Військово-повітряні сили

Військово-повітряні сили є другим за значенням видом збройних сил ФРН. Вони призначені для ведення бойових дій у складі об’єднаних військово-повітряних сил НАТО на ЦЄ ТВД.

Керівництво військово-повітряними силами здійснює інспектор військово-повітряних сил (командувач), який очолює головний штаб ВПС.

Вища командна ланка управління військово-повітряними силами включає головний штаб ВПС, якому підпорядковані головне командування, командування тилу та центральне управління ВПС.

Головне командування ВПС (штаб - Кельн-Ван) є центральним органом оперативного управління військово-повітряних сил і відповідає за бойову готовність та керівництво повсякденною діяльністю підпорядкованих з’єднань і військових установ; організацію розвідувальної діяльності; планування, підготовку та проведення операцій; виконання особливих завдань головного штабу ВПС.

Головному командуванню ВПС безпосередньо підпорядковані: авіаційне командування “Південь”, авіаційне командування “Північ”, командування транспортною авіацією, командування службами управління, національний контингент при штабі командування ОВПС НАТО у Північній Європі, групи зв’язку при штабах головного командування сухопутними силами ФРН, командування аеромобільними силами ФРН і Єврокорпусу. В кризових ситуаціях йому оперативно підпорядковуються командування тилом та центральне управління ВПС.

Командування тилу ВПС (штаб - Кельн-Ван) відповідає за організацію матеріально-технічного забезпечення військово-повітряних сил. До його складу входять служба матеріально-технічного забезпечення ВПС та сім полків матеріально-технічного забезпечення.

Центральне управління ВПС (штаб - Кельн-Ван) відповідає за кадрові питання, організацію навчального процесу у військово-навчальних закладах військово-повітряних сил, планування та контроль бойової підготовки в частинах ВПС, медичне та геофізичне забезпечення. Йому підпорядковані управління кадрів, військово-навчальні заклади ВПС, управління військової геофізики та медична служба ВПС.

До складу ВПС ФРН входять авіаційні, зенітно-ракетні та радіотехнічні частини, а також підрозділи забезпечення та зв’язку. Всі, без винятку, формування протиповітряної оборони знаходяться в оперативному підпорядкуванні командування ОВПС НАТО вже у мирний час, а частини бойової та допоміжної авіації передаються в оперативне підпорядкування НАТО лише у воєнний час.

Так, до складу сил реагування ОВПС НАТО виділено шість ескадрилей бойових літаків і 11 ескадрилей (батарей) ЗУР ППО, зокрема: дві авіаескадрильї винищувачів F-4F “Фантом” (по одній вае від 71 і 74 ваеск); дві авіаескадрильї винищувачів-бомбардувальників “Торнадо” (по одній вае від 31 і 33 вбаеск); авіаескадрилья літаків-розвідників “Торнадо” TRI (від 51 раеск); авіаескадрилья літаків РЕБ “Торнадо” ECR (від 32 вбаеск); по три зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Петріот” та по дві зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Уд.Хок” від 1 та 3 ескадр ЗУР; ескадрилью “Роланд” від 3 ескадри ЗУР.

До складу сил негайного реагування ОВПС НАТО відносяться: авіаескадрилья літаків РЕБ “Торнадо” ECR ( від 32 вбаеск) і авіаескадрилья винищувачів F-4F “Фантом” (від 71 ваеск); три зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Петріот”, дві зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Уд.Хок”, ескадрилья “Роланд” від 3 ескадри ЗУР. Частини знаходяться у 5-добовій готовності до перекидання і відновлюють боєздатність протягом 5 діб у районі бойового застосування.

До складу сил швидкого розгортання ОВПС НАТО виділяються: дві авіаескадрильї винищувачів-бомбардувальників “Торнадо” (по одній вбае від 31 і 33 вбаеск); авіаескадрилья літаків-розвідників “Торнадо” TRI (від 51 раеск); авіаескадрилья винищувачів F-4F “Фантом” (від 74 ваеск); три зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Петріот”; дві зенітно-ракетні ескадрильї ЗУР “Уд.Хок”. Частини знаходяться у 10-добовій готовності до перекидання і відновлюють боєздатність протягом 10 діб у районі бойового застосування.

Авіаційне командування є вищим оперативно-тактичним з’єднанням ВПС. Воно розташоване разом з об'єднаним центром повітряних операцій (ОЦПО) ОВПС НАТО.

Авіаційне командування відповідає: за планування і підготовку операцій у тісній взаємодії з ОЦПО ОВПС НАТО в регіоні; управління силами та засобами ВПС і ППО; підтримання бойової та мобілізаційної готовності, вирішення кадрових питань і тилового забезпечення підпорядкованих частин; виконання “регіональних” завдань, тобто за організацію взаємодії з цивільним сектором, організацію оповіщення населення тощо.

Авіаційне командування очолює командувач, якому безпосередньо підпорядковані частини авіадивізій. Він одночасно є командиром ОЦПО ОВПС НАТО. Командувач оперативно підпорядкований командувачу ОВПС НАТО у Північній Європі.

Авіаційне командування організує взаємодію з армійськими корпусами сухопутних сил з питань планування та надання підтримки в операціях сухопутних сил, виділяє сили та засоби в оперативні центри авіаційної підтримки армійських корпусів.

До складу авіаційного командування “Південь” (штаб - Месштеттен) входять 1 та 2 авіаційні дивізії. Також командування виділяє групу зв’язку у штаб 2 АК ФРН та групу офіцерів у 4 ОЦПО ОВПС НАТО (Месштеттен).

Авіаційне командування “Північ” (штаб - Калькар) в своєму складі має 3 та 4 авіаційні дивізії і виділяє групу зв’язку у штаби 1 і 4 АК ФРН, групи офіцерів у 2 ОЦПО ОВПС НАТО (Калькар) та штаб сил реагування ВПС НАТО (Калькар).

Авіаційна дивізія не має своїх безпосередніх планів бойового застосування. Бойове застосування усіх частин, що входять до складу авіадивізії, здійснюється тільки за оперативними планами національного командування та командування НАТО. Тому, частини авіадивізії мають потрійне підпорядкування: командиру авіадивізії - адміністративно (з усіх питань повсякденної діяльності); авіаційному командуванню - оперативно (при проведенні операцій за національними планами); об'єднаному центру повітряних операцій ОВПС НАТО - оперативно (при проведенні операцій за планами НАТО).

До складу 1 авіаційної дивізії (штаб - Карлсруе) включені дві винищувально-бомбардувальні авіаційні ескадри, дві ескадри ЗУР і тактичне навчальне командування ВПС ФРН в Італії. Дивізія виділяє сили у розпорядження командування Сил раннього повітряного попередження і управління (AWACS) НАТО (Гейленкірхен).

2 авіаційна дивізія (штаб - Біркенфельд) включає дві авіаційні ескадри (винищувально-бомбардувальну та винищувальну), ескадру ЗУР, тактичне навчальне командування ВПС ФРН в Греції та радіотехнічний полк.

До бойового складу 3 авіаційної дивізії (штаб - Гатов) входять три авіаційні ескадри (дві винищувальні, одна розвідувальна), дві ескадри ЗУР.

До складу 4 авіаційної дивізії (штаб - Ауріх) включено три авіаційні ескадри (дві винищувально-бомбардувальні, одна винищувальна), ескадру ЗУР та радіотехнічний полк.

Бойові авіаційні ескадри (вбаеск, ваеск, раеск) є основними бойовими одиницями. Вони складаються з двох-трьох ескадрилей, підрозділів технічного і аеродромного обслуговування.

Радіотехнічні полки 2 і 4 авіаційних дивізій розгортають та забезпечують бойову роботу наземних елементів АСУ ППО НАТО (7 ЦУО ППО НАТО).

Командування транспортною авіацією (штаб - Мюнстер) об’єднує три ескадри транспортної авіації, авіагрупу спеціальних перевезень і пошуково-рятувальну службу. У кризовій ситуації командування ВПС планує використовувати воєнно-транспортну авіацію тільки для перекидання особового складу і необхідного вантажу першого контингенту національних сил, які входять до складу сил реагування НАТО.

Командування службами управління (штаб - Кельн-Ван) відповідає за організацію зв’язку, ведення наземної РРТР та РЕБ, безпеку польотів. До його складу входять три полки зв’язку та 70 управління зв'язку.

Чисельність особового складу НСР ВПС складає 12,3 тис. військовослужбовців. Операції за межами країни можуть проводитися на відстані до 3 тис. км від кордонів ФРН з тривалістю біля шести місяців. Управління операціями здійснюється з командного пункту головного командування ВПС.

Розвиток та реформування ВПС ФРН здійснювались згідно з довгостроковою програмою, яка передбачає реорганізацію та вдосконалення організаційно-штатної структури на всіх ланках управління, вдосконалення системи оперативного управління силами та засобами, поступове переозброєння авіаційних ескадрилей (батарей ЗУР ППО), поліпшення системи тилового забезпечення ВПС.

Основними напрямками розвитку ВПС є: удосконалення сил і засобів управління та широке використання сучасних супутникових систем зв'язку і мобільних командних пунктів; збільшення можливостей авіаційної розвідки; модернізація та заміна застарілих систем ППО; створення системи протиракетної оборони; розробка нових і вдосконалення існуючих систем високоточної зброї, призначеної для оснащення літаків тактичної авіації; розширення можливостей військово-транспортної авіації з забезпечення мобільності збройних сил ФРН.

Бойовий склад військово-повітряних сил ФРН включає: ескадрилей бойової авіації - 26 (у тому числі: десять винищувально-бомбардувальних /з них дві носії ЯЗ/, чотири розвідувальні та РЕБ, дев'ять винищувальних, три учбових); ескадрилей літаків допоміжної авіації - 8 (сім транспортних та одна учбова); ескадрилей вертольотів допоміжної авіації - 4; груп ЗУР - 15 (у тому числі: шість "Петріот", шість "Уд. Хок", три "Роланд-3").

На озброєнні ВПС ФРН знаходиться близько 580 бойових літаків (з них: 193 "Торнадо", 42 "Торнадо ECR", 41 "Торнадо TR1", 145 F-4F, 23 МіГ-29, 105 "Альфа-Джет"), 105 літаків допоміжної авіації та 95 вертольотів, 240 ПУ “Петріот”, 145 ПУ “Удосконалений Хок” та 90 ПУ “Роланд-3”.

Аеродромна мережа ФРН має у своєму складі більше 130 аеродромів підготовлених і придатних до базування всіх типів бойової та військово-транспортної авіації.