§ 5. Відновлення радянської «лади в Україні

§ 5. Відновлення радянської влади в Україні

Розділ 4. Держава і право України в роки Великої Ьітчи.тяши війни

Н а початку 1944 р. відбулися перші контакти представників керівництва ОУН, УПА з німецькими епецслужбами, які тривали до літа того самого року. їхнім наслідком було укладення своєрід­них «бартерних угод»: за надання розвідувальних даних про Чер­вону армію бандерівці отримували зброю та ін. Контакти ОУН, УІІА з нацистами були тактичні і водночас мали локальний, тимча­совий характер, спрямовані на використання німецьких можливос­тей у боротьбі проти Червоної армії, радянської влади¹.

За даними довідки НКВС УРСР, підписаної заступником нар­кома, який відав західними областями, Т. А. Строкачем від 22 жовт-ни 1945 р., за 21 місяць, починаючи з лютого 1944 р. було проведено 26685 бойових операцій проти ОУН, УПА, у свою чергу, повстанці здійснили 6128 операцій². В боях загинуло близько 100 тис. повста­нців, з радянського боку — близько 10 тис. осіб. Для проведення так званих чекістсько-військових операцій залучались не тільки внут­рішні війська НКВС, підрозділи Львівського військового округу, а й винищувальні батальйони, групи сприяння, сформовані з місцевого населення, що надавало боротьбі з ОУН, УПА характеру громадян­ської війни³.

У 1945 р. за вказівкою Центрального проводу великі підроз­діли УПА переформовуються у дрібніші. Створюється широка ме­режа підпільних «боївок», спрямованих на здійснення диверсій і те­рористичних актів. За офіційними даними, оунівцями у 1944— 1945 рр. було вчинено 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, під час яких загинули не менше як ЗО тис. осіб, зокрема майже 4 . представників органів радянської влади.

¹ Коваль М. В. ОУИ-УПА: ніж «третім рейхом* і сталінським титалітирішмом // Укр. іст жури. — 1994. — М 2—3. — С. 97; Воетга-исторический журнал (Москва). — 1991. -М1-С 52—61; М 4. — С 53—62; № 5. — С. 45—57.

2 Сергійчук в оуи-упа в роки війни Нові документи і матеріали. — к.. 1996, — с 171

(ьчш<»,мііі С ОУН-УПА: спраиа в істині, а не в політичній мншііш-иіі на минуле // Україна Іпсокпііа. — К, 2002. — С 322—326

346

' изволення України від нацистських загарбників та її сою-• зників розпочалось після перемоги у Сталінградській бит-іві наприкінці 1942 р. Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяці, складалася з кількох великих військових операцій. На останній її стадії 28 жовтня 1944 р. було завершено визволення Закарпатської України. Перший з'їзд Народних комітетів Закарпатської України, що відбувся 26 листопада 1944 р. у Мукачеві в присутності представ­ників політорганів Червоної Армії, виходячи з віковічного бажання переважної частини населення, прийняв Маніфест про возз'єднан­ня Закарпаття з Україною. З'їзд обрав вищий орган державної вла­ди з представницько-законодавчими функціями — Народну раду, яка на основі прийнятих нею 5 грудня 1944 р. нормативних актів стала єдиною центральною владою. Декретом від 9 січня 1945 р. На­родна рада оголосила незалежність Закарпатської України та на­мір увійти до складу УРСР. Водночас відбувалося формування міс­ії х органів влади. Волевиявлення закарпатців було закріплене договором між СРСР і Чехословаччииою від 29 червня 1945 р.¹

З визволенням території України одним з найважливіших пи­тань стало відновлення органів радянської влади в Україні, всього державно-правового механізму від вищого республіканського рівня до місцевого.

Тимчасовий відхід Червоної армії з України спричинив ева­куацію Президії Верховної Ради Української РСР, Раднаркому УРСР та інших республіканських органів державної влади УРСР спочатку до Саратова, а потім до Москви. Перебуваючи за межами своєї республіки, вони здійснювали функції, що обумовлювалися конкретною воєнно-політичною обстановкою того часу: налагоджу­вали діяльність евакуйованих підприємств і установ, вирішували вроЬлеми розміщення та матеріального забезпечення населення, евакуйованого з України у східні райони СРСР, провадили значну золітичну роботу, здійснювали загальне керівництво радянським -. • х лі оііиру, неодноразово виступали її шерненнлми ■■- вистели

► чицький В. С, Настюк М. /.. Тищик Б. Й.. Глубіш М 7 Входження Галичини. Навічної Буковини та Закарпаття до складу України (1939—1945 рр). — Дрого-*г«. 1995; Юридично енциклопедія — Т 2 — К. 1999 — С 409-472, Хрестоматія а кторіі держави і права України. — Т. 2. — С. 460—461

347

Розділ 4. Держава і право України в роки Великої Ьітнитяноі війни

д о воїнів Червоної армії, населення тимчасоію окупованої території ворогами України. '

Строк повноважень Верховної Ради Української РСР першого скликання закінчувався у червні 1942 р. Але у зв'язку з обстави­нами воєнного часу Указами Президії Верховної Ради УРСР від 26 червня 1942 р„ 29 червня 1943 р. та 2(і червня 1944 р. вибори до Верховної Ради УРСР відкладалися і продовжувався строк повно­важень депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання

Війна призвела до серйозних змін у депутатському складі Верховної Ради Української РСР. Багато депутатів загинуло на фронтах, внаслідок терору на тимчасово окупованій території рес­публіки. На кінець 1943 р. ще багато депутатів Верховної Ради рес­публіки знаходилось у лавах Червоної армії, у евакуації в східних областях СРСР. Деякі депутати ще перебували на тимчасово оку­пованій території України, Орали участь у партизанській та під­пільній боротьбі з агресором. На 1 травня 1945 р. з 390 депутатів у Верховній Раді УРСР залишилося тільки 289 осіб, або 74 % дово­єнного складу, що значно ускладнювало сесійну форму роботи¹.

У зв'язку з війною значно зменшився апарат Президії Верхо­вної Ради УРСР. На початку 1942 р. він налічував лише 10 осіб. Тільки наприкінці війни вдалося майже повністю відновити штат апарату Президії Верховної Ради УРСР. Він налічував 122 особи

Шоста сесія Верховної Ради Української РСР першого скли­кання відбулася 1—4 березня 1944 р. у Києві. Верховна Рада УРСР схвалила діяльність уряду Української РСР, затвердила держав­ний бюджет Української РСР на 1944 р., утворення союзно-респуб­ліканських народних комісаріатів оборони та закордонних справ УРСР і внесла необхідні .чміни до Конституції республіки.

До кінця війни Президія Верховної Ради УРСР зосереджува­ла увагу насамперед на розгляді питань, пов'язаних з воєнними діями, діяльністю Раднаркому УРСР щодо забезпечення Червоної армії всім необхідним для завершення війни.

Верховна Рада Української РСР та її Президія багато уваги приділили вдосконаленню державного апарату УРСР, зокрема най­вищих органів державного управління, що виявилося в утворенні нових наркоматів, комітетів і управлінь.

В умовах воєнного часу і особливо у відбудовчий період знач­на увага приділялася діяльності уряду УРСР (5 лютого 1944 р. М. С. Хрущова було затверджено Головою Раднаркому УРСР).