1 Из историм миліший Советской Украйни. — к., 1995.

2 Михайленко п. П., Кондратьія я. Ю. Історія міліції України у Документах і ма­ теріалах. — т. 1. — с. 108, 112—113, 115, 118.

3 Рогожин а. Й. Правоохранитсльние органи усср в псрвьіе годм Советской власти (1917—1920 гт). — X.. 1981. — с 35—38.

178

$ б. Органи захисту більшовицького радянського режиму

с танціях, нагляд за очищенням шляхів. Залізнична міліція будува­лася з урахуванням структури управління залізницями. За анало­гічними принципами будувалася також річкова та морська міліція. На спеціальну промислову міліцію покладалася охорона заводів, фабрик та інших промислових об'єктів.

Улітку 1919 р. у зв'язку з ускладненням воєнного становища Радянської республіки було вжито заходів до мілітаризації міліції. ЗО липня Рада оборони України видала постанову «Про мілітариза­цію міліції», згідно з якою 1/3 рядового та 1/5 командного складу міліції по черзі мали перебувати на фронті.

У березні 1920 р. створено Головне управління радянської ро­бітничо-селянської міліції НКВС УСРР, начальником якого було призначено О. Чайковського.

179

1'Илііл 1. Держала і прало в роки громадянської війни і воі-нмої інтервенції

7. Становлення радянського права

§ 7. Становлення радянського права

дночасно з будівництвом радянського державного апарату в Україні відбувався процес створення радянського пра­ва¹. На його зміст суттєво впливали завдання з утвер-' дження диктатури пролетаріату. Надзвичайне загострен­ня класової боротьби внесло корективи в процес регулю­вання суспільних відносин, зокрема призвело до різкого посилення заходів позанравного примушення. У радянській Росії в той час надзвичайний VI з'їзд Рад, наприклад, визнав за мижлішс «вжиття екстрених заходів, не передбачених у чинному ааконодан-стві або відступаючих від нього». Ці антидемократичні ідеї одержа­ли поширення і в радянській Україні.

Основні риси цивільного права. Більшовики, як свідчить іс­торія, обрали помилковий форсований спосіб усуспільнення засобів виробництва. Державна власність створювалася шляхом масової експропріації приватної власності, націоналізації землі, банків, фа­брик, заводів, транспорту, тобто в першу чергу основ народного го­сподарства. Цей процес здійснювався на підставі окремих декретів центральних та місцевих органів влади. Оскільки в лавах робітни­чого класу в той час не було кадрів, підготовлених до управління підприємствами, більшовицький план оволодіння промисловістю передбачав уведення на першому етані робітничого контролю для боротьби з капіталістами, контролю за їх діяльністю та підготовкою пролетарських управлінських кадрів. Діяльність цього органу рег­ламентувалася Положенням про робітничий контроль. У разі опору з боку підприємців останні виганялися, а підприємства експропрію­валися. Така акція, як правило, призводила підприємство до еконо­мічного краху.

Націоналізація формально вимагала санкції вищих органів державної влади та управління. Тому в постановах місцевих орга­нів влади акти експропріації найчастіше формулювалися як «рек­візиція», «секвестр». Так, завод «Герлях та Пульст» в Харкові фак­тично став державною власністю ще у листопаді 1917 р. У грудні він був «реквізований» Харківським військово-революційним ко­мітетом, а в січні 1918 р. його фактичну націоналізацію затвердили Харківська Рада, ЦРФЗК, а згодом — народне секретарство праці та районна РНГ. Подібних випадків прояву місцевої «пролетарської