1 Зу усрр. — 1919. — і* 37. — Ст. 443

195

шгут

Ролділ 1. Держала і право в роки громиОмисі.кт війни і «оі-кної інтервенції

у творення нслегітимних надзвичайних державних органів; надмірна централізація управління; формування органів команд­ но-адміністративної системи;

згортання державних органів і правових норм, розрахова­ них на керівництво ь умовах ринкових форм господарювання, з од­ ночасним розвитком державних органів і правових норм, пов'яза­ них з проведенням «воєнно-комуністичних» заходів в економіці;

перехід до воєнних або нашввоєнних методів управління, широке використання заходів позаекономічного державно-правово­ го примусу;

широке застосування суворої класової репресії, спрямова­ ної на ліквідацію не тільки осіб, які вчинили антирадянські злочи­ ни, а й ідеологічних супротивників.

Ці акції в найгостріші періоди боротьби набували характеру масового політичного терору. Відбувався процес становлення тота­літарно-репресивного режиму в Україні, який намагалися замаску­вати прийнятою у березні 1919 р. Конституцією УСРР.

Розділ другий

Держава і право України

в умовах нової економічної політики

(1921 — початок 1929 рр.)

§ 1. Становище України на початку 20-х років.

Нова економічна політика та її законодавче

оформленая

і'її.

_Ш

ь; окпііііііі.огкіикімічііа політика України. Наприкінці г - 1')20— на початку 1921 рр. стало зрозумілим, що утопічні §• ідеї більшовиків про перемогу світової пролетарської ре-Шволюції в реальному житті зазнали повного краху. Радян­ські республіки потрапили у міжнародну ізоляцію з пов-і * ністю зруйнованими першою світовою і громадянською війнами промисловістю та сільським господарством. Вихід з цього становииіа більшовики тепер шукали в установленні мирних відно­син з капіталістичними країнами. Деякі зрушення в цьому напрямі мали місце. Так, 7 грудня 1921 р. було підписано угоду між РСФРР РР, з одного боку, та Австрією — з другого, про встановлення

197

Розділ 4. Держава іправо України * у молах непу

і. Нова економічна політики ти її законодавче оформлення

економічних та торгових відносин, а 21 січня 1922 р. укладено дого­вір про дружбу між УСРР і Туреччиною.

На початку 1922 р. було оголошено про ухвалене в Канах рішення Верховної ради Антанти скликати в Генуї конференцію з участю радянської Росії та Німеччини для врегулювання економіч­них і фінансових проблем. З радянських республік західні держави запросили тільки Росію. До складу російської делегації було вклю­чено X. Г. Раковського. Хоча конференція закінчилася безрезульта­тно, під час її роботи російській делегації вдалося укласти в Раппа-ло рівноправний договір з Німеччиною. Головну роль тут відіграли потреби Німеччини знайти союзника, а також дипломатичний хист Раковського. У листопаді того самого року в Берліні було укладено угоду про поширення дії німецько-російського договору на Україну та інші незалежні радянські республіки¹.

Ііпутрішіїс становище України. Зрозуміло, що ці та інші зов­нішньополітичні акції не могли скільки-небудь глибоко змінити внутрішнє становище в Україні. На початку 20-х років воно було дуже складним. Загальні збитки за воєнні роки становили 10 млрд золотих карбованців. Найбільших руйнувань зазнала важка проми­словість. У Донбасі в 1920 р. понад 600 шахт було затоплено. Зане­пав залізничний, річковий, морський транспорт. Значних руйну­вань зазнали легка та харчова промисловість².

У скрутному становищі перебувало сільське господарство ре­спубліки. Його стан ускладнювався продовольчою розверсткою і за­бороною торгувати селянам. У 1921 р. в республіці було вироблено лише 45 млн центнерів зерна, що становило 25 % довоєнного збору. Розруха в сільському господарстві призвела до величезного лиха — голоду³.

Незважаючи на кризовий стан у сільському господарстві, повну незаінтересованість хліборобів у розширенні виробництва, більшовицьке керівництво не відмовлялося наприкінці 1920 р. від воєнно-комуністичної доктрини, продовжуючи продрозверстку за допомогою озброєних робітничих і червоноармійських загонів. У від­повідь на ці акції властей селяни почали чинити збройний опір. По всій Україні поширювався селянський рух, який офіційна про-

¹ Історія України нове бачення: У 2 т. / За ред. В. А. Смолія. — К., 1995. — Т. 2. — С 173—174.

² Рибалка /. К., Довгопал В. М. Історія Української РСР. — С. 163; Історія України Курс лекцій У 2 кн — К . 19У2. — Кн. 2. — С. 2М.І

³ Гсілол 1У21 — 1У23 років в Україні: 36. док. і матеріалів — К., 1993. — С. 5.

198

паганда оголошувала «політичним бандитизмом». Українське ж се­ло було охоплене антибільшовицьким повстанським рухом¹.

Нова економічна політика (неп). Дедалі гострішою ставала потреба якнайшвидше змінити економічну політику більшовиків, яка ґрунтувалася на засадах военно-комуністичної доктрини. Ре­альний перехід до нової економічної політики (непу) в радянських республіках, у тому числі й в УСРР, розпочався після прийняття Xз'їздим РКІІ(б) (березень 1921 р.) рішення «Про заміну розверст­ки натуральним податком», що стало основою цілої низки законо­давчих актів, прийнятих державними органами РСФРР, а потім продубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесія ВУЦВК V скли­кання ухвалила 27 березня 1921 р. постанову «Про заміну продово­льчої розверстки натуральним податком»². Податок був значно ме­ншим порівняно з продрозверсткою.

29 березня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про натуральний податок на зернові продукти», яка заздалегідь визна­чала селянам розмір податку на зернові продукти врожаю 1921/22 р. 28 травня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про нату­ральний податок на хліб, картоплю та олійне насіння»³. Відповідно до цієї постанови розмір податку визначався для кожного господар­ства окремо і обчислювався залежно від врожаю в певній місцевос­ті та від кількості ріллі і числа їдців у господарстві. З метою підви-іня заінтересованості селян у швидкому виконанні зобов'язань >і'Л державою та розгортанні товарообміну Раднарком УСРР 'нтня 1921 р. видав постанову про вільний обмін, купівлю та продаж сільськогосподарських продуктів, що залишалися у селян ія виконання податку, а також фабрично-лаводських і кустар-виробівЛ

Рішення про скасування продрозверстки і запровадження на­турального податку стимулювало розвиток сільського господарства. Селянин знав заздалегідь, що у нього не будуть вилучатися лишки, а існуватиме певний податок; лишками він зможе розпоряджатися на свій розсуд, зокрема обмінювати їх на необхідні для розвитку свого господарства промислові товари. Згодом уряд прийняв ще ни­зку законодавчих актів, які стимулювали відбудову сільського гос­подарства. Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. «Про відбудову та зміцнення сільського госпо-

. рія України / В Ф Верстюк. О В. Герань. О. І Гуржій та ін; За ред. В А Смолія — К, 1997 — С. 267 ¹ СУ УССР. — 1921. — X» 5. — Ст 143. ¹ Там само. — М 10 — Ст. 205 ♦ Там само. — .V» 7. — Ст 193

199

Розділ 4. Держала і право України в умовах непу