Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тацій, Рогожин, Гончаренко - Історія держави і...doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
4.51 Mб
Скачать

1 Кожукало і. 17., Шаповал ю. І і ті тяжкі повоєнні роки. У км Про минуле заради майбутнього. — 1989. — с 145.

2 Зп урср. — 1955. — м 11—12. — с. 58

3 Відомості Верховної Ради урср — 1962. — № 11 — с. 143, 144 * Там само — 1956. -Мв,- Ст. 97

418

лінських посад'. Більшість скорочених перейшли в інші сфери ви­робництва. Одночасно були заощаджені кошти, які витрачалися на утримання апарату.

Водночас створювалися нові підрозділи та посади. Так, для ліпшого вивчення і запровадження у народне господарство досвіду і досягнень передової вітчизняної та зарубіжної техніки у міністер­ствах уводилася посада заступника міністра з питань нової техніки із покладенням на нього обов'язків голови технічної ради міністерс­тва. Відповідно Рада Міністрів УРСР 15 квітня 1955 р. прийняла постанову, яка забороняла будь-яке розширення штату апаратів державних, господарських, кооперативних і громадських організа­цій. Заборонялось також створювати нові посади або здійснювати реорганізацію управлінського і державного апаратів, змінювати по­садові оклади без дозволу державної штатної комісії при Раді Міністрів УРСР2.

Одночасно уточнювалась компетенція міністерств у зв'язку з ускладненням їх діяльності, появою нових обов'язків. Йшло розме­жування компетенції між союзно-республіканськими міністерства­ми і міністерствами союзних республік. Союзно-республіканські міністерства здійснювали загальне керівництво, визначали планові завдання і контролювали їх виконання в союзних республіках, а та­кож постачання устаткуванням, фінансування капіталовкладень.

У цій складній роботі не обходилося й без непродуманих рішень. Не всі перетворення були необхідними і справджували се­бе, нерідко були просто хибними. А все ж таки стан державного управління вже у другій половині 50-х років значно поліпшився.

В управлінні народним господарством, особливо промисловіс­тю, все ще зберігалися надмірна централізація, відірваність цент­рального апарату від місць. Це сприяло відомчості, бюрократизму, послаблювало і порушувало нормальні територіальні зв'язки між підприємствами різних галузей промисловості, розташованими в одному економічному районі, заважало оперативності на місцях, якнайскорішій ліквідації вад як у виробництві, так і в управлінні ним, перешкоджало спеціалізації і кооперуванню виробництва, ус­кладнювало комплексний розвиток господарства економічних райо­нів. Як наслідок, величезна виробнича потужність підприємств та ініціатива управлінських органів і керівників на місцях залишалися •є використаними.

Б аран В. К. Україна після Сталіна. — С 34, Історія Українсько! РСР — Т. 9. — СЗО4 : ЗП УРСР. — 1955 — № 17. — Ст 134.

411

Розділ б. Держача і праио України м період

4. Державний лад

З метою усунення цих недоліків створювалися нові органі.ча-ційні форми упрашйння промисловістю. У травні 1957 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про подальше удосконалення організа­ції управління промисловістю і будівництвом1. Галузевий принцип управління промисловістю анулювався. Частина союзних і союзно-республіканських міністерств, які відали народним господарством, скасовувалась. В Україні за реформою 1957 р. було ліквідовано 11 промислових і будівельних міністерств Брав гору територіаль­ний принцип управління. Відповідно будувалася й структура упра­вління промисловістю та будівництвом. Верховні Ради союзних рес­публік мали створювати економічні адміністративні райони. У кож­ному з них Рада Міністрів республіки утворювала раднаргоспи. В Україні було створено 11 таких районів. Найбільшими раднаргос-пами були Київський, Львівський та Харківський. Під управління раднаргоспів України перейшло приблизно 2,8 тис. підприємств (у 1953 р. у віданні України перебувало лише 34?о підприємств)2.

Спочатку ця нова система управління відіграла позитивну роль в розвитку народного господарства. Успішно здійснювалися спеціалізація і кооперування низки споріднених підприємств і ви­робництв у межах районів. Утворювалися заводи з ремонту устат­кування, виробництва заготовок та інструменту для обслуговуван­ня підприємств різних галузей промисловості. В Україні, як і в ін­ших союзних республіках, з'явилися об'єктивні передумови розвит­ку економічної самостійності. Але самостійність ця була примар­ною. Як показують дослідження, Україна так і не здобула права роз­поряджатися своїми економічними досягненнями. У 1959—1961 рр., наприклад, вона перерахувала до загальносоюзного бюджету 14 % свого національного доходу, що нічим не було відшкодовано3.

Згодом стали виявлятися й негативні наслідки нової системи управління. Послабилося централізоване керівництво. Реформа 1957 р. усунула бар'єри на шляху виробничої кооперації усередині економічного району, але спорудила їх на його кордонах. Кожна га­лузь промисловості це технічна і виробнича єдність. Нова ж систе­ма підривала цю єдність, оскільки управління галуззю було роз­дрібнено між багатьма економічними районами. Усталені виробничі відносини між підприємствами різних економічних районів почали руйнуватися. Порушена була також єдина економічна політика, оперативність керівництва слабшала, створювалася обстановка без­відповідальності, виникали місницькі настрої на шкоду загально­державним інтересам.

1 Ведомости ВС СССР. 1957. № 11. Ст 275. Відомості ВР УРСР 1957. № 9 Ст.109; Хрестоматія а історії держави і права Укриши — Т. 2. — С. 511—518.

2 Субтельний О. Україна: Історія.— С. 438.

3 Історія України: нове бачення. — Т. 2. — 1996. — С Звб.

420

Робилися спроби удосконалити систему раднаргоспів, позба­витися наслідків децентралізації. У 1960 р. в УРСР з цією метою був створений республіканський РНГ, який мав координувати дія­льність усіх раднаргоспів, які діяли в економічних районах респуб­ліки1. Пізніше, у 1962 р., довелося створити РНГ СРСР, а згодом — і ВРНГ СРСР, яка відповідала за стан справ у промисловості та бу­дівництві усього СРСР. Отже, поновилась командно-адміністратив­на система управління народним господарством. Усі ці заходи ста­новище не виправили, а тільки ускладнили.

Керівники держави не враховували, а можливо, не бажали брати до уваги досвід управління радянською промисловістю, усією економікою У перші роки радянської влади, в період створення ос­нов соціалістичного промислового виробництва, формування галу-.іій промисловості, зосередження їх в єдиному господарстві радна­ргоспи забезпечували потреби управління. Але в роки так званого завершення будівництва фундаменту соціалізму, організації єдино­го народногосподарського комплексу в масштабах усієї країни вони вже не відповідали завданням управління, які, власне, залишилися командними. Реформу 1957 р. так і не вдалося пов'язати і центра­лізованим плануванням, з єдиною науковою політикою. У 1965 р. від раднаргоспів відмовилися. В країні, як і раніше, не було ринку засобів виробництва, підприємства не набули самостійності. Сьогод­ні багато вчених (економісти, зокрема) визнають, що РНГ у 1957— 1965 рр. не забезпечили докорінного зламу в економіці, але засте­рігають проти безпідставної негативної оцінки їх діяльності, бо іс­торія цих формувань по суті не вивчена.

Державні комітети. З грудня 1957 р. при Держплані СРСР. а пізніше і при ВРНГ СРСР, почали створюватись держкомітети, які мали забезпечити проведення єдиної технічної політики у пев­ній галузі промисловості. Але галузеві держкомітети не могли за­безпечити планового підвищення технічного рівня виробництва, бо не керували підприємствами безпосередньо, а лише контролювали іх, і то у вузькій сфері. До того ж між ними і раднаргоепами неми­нуче виникали конфлікти. Тому були організовані, крім галузевих, виробничі держкомітети (у газовій промисловості, енергетиці, елек­трифікації). Вони безпосередньо управляли підприємствами своєї галузі промисловості, що ще більше зміцнювало принцип відомчос-командну природу радянської економіки. 11 січня 1963 р ЦК КПРС прийняв постанову про підвищення ролі держкомітетів та їх

1 Відомості Верховної Ради УРСР. — 1960. — № 24. — Ст 202: ЗП УРСР. — 1960 — №7. — Ст 105

421

Розділ 6. Держава і право України в період десталішмціг