1 Див. Малр Проблеми развиткя гражданского законодательства и методологи* преподавания гражданско-правояьіх дисішплмн // Матер науч -практ семима-ра —X.. 1093

538

§ І. Утворення української національної державності (1991 — 1995 рр.)

з лочинністю, забезпеченню охорони громадського порядку і гро­мадської безпеки.

У Програмі визначені організаційні та правові заходи бороть­би зі злочинністю, передбачені завдання у сфері профілактики зло­чинів (зокрема, розроблення цільових програм боротьби з пияцтвом та алкоголізмом, боротьби з наркоманією і незаконним обігом нар­котичних засобів), зміцнення громадського порядку та безпеки, бо­ротьби з організованою злочинністю та злочинністю у сфері еконо­міки, окреслені питання міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, розглянуті проблеми удосконалення кримінально-ви-конавчоі системи, розроблені питання кадрового та матеріально-те­хнічного забезпечення правоохоронної діяльності.

ЗО червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою зло­чинністю». Закон створив загальні правові та організаційні засади у сфері боротьби з організованою злочинністю, визначив систему державних органів, що ведуть боротьбу з нею, в тому числі спе­ціальних (ними стали Координаційний комітет а боротьби з коруп­цією і організованою злочинністю при Президентові України та спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України), їхні повноваження, накреслив заходи щодо забезпечення боротьби з організованою злочинністю, закріпив основи взаємодії спецпідрозділів та ін

Зміни у трудовому праві були спрямовані головне на демок­ратизацію регулювання трудових відносин, що випливало з умов формування ринкової економіки, існування різних форм власності.

У період, що вивчається, право відігравало велику роль в ре­алізації соціальної політики держави. Так, 19 листопада 1992 р. Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про охорону здоров'я. Кожна людина, — зазначалося в цьому доку­менті, — має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофон­ду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, вирішення екологічних проблем, удоско-шалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначи­ли правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, врегулювали суспільні відносини у цій галузі. Держава, згідно з Конституцією України, гарантує усім громадя-

539

Розділ 9. Розбудіша Української

н ам реалізацію їхніх прав у галузі охорони здоров'я через: а) ство­рення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; б) організа­цію і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; н) надання усім громадянам гаран­тованого рівня медико-санітарної допомоги в обсязі, що встановлю­ється Кабінетом Міністрів України; г) здійснення державного і гро­мадського контролю у галузі охорони здоров'я.

Реалізація державної політики охорони здоров'я законом по­кладалася на органи державної виконавчої влади. Особисту відпо­відальність *а неї ніс Президент України.

21 листопада 1992 р. Верховною Радою України було прийня­то Закон «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який установив гарантований державний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, п доходів, віку, стану здоров'я дітей тощо.

У грудні 1992 р. Верховна Рада України прийняла «Декла­рацію про загальні засади державної молодіжної політики в Украї­ні». Вона визначила державну молодіжну політику як системну діяльність держави у відносинах з молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється у законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організацій­них, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, ін­телектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Голошиїми засадами державної молодіжної політики, яка поширюється на громадян України віком від 15 до 28 років, є: пова­га щодо поглядів молоді та її переконань; надання права і залучен­ня молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації по­літики і програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокре­ма, правовий та соціальний захист молодих громадян, передусім осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних старто­вих можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку; сприяння ініціативі й активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Отже, на зазначеному вище етапі державотворення в Україні досить чітко визначилась соціальна спрямованість законодавства, що підкреслює демократичний характер державності, її спрямова­ність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Це законодавство стало базою прийняття демократичного конституційного законодавства в Україні, і насамперед нової Конс­титуції України.