4. Будівництво радянських збройних сил

Принцип військового обов'язку закріплювався і в Конституції УСРР. У результаті чисельність Червоної армії в Україні на кінець весни 1919 р. перевищувала 188 тис. осіб, організованих у три армії.

Роботою місцевих військкоматів з мобілізації до армії керував військовий відділ Тимчасового робітничо-селянського уряду. 29 січ­ня 1919 р. замість військового відділу було створено наркомат з вій­ськових справ УСРР. Йому підпорядковувалися три військові окру­ги: Харківський, Київський та Одеський.

З виходом радянських військ до Чорного моря виникла проб­лема відродження Чорноморського флоту, для вирішення якої при наркоматі з військових справ навесні 1919 р. створювалося морське управління

Організувати регулярну армію відразу не вдалося. На почат­ку 1919 р. у ній були поширені партизанські настрої, слабкою була дисципліна. Більшовики вимагали посилення робітничого прошарку в радянських військах. У другій половині травня розпочалася мо­білізація робітників для надання допомоги Південному фронту, яка забезпечила 38 тис. осіб поповнення.

Велику роль у будівництві Червоної армії відіграли рішення VIII з'їзду РКП(б) а військового питання. РКП(б) здійснювала по­літичне керівництво військами. ЦК КІІ(б)У займався підбором кад­рів політичних працівників. У зв'язку з денікінським нападом парт-організації України до вересня 1919 р. відправили на фронт 20 тис. комуністів — майже 60 % усього складу КП(б)У.

1 червня 1919 р. Український фронт було розформовано. Із частин 2-ї української армії та військових частин, що прибули з РСФРР, було створено 14-ту армію, яка увійшла до складу Півден­ного фронту, а з частин 1-ї та 3-ї українських армій — 12-та армія, яка увійшла до складу Західного фронту. З метою подальшого об'єднання збройних сил у серпні 1919 р. ліквідували наркомат з військових справ України; його функції перейшли до Реввійськ-ради РСФРР.

У 1920 р. для боротьби з польськими інтервентами та війська­ми Врангеля на території України з частин об'єднаної Червоної ар­мії було створено два фронти, підпорядковані головному команду­ванню РСФРР: Нівденно-Західний — проти польських військ та Південний — проти Врангеля.

У галузі військового будівництва виникла і така специфічна форма організації війська, як трудові армії. Вони були організовані на початку 1920 р., коли настав короткочасний мирний перепочи­нок. Господарська розруха позбавляла радянські республіки мож­ливості утримувати п'ятимільйонну армію, не залучаючи її до про-

168

дуктивної праці. Водночас неможливо було розпочинати демобі­лізацію армії, оскільки було зрозуміло, що попереду — нові бої. Улітку 1920 р. Українська трудармія налічувала 483 тис. осіб і мала 186 тис. гіідвод. Вона використовувалася здебільшого для віднов­лення вугільних шахт Донбасу і залізниць, а також для проведення продрозверстки.

У Червоній армії були окремі інтернаціональні формування, що складалися з угорців, чехів, румунів, поляків, німців та пред­ставників інших національностей, які під впливом більшовицької агітації вступили у радянські війська.

Таким чином, у процесі створення Червоної армії в Україні неухильно втілювалися в життя більшовицькі принципи будівницт­ва армії соціалістичної держави. Червона армія як знаряддя дикта­тури пролетаріату з перших кроків її створення набувала яскраво вираженого класового характеру. Це була армія з централізованою системою управління, єдиною організаційною структурою та жорс­ткою революційною дисципліною, і підпорядковувалася вона, по су­ті, російському військовому керівництву.

169

Розділ 1. Держава і право в роки іромадянської війни і воєнної інтервенції