ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти фразеології

1. Поняття фразеології. Об’єкт дослідження та основні завдання………….……………………………………………………3

2. Основні ознаки фразеологізму. Широке та вузьке розуміння фразеології………………………………………………4

3. Поняття фразеологічної одиниці……………………………….7

4. Класифікація фразеологічних одиниць………………………8

   1. Класифікація В. В. Виноградова………………….8

   2. Класифікація С. Скорупки………………………….9

РОЗДІЛ 2. Польські фразеологізми з компонентом антропонімом

2.1.

ВСТУП

Польська, як і будь-яка інша розвинута мова, надзвичайно багата фразеологізмами найрізноманітнішого змісту і стилістичного забарвлення. Колись фразеологізми були чи не найпотужнішим потенціалом художньо-образної системи мови, своєрідним виміром культури мови. Багато українських та польських вчених займалися дослідженням різних аспектів фразеологізмів. Але, на жаль, ці питання й досі не дійшли спільної думки серед них. Тому цілий ряд питань пов’язаних із дослідженням семантики компонента фразеологізму залишаються актуальними й до сьогодні.

Мета і завдання дослідження. Метою нашого дослідження є вивчення семантики та структури ФО із компонентом "antroponim". А саме, перед нами були поставлені такі завдання:

1. Визначити поняття фразеологізму;

2. Виявити основні ознаки ФО;

3. Розглянути вузький та широкий погляди на фразеологію;

4. Розглянути типи класифікацій ФО за різними критеріями;

5. Проаналізувати структуру та семантику польських фразеологізмів з компонентом "antroponim"

Об’єктом дослідження являються фразеологізми із відповідним компонентом "antroponim"

Матеріали дослідження та його джерела. Матеріалом нашої роботи являється …ФО, вибрана на основі таких словників: Скорупка С., Фразеологічний словник польської мови: Варшава, 1967; Мюльднер-Нєцковський П. Великий фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2003; Бомба С., Ліберек Я. Фразеологічний словник сучасної польської мови. – Варшава 2002; Мосьолек-Клосінська К., Цєсєльська А. В декількох словах. Фразеологічний словник польської мови. – Варшава, 2001.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів,поділених на підрозділи, висновків, резюме, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФРАЗЕОЛОГІЇ

1.1. Поняття фразеології. Об’єкт дослідження та основні завдання

Як не дивно термін фразеологія у різних вчених майже однаковий. Слово фразеологія (гр. phrasis – вислів, зворот мови, logos – поняття, вчення) в сучасній науці про мову вживається у двох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає усталені вирази, звороти мови, і 2) сукупність стійких зворотів мовлення, фразеологічних одиниць, властивих певній мові. Фразеологія — мовознавча дисципліна, що всебічно вивчає структуру і семантику фразеологічних одиниць, функцію їх у мові та мовленні, історію їх виникнення й розвитку, роль у процесі інтралінгвістичних (внутрісистемних) і екстралінгвістичних (позамовних ) факторів тощо.

Отже, об’єктом вивчення фразеології є стійкі звороти, словосполучення, які в науці називаються фразеологічними одиницями, фразеологізмами, фразеологічними зворотами або сталими висловами мовлення.

Основними завданнями фразеології є з’ясування складу фразеологічної системи, класифікування стійких сполучень слів, а також вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і механізму витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями − cловом, словосполученням, реченням, з’ясування історико – етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тощо.

1.2. Основні ознаки фразеологізму. Широке та вузьке розуміння фразеології

« Теоретичне значення фразеології полягає насамперед у тому, що вивчення фразеологічних явищ може внести суттєві корективи в наші уявлення і про мову як систему, і про механізм мовлення. Фразеологічні явища вторгаються в сувору ієрархію мовних рівнів, які звичайно подаються як замкнені в собі підсистеми мови, порушують регулярний автоматизм взаємодії деяких із них, справляють вплив на історичний рух словникового складу. Тому їх старанне вивчення може привести до одержання нових даних, які будуть корисними для різних ярусів і ділянок лінгвістичних знань.

Особливості фразеологізмів:

1. Лексичне значення виражається сполученням кількох слів (значення фразеологізму єдине);

2. Постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу;

3. Характеризується стійкістю граматичних категорій;

4. Слова у складі фразеологізму мають часто переносне значення;

5. Контекстуальна обумовленість вживання.

У підручнику Ю. О. Карпенка «Вступ до мовознавства» це розділ лексикології, відзначений як проміжний рівень, тоді як у «Сучасній українській літературній мові» М. Я. Плюща фразеологія виділена окремо.

Окремо також виділяють М. Ф. Алефіренко, Л. Г.Скрипник, Н. Д. Бабич, А. В. Кунін, В. Л. Архангельський, Я. А. Баран.

Зусилля багатьох сучасних теоретиків-фразеологів скеровані на те, щоб виробити чіткі критерії відмежування фразеологічних явищ від нефразеологічних, щоб серед багатьох типів стійких словесних комплексів визначити об’єкт саме фразеології. Одні дослідники прагнуть охопити всі типи стійких лексичних сполук, інші вважають за обов’язкове виділяти із цього загалу специфічні звороти, з характерними лише їм структурними і семантичними ознаками. Термін «фразеологія» у залежності від того, що вважати об’єктом розгляду, набуває широкого і вузького значення.

Представники широкого розуміння (фразеологічні вирази) предметом фразеології вважають або усі стійкі фрази ( Д. Х. Баранник, Л. Г. Скрипник, Ф. П. Медведєв, М. М. Шанський, П. Мюлднер – Нєцковський) або власне фразеологізми і приказки та прислів’я, каламбури ( Н. Д. Бабич, О. В. Кунін, Л. Ф. Козирєва, В. Л. Архангельський). За книжкою Ф. П. Медведєва¹, фразеологія обіймає такі структурні типи фразеологічних одиниць:

1. Прислів’я (нове тепер у нас життя,нема старому вороття, життя прожити – не поле перейти, на віку – як на довгій ниві та інші ).

2. Приказки (собака на сіні; не всі дома ( в кого ); п’яте колесо до воза; ні риба ні м’ясо; нечистий на руку; буде і на нашій вулиці свято, заткнути за пояс тощо).

3. Крилаті вислови (У нас нема зерна неправди за собою; Вогонь в одежі слова; Чуття єдиної родини та багато інших ).

4. Різні ідіоматичні словосполучення (байдики бити; пальці знати; задніх пасти та інші, їм подібні).

5. Мовні штампи, кліше (здоровенькі були; просимо завітати; приділяти увагу; беручи до уваги; зважаючи на вищесказане та ін.).

6. Каламбури (правда твоя, що на вербі груші-кислиці; тринди-ринди – завтра празник; на вовка промовка, а зайці кобилу з’їли).

Отже, до фразеології залічуємо всі ті стійкі сполуки слів, цілісні мовні одиниці, які є в людській пам’яті і відтворюються в готовому вигляді у процесі спілкування, а не творяться щоразу подібно до вільних граматичних сполучень.

Представниками вузького розуміння (власне фразеологізми, або фразеологізми) фразеології є такі вчені – (Л. Г. Авксентьєв, О. М. Бабкін, В. М. Мокієнко, О. С. Юрченко, В. Виноградов, В. М. Білоноженко, Ю. О. Гвоздарьов, В. М. Мокієнко).

Як бачимо, спірних питань є багато.