§ 5, Основні риги прала

§ 5. Основні риси прана

раво України у період, що вивчається, розвивається, як і ' держава, по шляху подальшої демократизації. Однак ко­мандні риси права виявилися сильнішими і в багатьох ви­падках перемагали демократичну тенденцію.

XX з'їзд К1ІРС закликав усі партійні та радянські ор­гани стояти на сторожі законності, рішуче і суворо при-сікати всі прояви сваволі, порушення правопорядку. Йшлося про усунення деформації в праві.

Найважливішою гарантією зміцнення законності мало стати удосконалення нормотворчої діяльності. Остання передусім спря­мовувалася на ліквідацію явно застарілих норм або таких, що не відповідали духу демократії, бо допускали порушення прав грома­дян, сковували їхню ініціативу, робили їх життя «зарегульованим».

Чітко виявляється й інший напрям у розвитку радянського законодавства — створення нових правових норм для регулювання багатьох сторін життя радянського суспільства, його демократи­зації.

І в СРСР, і в союзних республіках законодавча діяльність стає дедалі насиченішою, кількість законодавчих актів стрімко зростає. З середини 50-х років держава розпочинає нову кодифікацію. Ко­дифікуються і загальносоюзне законодавство, і законодавство Укра­їни та інших союзних республік.

В історії права УРСР це була друга кодифікація. Кодифіка­ційні роботи розпочинаються тут у травні 1956 р. Особливо вони по­жвавилися після того, як Верховна Рада СРСР 11 лютого 1957 р. віднесла до відання союзних республік законодавство про устрій судів союзних республік і прийняття цивільного, кримінального та процесуального кодексів. У віданні Союзу РСР залишилося лише видання Основ законодавства в цих галузях¹. Це нововведення ма­ло за мету зміцнити демократизм федеративної структури радян­ського права.

Вводився такий порядок кодифікації: щодо принципу верхо­венства союзного закону спочатку розроблялися та приймалися Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік у найваж­ливіших галузях права, насамперед в тих, які регулювали держав­ну діяльність, віднесену до спільної компетенції Союзу РСР та сою-

¹ Ведомости ВС СССР — 1958 — К? 14. — Ст. 275; Вгдомости ВС УССР — 1958 — **9. — Ст.101

зних республік, а згодом — в розвиток цих Основ — в союзних рес­публіках розробляли та приймали кодекси.

Основи законодавства союзу РСР та союзних республік стали якісно новим видом норм радянського права, загальнофедорального законодавства, а їх розроблення й прийняття — новим етапом за­конодавчої діяльності.

Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік в ієрархії норм радянського права слідували за Конституцією Союзу РСР. Вони також стали базою для наступної законодавчої діяльно­сті, але тільки в певній галузі законодавства. На цій базі розробля­лися відповідні кодекси або закони.

Кодифікація провадилась зважено, забезпечувалась високо­кваліфікованою підготовкою актів, що кодифікувалися В їх підго­товці брали участь учені — юристи, практичні працівники та тру­дящі, на обговорення яких вносили проекти підготовлених законів. У ході кодифікації відмінялися застарілі норми, приймалися нові, усувалися прогалини законодавства, розбіжності і суперечності між окремими нормами. Поступово кодифікація перетворилася в постійну частину повсякденної законодавчої діяльності України.

Під час кодифікації, в період, що вивчається, були прийняті і набули чинності такі загальносоюзні акти: Основи кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік (1958 р), Основи кримінального судочинства Союзу РСР та союзних республік (1958 р.). Основи про судоустрій Союзу РСР, союзних та автономних респуб­лік (1958), Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік (1961 р.).

Відповідно до цих основ и Україні були підготовлені і набрали чинності Закон про судоустрій УРСР (1959 р.). Кримінальний і Кри-мінально-ироцесуальний кодекси набули чинності з 1 квітня 1961 р., Цивільний і цивільно-процесуальний кодекси — зі січня 1964 р.¹ Була прийнята також низка принципових нормативних актів май­же в усіх інших галузях законодавства. Однак не всі ці акти мали послідовно демократичний характер, чимало серед них було кон­сервативних, що об'єктивно відображало зусилля командно-ад-стративної системи зберегти свої позиції. Зокрема, зберігалася така її основа, як участь партії, її центральних органів у нормот-■орчому процесі, їх керівний вплив на цю діяльність.

У лютому 1962 р. Рада Міністрів УРСР доручила Міністерству юстиції до 1 жовтня 1962 р. підготувати до друку рукопис в шести томах Хронологічного зібрання законів, указів Президії Верховної

¹ СП УССР. — 1956. — № 15—16. — Ст. 160. Я"- 10 — Ст. ЇМ

428

Розділ 6. Держава і право України в період десталінізаціг

Р ади, постанов і розпоряджень уряду, які були прийняті у період 1917— 1961 рр. Це зібрання призначалося для загального користу­вання¹.

Цивільне право. У поточному періоді цивільно-правове регу­лювання упорядковується і здійснюється відповідно до Основ ци­вільного законодавства Союзу РСР (прийняті у грудні 1961 р.) і Ци­вільним кодексом УРСР (прийнятий у 1963 р.)².

Основи цивільного-правового регулювання прав державної власності залишаються непорушними. Як і раніше, цивільне-право-ве регулювання спрямовується передусім на розвиток і зміцнення державної власності з метою її охорони і примноження. Відповідно у цей період число об'єктів державної власності збільшується.

Промисловість залишається пріоритетною галуззю економіки. Старі підприємства модернізуються, будується багато нових.

Союз РСР передав у безпосереднє відання України чимало підприємств і галузей народного господарства (вугільна, нафтова, паперова, деревообробна та ін). Водночас розширялися права Украї­ни щодо управління підвідомчими їй господарствами. У 1953— 1956 рр. в управління України перейшло близько 10 тис. підпри­ємств і організацій. Це сприяло збільшенню республіканської про­дукції з 36 до 76 %. На початку 1957 р. в Україні обсяг промислової продукції порівняно з 1940 р. збільшився в 4 рази³.

Збільшення об'єктів права державної власності досягалося та­кож за рахунок реорганізації, точніше ліквідації промислової коо­перації. Цей захід необгрунтовано, ненауково мотивувався тим, що начебто кооперативне підприємство — недосконалий вид підприєм­ства порівняно з державним, і в процесі будівництва соціалізму промислова кооперація неминуче втрачає характер кустарно-ко­оперативного виробництва. З 1956 р. відповідно до директиви Черв­невого (1955 р.) Пленуму ЦК КПРС розпочалося згортання промис­лової кооперації. До 1959 р. вона була ліквідована, її артілі переда­валися у державну власність.

У середині 50-х років коло об'єктів державної власності попо­внили нові зернові радгоспи, а також ті радгоспи, в які були пере­творені деякі колгоспи. Держава заохочувала розвиток радгоспів, піклувалася про зміцнення партійного керівництва ними. За три ро­ки 1954—1956 тільки на цілині було створено 425 радгоспів. У їх створенні активну участь брала Україна та її громадяни.