Розділ іі. Способи словотворення в українській мові

2.1. Лексико-семантичні інновації у системі сучасної української номінації

Лексико-семантичний спосіб полягає в термінологізуванні слів загальновживаної лексики. Ці слова, стаючи термінами, ревізуються: насамперед переглядається їх семантична сторона.

Лексико-семантичний спосіб творення полягає в розщепленні колись полісемічного слова на кілька омонімів:

1) корінь (частина рослинного організму), корінь (основна морфема), корінь (математичний знак);

2) встигати (не спізнюватися), встигати (добре вчитися);

3) номер (графічний знак), номер (кімната в готелі) [11, с.10].

Рідше виникають нові слова шляхом концентрації значення фразеологізму в одному опорному слові: пісок (цукровий пісок), температура (підвищена температура).

В обох цих різновидах лексико-семантачного словотворення нове слово виникає в результаті розвитку старого значення слова.

Третій різновид полягає в тому, що існуючому в мові слову дається значення, ніяк не зв’язане з основним: “Чайка” (легковий автомобіль), “Рубін», “Електрон» (холодильник), “Зірочка»(кінотеатр).

При лексико-семантичному словотворенні нових фонетичних одиниць не виникає; створюются нові щодо змісту слова.

Сутність лексико-семантичного способу словотво­рення полягає в переосмисленні значення мотивуючого слова, висловлюючись більш точно, – однієї з його семем. В основі ме­ханізму переосмислення значення слова лежать асоціації – про­цес, що ґрунтується на зв'язку між психічними явищами, при яко­му актуалізація одного з явищ породжує появу іншого [11, с.11].

Ска­жімо, слово зебра (пішохідний перехід) утворилося від слова зеб­ра (тварина) на основі зорових асоціацій, викликаних подібністю ліній, якими позначаються на дорозі місця, відведені для перехо­ду пішоходів, і смугастим забарвленням тварин; слово герц (оди­ниця виміру висоти звуків) утворилося від прізвища німецького фізика Г. Герца, яким було введено цю одиницю виміру, на основі переосмислення значення мотивуючого слова за каузальною су­міжністю. Як бачимо, безсумнівним є той факт, що в основі дії механізму лексико-семантичного способу словотворення лежать метафоричність та метонімічність, виникнення яких завжди по­в'язане з певними асоціаціями.

Внаслідок термінологізації відомі слова або цілком утрачають зв’язок зі своїм первісним значенням, набуваючи якісно нових значень (арматура), або зберігають зв’язки із ним (блок).

Історично термінологізування слів пояснюється тим, пише О.О.Земська, що наукові поняття формуються на підставі узагальнень, отриманих у процесі практичного пізнання світу, на підставі «мовних понять», на які накладаються логічно опрацьовані наукові поняття. Лінгвістично це веде до ускладнення семантичної структури слова. Це явище призводить до появи в сучасній українській мові деяких омонімів [9, с.97].

Лексико-семантичний спосіб словотвору – один з основних способів поповнення номінативних засобів мови. Під лексико-семантичним способом словотво­рення розуміється такий спосіб, при якому звукова форма твірного слова (мотиватора), залишаючись незмінною, набуває нового значення і стає семантично похідною (мотивованою).

Наявність у мовній системі типових, регулярних і закономірних мотиваційних зв’язків уможливлює виділення таких різновидів лексико-семантичного способу словотво­рення, як дериваційна метафора (ДМФ) і дериваційна метонімія (ДМТ). Метонімія визнається найбільш важливим джерелом номінації як у кількісному плані, так і щодо різноманітності мотивацій для називання. Регулярність метонімічних перенесень дозволяє виділити в аналізованому матеріалі такі різновиди транспозицій: за просторовою суміжністю, за часовою суміжністю, за зв’язком між підприємством і профілем діяльності, за зв’язком між підприємством, асортиментом товарів, послуг та їх адресатом, за спорідненістю, за симпатіями [18, с.9].

Для сучасної української мови характерним є інтенсивний процес запозичення іншомовних слів. За ступенем асимільованості запозичення мовою-реципієнтом виділяємо дві групи номінацій:

1) повні субститути (оформлені графікою мови-джерела);

2) часткові субститути (оформлені графікою української мови), у тому числі гібридні [4, с.98].

Сучасні системи термінів не підпорядковані способам найменування за зовнішніми аналогіями. Рівень сучасної науки і техніки висуває строго наукові ознаки побудови найменувань із певними класифікаційними ознаками.

Лексико-семантичний спосіб не може в переважній більшості забезпечити таку системність. Проте він ще продовжує відігравати певну роль у творенні будівельних термінів і має навіть деякі переваги щодо інших способів (слова, утворені ним, короткі, легко запам’ятовуються).