо як загальномовні (елекромобіль – від електрика + автомобіль, Азіопа – від Азія + Європа тощо), так і оказіональні (футболіти – від футбол + боліти; комушисти – від комуністи +фашисти, демоспотія – від демократія + деспотія).

Досить потужній тенденції до інтернаціоналізації в сучасних українській мові протистоїть інша визначальна, яка останніми ро­ками стає більш дієвою і впливовою, тенденція – до автохтонізації, або націоналізації. Впадає в око те, що хоч ці тенденції й протиставлені, але, безперечно, вони певним чином взаємопов'я­зані, взаємозумовлені (іноді навіть взаємопереплетені), а також невіддільні від інших менш виразних тенденцій і впливів. Тобто в словотворенні чітко засвідчено дію (вияв) основного закону філо­софії – єдності й боротьби протилежностей.

На відміну від попередньої, ця тенденція в сучасній українській мові має більш помітні відмінності як у кількісному плані, так і в сутнісних характеристиках.

Відчутне посилення зазначеної тенденції варто пояснити як екстралінгвальними (незалежність України й набуття українською мо­вою статусу державної, піднесення соціального престижу, безпе­речно, сприяли розширенню її комунікативних функцій, зміна мов­них смаків і моди, загальна розкутість і демократизація, усунення цензури й самоцензури та ін.), так і інтралінгвальними (системність мови, що ґрунтується на взаємозалежності її елементів; відроджен­ня питомих структурних ознак національної мови, дещо нівельова­них у радянську епоху; тенденція до інтеграції елементів мови; принцип економії мовної енергії, лінгвальних засобів; надання пе­реваги експресивним мовним формам; дія аналогійних тенденцій) чинниками.

Аналізовану тенденцію засвідчено в низці конкретних фактів.

1) Творення неолексем на базі питомих способи словотворення і словотворчі засоби. Помічено, що в українській мові в кінці XX – на початку XXI ст. відбувається інтенсифікація деривації з опорою на власні способи й засоби словотворення. Особливо варто наголо­сити на відродженні значної кількості питомих і давнозапозичених мотиваційних основ – переважно проскрибованих у радянську добу слів (Бог, віра, соборність, незалежність, тризуб, держава, етнос, президент та ін.).

Порівняно з процесом інтернаціоналізації власне українські сло­ва в ролі ключових використані дещо меншою мірою (перебудова, держава, Рух, Чорнобиль, СНД, Україна, Кучма, Ющенко та ін.), хоча й мають великі словотвірні парадигми: Рух – рухівець, новорухівець, рухівка, рухівський, прорухівський, антирухівський; держава – наддер­жава, державити, антидержавити, державництво, державознавець, державознавство, державотворець, державотворчий, державобудівник, державобудування, державотворення, державовласність, державоут-ворний, держмито, Держкомінформполітики, держгодівниця тощо.

В аналізований період засвідчено зростання продуктивності та­ких питомих афіксів:

а) суфіксів і суфіксоїдів – -ик, -ач, -ець, -к-, -ість, -щин-, -нн- -ств-/-цтв-, -н-, -льн-, -ов-/-ев-, -ськ-, -ува- та ін. (надзвичайник, вимагач, посадовець, порівець (від політичної орган­ізації «Пора»), рухівка, провладність, азійщина, доставленая, євро-пейство, інтернетний, голодувальний, пейджинговий, рухівський, ми-ротворствувати);

б) префіксів і префіксоїдів – не-, над-, про-, після-, по-, перед-, до-, за-, роз-, без-, між:-, пере-, з-/с-, від- тощо (неплатежі, надмислення, продонецький, післяперебудовний, почор-нобильський, передгривневий, доперебудовний, зазомбувати, розбіль-шовизація, безсвідомий, міжконфесійний, переструктурувати, з'яни-чаріти, відстежити);

в) початкових компонентів частковоскороче-них абревіатур (держ- від державний: держдіяч, держфункціонер; укр- від український: укравіація, Укрзалізниця; голов- від головний головмитник, головрада та ін.)

Особливо активно в аналізований період виникали слова шляхом осново- і словоскладання, за допо­могою таких продуктивних складників, як: висок-, нов-, взаєм-, сам-, світ- тощо (високопосадовий, високодуховний, новорухівець, новоукраїнець, взаємозалік, взаємопоборювання, самоошукування, са-мостворення, світогосподарський, світовлаштування).

2) Досить інтенсивне відродження питомих словотворчих ресурсів, словотворчих моделей і типів. Це переконливо засвідчено в поси­ленні тенденції до заміни невластивих українській мовній системі форм, формантів та основ її питомими структурними елементами.

3. Посилення пуризації в словотворенні. У пуристичних настановах, характерних для періоду історичних зрушень у свідомості мовців і суттєвих змін у словниковому складі, розрізняємо пози­тивні явища, коли йдеться про самобутній розвиток національної мови, збереження її структурних основ, використання загальнона­родних лексичних надбань, а також прагнення зберегти неповторність і своєрідність рідної мови, розвинути й збагатити її термінологію (пор.: плавч-ин-я (зам. плавчиха), бит-к-а / буч-к-а (зам. біта), вказівн-иц-я (зам. указка), і негативні інтенції – суб'єктивне нама­гання нав'язати штучно створені слова замість апробованих і за­своєних мовою запозичень або питомих слш (пор.: сітківк-ар (зам. тенісист), навкулачн-ик, п'ястук-ар (зам. боксер), цвях-о-смик (калька з рос. гвоздодер зам. лапка) та ш.).

4. Активізування і вплив розмовного словотворення на загальнонародну мову. Останній вияв тісно пов'язаний і співвідноситься з названими вище тенденціями. Здебільшого це творення слів у розмовному стилі за національними зразками (моделями й типа­ ми), а також уплив колоквіального словотворення на інші стилі й поступово на літературну мову. Прикладами можуть слугувати такі новотвори: обмін-к-а „пункт обміну валюти», Вернад-к-а „Центральна бібліотека ім. В. Вернадського», Могилян-к-а „Національний університет Києво-Могилянська академія», есемес-ну-ти „над­іслати sms-повідомлення, бус-ик „мікроавтобус», мануальн-ик, ма- хальн-ик „той, хто махає прапором, закликаючи підтримати певний передвиборний блок чи партію», барбеківн-иц-я, шенген (від Шенгенська угода (зона) та ін. Деякі з аналізованих одиниць можуть утворюватися на основі давно освоєних запозичень із додаванням питомих формантів, але певний час мати варіантні форми: ганде-лик/Тенделик/генделик „кіоск, у якому продають алкогольні та бе­залкогольні напої, продукти харчування».

Переконливим прикладом орозмовлювання в словотворенні є активізація універбації в усіх функціональних різновидах сучасної української мови як наслідок зростання впливу розмовного стилю з його економією лінгвальної енергії й мовних зусиль, пор: бюд-жетник (від представник бюджетної галузі), самітник (від учасник саміту), дізнавач (від той, хто проводить дізнання) тощо.

Сучасний етап розвитку української мови позначено змінами в лексиці та словотворенні що викликані внутрішньо- та зовнішньомовними чинниками. Зі здобуттям Україною незалежності відбувається утвердження української мови в статусі державної. Це сприяє усуненню деформацій її науково-технічного та офіційно-ділового стилів, які мали місце в часи русифікації. З одного боку, відбувається подальша диференціація функціональних стилів літературної мови, з одного боку, а з іншого, посилюється інтеграція стилів, міграція слів з одного стилю в інший. Завдяки цьому науково-технічні терміни проходять стадію детермінування. У багатьох із них розвивається прагматико-оцінний ореол. Отже, помітне окнижнення частини лексики на зразок демпінгування, дерадянізація, манкуртизація і водночас «орозмовлення» термінів: тінізація, відмивання (грошей), футболізація (суспільства) тощо.