§ 1. Зміни в суспільїіо-скономічному та політичному ладі

ля України 1929—1941 рр. стали часом важких випро-'бувань, жахливих злочинів тоталітарної системи проти українського народу. Форсована індустріалізація і суціль- на колективізація сільського господарства означали від- мову від нової економічної політики й початок волюнтари-.4^ стського, авантюристичного курсу Сталіна та його одно­думців на здійснення «великого стрибка» в розвитку країни. Реа­лізація політики «комуністичного штурму» супроводжувалася різ-пш скороченням торгівлі, картковою системою розподілу продук­ти, конфіскаційним принципом хлібозаготівель та ін.

Великий вплив на економічну та соціальну структури україн­ського суспільства мала індустріалізація країни. З одного боку, пер-

267

Розділ 3. Держава і право України « період тоталітарпо-репресивного режиму

ш ий п'ятирічний план розвитку народного господарства щодо про­мислового будівництва був сприятливим для України. Вона отрима­ла близько 20 % загальних капіталовкладень, тобто з 1500 нових промислових підприємств, що споруджувались в СРСР, 400 припа­дало на Україну. Як наслідок цього, у 1940 р. промисловий потен­ціал республіки збільшився в кілька разів порівняно з 1913 р. Вод­ночас «стрибок» в індустріалізацію завдав Україні, як і Союзу РСР загалом, багато шкоди. Максимальна концентрація сил на розвитку важкої промисловості негативно відбилася на житловому будівниц­тві, охороні здоров'я, матеріальному добробуті трудящих. Головним же лихом було те, що фінансування індустріалізації здійснювалося за рахунок «ножиць» цін — тримання до кінця п'ятирічки заниже­них цін, за якими держава купувала хліб у селян, тобто за рахунок вилучення селянських коштів.

Форсування індустріалізації, намагання забезпечити надвисо­кі («більшовицькі», «шалені») темпи зростання промисловості при­звели до того, що в економіці склалося надзвичайно скрутне стано­вище.

Ще більш значним та згубним було втручання партійних ор­ганів у соціально-економічні відносини з метою «соціалістичної» пе­ребудови сільського господарства. Так, суцільна колективізація сіль­ського господарства, яка провадилася насильницькими методами, репресії проти заможного селянства в процесі ліквідації куркуль­ства як класу призвели до глибокої деградації продуктивних сил села і врешті-решт до голодомору 1932—1933 рр., внаслідок якого в селах і малих містах за найобережнішими оцінками загинуло близь­ко 10 млн людей¹.

Друга після Леніна спроба вийти за рамки «стихії ринку» і по­будувати народногосподарську систему без товарно-грошових від­носин закінчилась так само, як і перша, — економічною катастро­фою. В ній постраждали не структури тоталітарної держави, а сус­пільство, і насамперед селянство.

Наслідком такої політики були докорінні зміни в соціальній структурі українського суспільства. З понад мільйона селян, екс­пропрійованих на початку 30-х років, деяка частина втекла до міст. а близько 850 тис. було депортовано на Північ, де більшість з них загинула. Так було знищено найбільш працездатних і продуктив­них господарів в Україні.

Репресії, яким були піддані різні верстви радянського сус­пільства, передусім були спрямовані проти колишніх привілейова-