Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тацій, Рогожин, Гончаренко - Історія держави і...doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
4.51 Mб
Скачать

§ 2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні

§ 2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні

ісля перемоги Лютневої революції Росія залишалася уні­тарною державою, яка ігнорувала інтереси національних регіонів. Усі вони управлялися з одного центру. Тимча­совий уряд Росії на чолі з князем Г. Львовим, утворений 2 березня 1917 р., був органом буржуазної влади і спочат­ку формувався переважно з представників буржуазних партій і близьких до буржуазії поміщиків (П. Мілюков, О. Гучков та ін.). Найміцніші позиції в уряді займала партія кадетів — головна партія російської буржуазії. Посаду міністра юстиції обіймав тру­довик О. Керенський1.

Тимчасовий уряд вважав себе правонаступником царського уряду і прагнув зберегти контроль над усіма територіями імперії, у тому числі й над Україною. Як і в інших районах, тут він спирався на політично близькі йому елементи — членів губернських, міських і повітових управ, активістів місцевих організацій земського союзу, союзу міст, військово-промислового та біржового комітетів тощо.

Тимчасовий уряд, за задумом його організаторів, мав не тіль­ки зосередити у своїх руках урядову владу. Він утворювався як ви­щий орган держави у сферах законодавства, нагляду і верховного управління, який повинен був, таким чином, замінити верховну владу скинутого царя та інших вищих органів царизму. Тимчасо­вий комітет Державної думи, проголосивши передачу всієї влади Тимчасовому уряду, водночас вказував на неможливість видання ним законодавчих актів, які докорінно змінюють державний і со­ціальний лад2.

Есеро-меншовицькі лідери Петроградської Ради згідно зі свої­ми політичними установками схвалили утворення Тимчасового уря­ду. Проте спочатку вони відмовилися увійти до складу уряду й об­межилися виробленням політичної платформи для нього. Ця по­літична платформа з деякими поправками була схвалена Тимчасо­вим урядом і надрукована 3 березня у вигляді програмної Деклара­ції. Уряд заявив про своє прагнення довести війну до переможного

1 Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 2. — С. 8—9.

2 Лихачев М. Т. Структура центрального государственного аппарата Времеїгаого правительства // Сов. гос-во и право. — 1985. — № 1. — С. 120.

18

кінця і неухильно виконувати договори та угоди, укладені царем із союзними державами.

У галузі внутрішньої політики уряд обіцяв увести демократи­чні права і свободи, здійснити повну політичну амністію, підготу­вати скликання Установчих зборів, замінити поліцію народною міліцією. Однак уряд виявив певну нерішучість, відкладаючи реа­лізацію кардинальних заходів, а також вирішення питання про зе­млю та національних проблем аж до скликання Установчих зборів. Така непослідовність та нерішучість підривали його авторитет в очах народу, полегшували більшовицьку агітацію.

Незадоволення значної частини населення політикою Тимча­сового уряду призвело до масових антиурядових виступів, які, у свою чергу, спричинили кризу уряду. Квітнева криза привела до утворення 5 травня 1917 р. першого коаліційного уряду. Зі складу Тимчасового уряду було виведено кадета II. Мілюкова й октябриста О. Гучкова, водночас за угодою між Тимчасовим урядом та викон­комом Петроградської Ради до нього увійшли шість міністрів-соціа-ШСТІВ. Партії меншовиків та есерів перетворилися на урядові пар­тії, безпосередньо відповідальні за політику уряду. Загострення зов-іньої та внутрішньополітичної обстановки внаслідок невдалого червневого наступу на фронті викликало на початку наступного місяця нову політичну кризу, котра призвела до встановлення єди­новладдя Тимчасового уряду. Ради втратили реальну владу.

Тимчасовий уряд, котрий розпочав діяльність на початку бе-;ня, здійснив деякі зміни в апараті управління і утворив нові установи, продемонструвавши цим своє прагнення демократизації іітичного ладу Росії. Водночас слід наголосити на жорсткості :ітики уряду щодо національно-державного будівництва, його прагненні зберегти унітарність країни. Державність, яка встанови-я в Росії після Лютневої революції та протистояла Радам, була їжавністю буржуазної республіки. Від царизму була успадкова-Державна дума. Тільки в умовах наростання революційної кри-Тимчасовий уряд на початку жовтня видав указ про її розпуск. Така сама доля спіткала й Державну раду, хоча спочатку Тимчасо­вий уряд обмежився тим, що вивів з неї осіб, тісно пов'язаних з ко­лишнім царем і найбільш йому відданих.

Апарат міністерств і відомств зазнав незначних змін. Самі міністерства — центральні органи галузевого управління — тимча-\'ряд залишив в основному недоторканими. З числа цент­ральних відомств царської Росії ліквідували лише міністерство ім-іторського двору. З утворенням першого коаліційного уряду бу-засновано кілька нових міністерств — пошт і телеграфів, праці,

19

Г -■•-

Розділ. 1. Устрій і право України після перемоги Лютневої революції