Глава 10

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

10.1. Апеляційне провадження

10.1.1. Поняття апеляційного провадження та об'єкт перегляду

Апеляційне провадження — це нормативно врегульований комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій з пере­гляду адміністративної справи та судових рішень судів першої інстанції за апеляційними скаргами правомочних осіб щодо оцінки доказів і встановлення фактів у справі чи застосування матеріального і процесуального права. Таким чином, у ході апеляційного проваджен­ня має місце перевирішення справи, її повторний розгляд по суті в повному обсязі або в частині з прийняттям нового рішення. Наявність можливості апеляційного оскарження судових рішень судів першої інстанції є однією з гарантій здійснення права на судовий захист.

Об'єктом перегляду апеляційним судом може бути як пра­вильність оцінки доказів і встановлення фактів, так і правильність тлумачення та застосування матеріального і процесуального права судом першої інстанції. Таким чином, в порядку апеляційного про­вадження об'єкт перегляду можуть складати як питання факту, так і питання права, тим більше, що вони тісно взаємопов'язані. Цілями апеляції є водночас оскарження рішення та його перегляд для ви­правлення вищим судом помилок суду першої інстанції при вирі­шенні як питань факту, так і питань права. Статтею 195 КАС Украї­ни встановлено також межі перегляду судом апеляційної інстанції рішень адміністративних судів першої інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана на всі постанови суду пер­шої інстанції, які не набрали законної сили, а також на ухвали суду першої інстанції, крім винятків, передбачених законом. Постанови адміністративного суду першої інстанції оскаржуються повністю або частково. Це означає, що у випадку, коли суб'єкт оскарження заперечує, наприклад, тільки мотиви постанови суду першої інстанції, він може окремо оскаржити в апеляційному порядку мотивувальну частину постанови. Апеляційне оскарження резолютивної частини слід розцінювати як оскарження постанови взагалі.

10.1.2. Порядок апеляційного оскарження

Правом на апеляційне оскарження, відповідно до ст. 185 КАС України, наділені всі особи, на права та обов'язки яких безпосеред­ньо впливає винесене судом першої інстанції рішення. Це всі особи, які мають у справі юридичну заінтересованість матеріального і про­цесуального характеру: сторони, треті особи та їх представники. Сторони наділяються правом апеляційного оскарження незалежно від їх особистої участі у розгляді адміністративної справи судом пер­шої Інстанції, тому що постанова такого суду ухвалюється відносно їх особистих прав і обов'язків. Треті особи, які заявляють або не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть самостійно оскаржити судову постанову в апеляційному порядку або приєднати­ся до скарги, поданої іншою особою. Щодо представників, то повно­важення на ведення справи у суді передбачає право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа, тобто представники сторін і третіх осіб можуть як подавати апеляційні скарги самостійно, так і приєднуватися до скарг, які подаються іншими особами.

Крім осіб, які беруть участь у справі, правом на апеляційне ос­карження наділено також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Однак із цього загального правила є виключення: наприклад, при розгляді справ щодо оскарження нормативно-правових актів, скарги на судові рішення у цій справі осіб, які не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Апеляційне оскарження ухвал адміністративного суду першої інстанції має свої особливості. Наявність права на апеляційне оскар­ження усіх ухвал адміністративного суду закладає небезпечну мож­ливість зловживання таким правом з метою затягнути процес — заяв­ляти необґрунтовані клопотання й оскаржувати ухвали про відмову в ІІ задоволенні. Зважаючи на наведене, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду тільки у випадках, прямо передбачених КАС України, якщо вони, як правило, перешкоджають подальшому руху справи або по­в'язані зі зверненням рішення до виконання. Наприклад, особа, яка подала позовну заяву, може оскаржити ухвалу про залишення позов­ної заяви без руху або про повернення позовної заяви або ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції. Так, наприклад, не перед­бачено оскарження ухвал про відкриття провадження у адміністра­тивній справі або ухвал про поновлення чи продовження процесу­альних строків, винесення яких не перешкоджає правам інших осіб на судовий захист.

Коло осіб, які можуть оскаржити процесуальні ухвали суду пер­шої інстанції, значно ширше, ніж коло осіб, наділених правом апеля­ційного оскарження постанов адміністративного суду першої інстанції. Це обумовлено тим, що процесуальні ухвали можуть сто­суватися не тільки інтересів осіб, які беруть участь у справі, а й інших учасників судового адміністративного процесу.

Якщо правомочна особа має намір подати апеляційну скаргу, вона спочатку подає заяву про апеляційне оскарження, в якій виз­начається виключно волевиявлення щодо подання апеляційної скар­ги без зазначення мотивів оскарження і вимог до суду апеляційної інстанції, що, зокрема, передбачено вимогами до такої заяви, перед­баченими ч. 2 ст. 187 КАС України. Заява про апеляційне оскаржен­ня подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, у разі оскарження постанови — протягом десяти днів після її проголо­шення або з дня її складення у повному обсязі, а у разі оскарження ухвали — протягом п'яти днів після її проголошення. До заяви про апеляційне оскарження додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга на судове рішення адміністративного суду пер­шої інстанції, яка містить вимоги особи до апеляційного суду та їх фактичне і юридичне обґрунтування, подається, як правило, після подання заяви про апеляційне оскарження, також через суд першої інстанції: у разі оскарження постанови — протягом двадцяти днів після подання заяви, а у разі оскарження ухвали — протягом десяти днів після подання заяви. У той же час апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. У будь-якому разі копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. До апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) її копії та копії доданих до неї письмових матері­алів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків їх подання, підлягають залишенню без роз­гляду судом апеляційної інстанції. У той же час пропущені з поваж­них причин строки подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги можуть бути поновлені судом апеляційної інстанції за відповідним клопотанням особи, яка звертається із зая­вою чи скаргою. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбут­тя у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в по­новленні пропущеного строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Частина 3 ст. 187 КАС України встановлює вимоги до змісту апе­ляційної скарги. Вона має містити: найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга; ім'я (наймену­вання), поштову адресу особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; дату подання заяви про апеляційне оскарження; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; обґрунтування ви­мог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встанов­лення обставин у справі та (або) застосування норм права; у разі необхідності — клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо; перелік мате­ріалів, які додаються. Крім того, у скарзі зазначається, чи особа бажає взяти участь у засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності. Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Заява про оскарження та апеляційна скарга можуть підписувати­ся як безпосередньо особою, яка їх подає, так і її уповноваженим представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше.

Суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до адміністративного суду апеляційної інстанції. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення справи до адміністративного суду апеляційної інстанції, не пізніше наступ­ного дня після їх надходження направляються до адміністративного суду апеляційної інстанції. Таким чином, забезпечується можливість використання права на апеляційне оскарження особами, які пропу­стили процесуальні строки з поважних причин, про що було зазна­чено вище.

10.1.3. Попередній розгляд апеляційної скарги

Після надходження адміністративної справи або окремої апеля­ційної скарги до суду апеляційної інстанції вона реєструється в день її надходження та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу. Отримавши адміністративну справу з апеляційною скаргою або окрему апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє відповідність останньої вимогам зако­ну. Така перевірка здійснюється без повідомлення та виклику осіб, які брали участь у справі, особисто суддею.

За результатами перевірки виноситься ухвала: 1) про відкриття апеляційного провадження; 2) про залишення апеляційної скарги без руху або повернення апеляційної скарги; 3) про відмову у від­критті апеляційного провадження.

У разі, якщо апеляційна скарга оформлена з порушенням вста­новлених КАС вимог, у тому числі без додання необхідних доку­ментів, суддя виносить ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ух­вали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надси­лається особі, що звернулася із скаргою.

Якщо особа, яка звертається із апеляційною скаргою, усунула недоліки скарги у строк, встановлений судом, вона вважається по­даною у день першого її подання до адміністративного суду.

Апеляційна скарга повертається заявнику, якщо: 1) не усунуто недоліки скарги, яку залишено без руху; 2) особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, до відкриття апеляційного провадження пода­ла заяву про її відкликання; 3) апеляційну скаргу подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 4) заяву від імені уповноваженої особи подано особою, яка не має повноважень

на її подання. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги не­відкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою й усіма доданими до неї матеріалами.

Суддя суду апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційно­го провадження за апеляційною скаргою, якщо: 1) у справі порушено апеляційне провадження за апеляційними скаргами інших осіб або наявне рішення суду апеляційної інстанції за результатами такого провадження; 2) настала смерть фізичної особи чи припинено юридич­ну особу, які є сторонами у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті апеляційного проваджен­ня можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Після винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач протягом десяти днів здійснює заходи з підготовки справи до апеляційного розгляду. Він, зокрема, з'ясовує склад учас­ників адміністративного процесу та надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями заяви про апеляційне оскарження та апеля­ційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляцій­ну скаргу.

Крім того, при підготовці до апеляційного розгляду суддя-допо­відач визначається з предметом доказування у справі, у межах якого з'ясовуються обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також обставини, які визнаються та які заперечуються особами, що беруть участь у справі. З огляду на зазначені вище обставини, суддя про­понує особам, що беруть участь у справі, подати нові доказі, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка по­дала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи.

Якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи у апеляційному провадженні за їхньої відсутності, суддя вирішує при підготовці також питання про можливість письмового провадження у суді апеляційної інстанції. Суддя може вирішувати також інші питання, необхідні для апеляційного розгля­ду справи. Всі рішення судді-доповідача під час підготовки справи викладаються у формі ухвал, копії яких надсилаються особам, які беруть участь у справі. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Після отримання особами, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копіями заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги вони мають право по­дати до адміністративного суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку. Таке заперечення має містити: найме­нування адміністративного суду апеляційної інстанції; ім'я (наймену­вання), поштову адресу особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; номер адміністративної справи в адміністративному суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної ін­станції; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності — клопотання особи, яка подає запере­чення на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, які додаються. Крім того, аналогічно до апеляційної скарги, у запереченні зазначається, чи особа бажає взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності. Запере­чення на апеляційну скаргу може підписуватися як безпосередньо особою, яка його подає, так і її уповноваженим представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час після відкриття апеляційного провадження до закінчення апеляційного розгляду мають право при­єднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги. За подання заперечення на апеляційну скаргу та заяви про приєднання до апе­ляційної скарги судовий збір не сплачується.

Виходячи з принципу диспозитивності судового адміністративного процесу, особа, яка бере участь у справі, на свій розсуд використо­вує належні їй процесуальні права. Особа, яка подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги або змінити її до закінчення апеляційного розгляду.

Відмова від апеляційної скарги спричиняє закриття апеляційного провадження ухвалою суду апеляційної інстанції. Це можливе у двох випадках: 1) якщо постанова або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами; 2) в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження. За інших обставин апеляційний роз­гляд продовжується. У разі зміни апеляційної скарги суд апеляцій­ної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених апеляційних вимог і подання заперечення на апеляційну скаргу.

Крім відмови від апеляційної скарги, у будь-який час до закінчен­ня апеляційного розгляду можливими є також відмова позивача від адміністративного позову та примирення сторін, тобто врегулювання спору за однобічним волевиявленням позивача або обопільним воле­виявленням сторін. Процесуальне оформлення такого волевиявлен­ня передбачає подання до суду відповідних письмових заяв (клопо­тань) та винесення судової ухвали про прийняття відмови від позову або затвердження умов примирення та закриття провадження у справі. Відмова від адміністративного позову та умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

10.1.4. Правила та порядок розгляду апеляційної скарги хю суті

КАС України встановлено межі перегляду судових рішень судом апеляційної інстанції. За загальним правилом, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. У той же час суд апеляційної інстанції наділений повноваженням вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи і вимагають виправлення. Однак, виходячи за межі апеля­ційної скарги, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При здійсненні перегляду суд апеляційної Інстанції наділений пра­вом дослідження нових доказів, які не досліджувалися при розгляді

справи судом першої інстанції. Такі докази він може одержувати з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої

інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням відповід­них вимог КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється колегією у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених КАС України. Такий роз­гляд можливий у судовому засіданні або у порядку письмового про­вадження.

Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні складається з чотирьох етапів: 1) підготовчої частини; 2) судового розгляду апеля­ційної скарги; 3) судових дебатів; 4) прийняття і оголошення судо­вого рішення.

Підготовча частина апеляційного розгляду розпочинається відкриттям судового засідання головуючим, який оголошує, яка справа розглядається, за чиєю апеляційною скаргою вона порушена та яке рішення суду першої інстанції оскаржується. Далі секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних та повідомле­них осіб прибув у судове засідання, чи вручено судові повістки ті повідомлення тим, хто не з'явився, і повідомляє причини їх непри­буття, якщо вони відомі. Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секре­таря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі та прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи. Суд також встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, розглядає причини неявки окремих осіб та вирішує питання про на­слідки неявки, зокрема про можливість розгляду справи за відсут­ності таких осіб або про визнання їх участі у судовому засіданні обов'язковою та відкладення розгляду справи. Далі суд роз'яснює особам, які беруть участь у справі, та іншим учасникам судового процесу їхні процесуальні права і обов'язки та вирішує клопотання осіб, які беруть участь у справі.

Судовий розгляд апеляційної скарги починається доповіддю судді-доповідача про зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної рги та заперечень на неї. Після цього суд з'ясовує: чи підтримує скаржник апеляційну скаргу, чи підтримує позивач адміністративний позов та чи не бажають сторони досягти примирення. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі у такому по­рядку: першою виступає особа, яка подала апеляційну скаргу, за нею особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім — інші особи, які беруть участь у справі. У разі подання кількох апеляційних скарг першим дає пояснення позивач. Якщо у справі є письмові пояснення осіб, які беруть у ній участь, головуючий оголошує зміст цих пояс­нень. Після цього суд встановлює порядок дослідження доказів та досліджує докази відповідно до встановленого порядку (допитує свідків, досліджує письмові та речові докази тощо).

Судові дебати складаються з виступів осіб, які беруть участь у справі. У цих виступах можливе посилання виключно на обставини і докази, які досліджені у судовому засіданні. Порядок виступів у деба­тах аналогічний порядку надання пояснень під час судового розгляду.

Після судових дебатів судове рішення за результатами апеляцій­ного розгляду приймається у нарадчій кімнаті з дотриманням її таєм­ниці. При цьому у разі виникнення потреби додатково з'ясувати ту чи іншу обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд може винести ухвалу про поновлення судово­го розгляду. Після закінчення поновленого розгляду суд відкриває дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до на-радчої кімнати для ухвалення рішення. Судове рішення проголо­шується негайно після виходу суду із нарадчої кімнати. Після цього головуючий у судовому засіданні роз'яснює учасникам процесу зміст рішення, порядок і строк його оскарження.

Апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження можливий тільки у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.

Такий розгляд передбачає, що адміністративний суд апеляційної інстанції вивчає матеріали адміністративної справи, апеляційну скар­гу, заперечення на неї та всі інші необхідні документи та приймає рішення без виклику осіб, які беруть участь у справі, тобто без про­ведення судового засідання. Під час письмового провадження суд може дійти висновку, що йому треба отримати пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідити певні докази або вчинити інші про­цесуальні дії, які можливі тільки у судовому засіданні. У цьому випадку суд апеляційної інстанції може призначити апеляційний

розгляд справи у судовому засіданні за встановленим порядком.

Копія рішення суду апеляційної інстанції за результатами письмового провадження надсилається особам, які беруть участь у справі. протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

10.1.5. Повноваження апеляційного суду

КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судові рішення суду першої інстанції. При цьому окремо визначено відповідні повноважен­ня за результатами розгляду скарги на постанову суду і ухвалу суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апе­ляційну скаргу без задоволення, а постанову суду — без змін; зміни­ти постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечин­ною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду пер­шої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеля­ційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду — без змін; змінити ухвалу суду; скасувати ухвалу суду і винести нову ухвалу з направ­ленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи; скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгля­ду або закрити провадження у справі; визнати ухвалу суду нечин­ною і закрити провадження у справі; скасувати ухвалу суду і напра­вити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішен­ня без змін здійснюється у випадках, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спра­ви та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Це можливе, якщо суд першої інстанції вірно визначив предмет доказування у справі та з'ясував відповідні обста­вини, застосував для оцінки цих обставин належні норми матеріаль­ного права, які визначають взаємні права та обов'язки сторін, а та­кож дотримався вимог норм процесуального права.

Зміна судового рішення можлива у випадках: правильного по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань. У першому з цих випадків суд апеляц­ійної інстанції виправляє помилки у юридичній кваліфікації, допу­щені судом першої інстанції при правильному по суті вирішенні справи чи питання, а у другому — заповнює прогалини, якщо суд першої інстанції не вирішив усі позовні вимоги або не врегулював усі питання, доповнюючи таким чином відповідні судові акти.

Скасування судового рішення та прийняття нового передбачені у випадках: неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають зна­чення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправиль­ного вирішення справи або питання. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення, бере до уваги помилки у визначенні предмета доказування, хибність доказового матеріалу, неправильну оцінку питань факту та питань права з огляду на предмет доказуван­ня, а також інші порушення матеріального і процесуального права, які спричинили помилковість висновків суду першої інстанції.

Скасування судового рішення та залишення позовної заяви без розгляду судом апеляційної інстанції можливе у випадках, якщо: по­зовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуаль­ної дієздатності; позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви; осо­ба, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява. За наявності таких підстав суд апеляційної інстанції своєю ухвалою скасовує рішення суду пер­шої інстанції та залишає позовну заяву без розгляду.

Скасування судового рішення та закриття провадження у справі здійснюється у випадках: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, поста­нова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторона­ми; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідно­сини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. При цьому у разі, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою таке рішення, не скасовує, а визнає нечинним і закриває провадження у справі.

Скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції передбачені, якщо: справу розгля­нуто і вирішено неповноважним складом суду; у винесенні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; су­дове рішення прийнято чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.

10.1.6. Рішення апеляційного суду

За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції може приймати постанови або виносити ухвали. Суд апеляційної інстанції приймає постанову у випадках, якщо його судове рішення стосується вирішення окремих позовних вимог, а саме: змінює по­станову суду першої інстанції або являє собою нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє по­зовні вимоги. У всіх інших випадках, а саме: залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення — без змін; зміни ухва­ли суду першої інстанції; скасування судового рішення і прийняття нової ухвали; скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі; визнання судового рішення нечинним і закриття провадження у справі; скасу­вання ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу. Крім того, суд апеляційної інстанції виносить ухвали з усіх процесуальних питань. Судові рішення суду апеляційної інстанції виносяться, про­голошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Ухвали і постанови суду апеляційної інстанції мають передбачену КАС України структуру і складаються зі вступної, описової, мотиву

вальної та резолютивної частин. Ці частини викладаються у певній послідовності і мають логічний зв'язок одна з одною.

Вступна частина судового рішення містить ідентифікуючі реквізи­ти, а саме: дату і місце його винесення; найменування адміністратив­ного суду апеляційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секре­таря судового засідання; імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі.

Описова частина характеризує зміст правових позицій осіб, які беруть участь у справі, та суду першої інстанції: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальне­ний виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; обстави­ни, встановлені судом першої інстанції.

Мотивувальна частина визначає підґрунтя оцінки рішення суду першої інстанції та обставин справи судом апеляційної інстанції: встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при винесенні рішення, і по­ложення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі. У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунто­ваність цього рішення. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Резолютивна частина судового акта містить висновок суду апеля­ційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження. Судове рішення суду апеляційної інстанції на­бирає законної сили з моменту його проголошення.

Крім прийняття судового рішення за результатами апеляційного розгляду, незалежно від його змісту, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, уповноважений виносити окремі ухвали для ре­агування на виявлені під час розгляду справи порушення закону. Так, апеляційний суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може винести окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження ок­ремої ухвали. У разі необхідності суд може винести окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інте­ресів яких вона стосується.

Після закінчення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не пізніше як у семиденний строк направляє адміністратив­ну справу до суду першої інстанції, який її розглянув.

10.2. Касаційне провадження

10.2.1. Право на звернення до касаційного суду

У ст. 129 Конституції України відбито, що до основних засад су­дочинства належить забезпечення апеляційного та касаційного оскар­ження рішення суду (крім випадків, встановлених законом). Законом України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій в Україні" закріплено положення про забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні. З цією метою створюються суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до чинного законодавства кожному гарантується пра­во на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. З цього випливає, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Термін "касація" має походження від латинського casacio — скасування, відміна. Касаційна інстанція є третьою судовою інстан­цією з розгляду адміністративних справ. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

Згідно із вимогами чинного законодавства сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право на касаційне оскарження.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Крім рішень суду першої інстанції та апеляційно! інстанції у ка­саційній Інстанції можуть бути переглянуті ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають по­дальшому провадженню у справі.

Відповідно до КАС України касаційна скарга подається безпосе­редньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається за загальним порядком протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної Інстанції, крім випадків, передбачених КАС України, або після складення постанови в повному обсязі.

Касаційна скарга подається в письмовій формі. У касаційній скарзі зазначаються:

1) найменування адміністративного суду касаційної інстанції;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, та осіб, які беруть участь у справі, а також їх номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) судові рішення, що оскаржуються;

4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права;

5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;

6) у разі необхідності — клопотання особи, що подає касаційну скаргу;

7) перелік матеріалів, які додаються.

Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касацій­ної інстанції.

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її пред­ставником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів пер­шої та апеляційної інстанцій.

Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від каса­ційної скарги або змінити її в будь-який час до закінчення касацій­ного розгляду. Якщо постанова або ухвала суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особами, а також у разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від каса­ційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває каса­ційне провадження.

У разі змін» касаційної скарги суд касаційної інстанції за клопо­танням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених касаційних вимог і подання заперечення на каса­ційну скаргу.

Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторо­ни можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирен­ня сторін суд касаційної інстанції виносить ухвалу про закриття про­вадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримав­ши її вимоги.

За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується. Заява про приєднання до касаційної скарги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга, подана після закінчення місячного строку, за­лишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлен­ня строку, про що виноситься ухвала.

Провадження у суді касаційної інстанції можна поділити на такі стадії:

1. Прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції, відкриття касаційного провадження та витребування адміністративної справи. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до адміністративного суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-доповідачу. Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом п'яти днів перевіряє її відповідність вимогам КАС України і за відсутності перешкод виносить ухвалу про відкриття касаційного провадження та одночасно витребовує адміністративну справу. Суддя-доповідач повертає касаційну скар­гу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку. Копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направляється особі, яка подавала касаційну скар­гу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення;

є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляється особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

2. Підготовка справи до касаційного розгляду. На цій стадії суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

з’ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі; вирішує питання про можливість попереднього розгляду або письмового провадження у суді касаційної інстанції;

— вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

- інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи. Усі рішення, прийняті суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі. Після про­ведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колеги суддів, яка виносить ухвалу про закінчення підготовки та призначен­ня справи до касаційного розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу протягом стро­ку, встановленого судом касаційної інстанції. Заперечення на каса­ційну скаргу повинні бути подані у письмовій формі. Заперечення на касаційну скаргу повинні містити:

найменування адміністративного суду касаційної інстанції;

ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає запере­чення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

номер адміністративної справи в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;

у разі необхідності — клопотання особи, яка подає заперечен­ня на касаційну скаргу.

Заперечення на касаційну скаргу може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу підписується особою, яка його подає, або її представником, який додає оформлений належним чи­ном документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в судах першої або апеляційної інстанції.

3. Попередній розгляд адміністративної справи. Відповідно до Закону України ”Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" від 16 березня 2006 р. касаційне провадження було доповнено новою стадією — попереднім розглядом справи. По­передній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції у попередньому розгляді справи:

суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення;

суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення;

суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні за наявності підстав для скасування судового рішення, які не тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призна­чення справи до розгляду у судовому засіданні виноситься ухвала. Ухвала про призначення справи до розгляду у судовому засіданні підписується всім складом суду.

4. Касаційний розгляд справи. Касаційний розгляд справи може відбуватися у судовому засіданні за участю осіб, які є учасниками провадження, або в порядку письмового провадження. Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, які притаманні провадженню у касаційний інстанції.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними пояснення дають особи, які приєднали­ся до касаційної скарги, а потім — інші особи, які беруть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справи в порядку письмового провадження розглядаються судом касаційної інстанції, якщо жодна з осіб, які беруть участь у справі,

не заявила клопотання про вирішення справи за її участю у судово­му засіданні.

У випадку коли справа була розглянута в порядку письмового провадження, копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції по справі надсилається особам, які брали участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду касаційної інстанції

5. Ухвалений судового рішення. Судові рішення касаційної інстанції є найважливішими актами правосуддя, покликаними забез­печити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Суди касаційної інстанції повинні не­ухильно додержувати вимоги про законність і обґрунтованість рішен­ня у адміністративній справі. Положеннями КАС України встановлю­ють такі вимоги до судових рішень: вони мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими у передбаченому порядку, викладеними у письмовій формі за встановленим змістом, проголошеними публічно.

До судових рішень касаційної інстанції належать ухвали та по­станови.

6. Доведення судового рішення до відома. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, то копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції надсилається особам, які бе­руть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

7. Повернення адміністративної справи. Після закінчення каса­ційного провадження адміністративна справа не пізніш як у 7-ден-ний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касацій­ної інстанції.

10.2.2. Компетенція суду касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та про­цесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встанов­лювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та зали­шити в силі судове рішення суду першої інстанції;

скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстан­цій і направити справу на новий розгляд або для продовження роз­гляду;

скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­станцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити про­вадження;

визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

10.2.3. Судові рішення суду касаційної інстанції

Судовими рішеннями суду касаційної інстанції можуть бути як ухвали, так і постанови. Розглянувши касаційну скаргу, суд касац­ійної інстанції виносить ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень — без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстан­цій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провад­ження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження;

6) скасування судових рішень і винесення нової ухвали. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції виносить ухвали.

Ухвала суду касаційної інстанції складається з:

вступної частини із зазначенням: дати і місця її винесення; найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

описової частини із зазначенням:

— короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених судо­вих рішень;

— узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

— узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

— встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при винесенні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

— висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;

— розподілу судових витрат;

— строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскар­ження.

Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виносить постанову в разі зміни постанови суду першої або апеляційної інстанції або прийняття нової постанови, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. Постанова суду касаційної інстанції складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її прийняття;

1) найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і рішень судів першої та апе­ляційної інстанцій;

короткого змісту вимог касаційної скарги;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обста­вин у справі;

мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;

резолютивної частини із зазначенням:

— висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог щодо розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання постановою законної сили та її ос­карження.

10.3. Провадження за винятковими обставинами

10.3.1. Зміст та підстави перегляду за винятковими обставинами

Перегляд судових постанов та ухвал за винятковими обставина­ми є факультативною стадією адміністративного судочинства і різно­видом касаційного провадження. Перегляду за винятковими обста­винами підлягають судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку та судові рішення касаційної інстанції — Вищого адміністративного суду України, а також, в ок­ремих випадках, судові рішення Верховного Суду України в адміні­стративних справах. Ця процесуальна стадія є важливою гарантією законності рішень адміністративних судів та захисту прав і законних інтересів учасників адміністративних справ та інших зацікавлених осіб. Необхідно звернути увагу, що перегляд за винятковими обставинами здійснюється виключно Верховним Судом України, рішення якого за результатами перегляду вважається остаточним.

Після перегляду судових постанов та ухвал у касаційному поряд­ку сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити такі рішення у зв'язку з винятковими обставинами, визначеними ст. 237 КАС України: 1) з мотивів неоднакового застосування судом (суда­ми) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; 2) у разі визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України. Цей перелік підстав є вичерпним.

Можливість перегляду актів адміністративного судочинства з мо­тивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права випливає з принципу верховенства права, який передбачає забезпечення захисту гарантованих Консти­туцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспіль­ства і держави. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про судо­устрій", Верховний Суд України як найвищий судовий орган забез­печує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції при здійсненні правосуддя у всіх формах, зокрема адміні­стративного судочинства.

Щодо можливості перегляду судових рішень та ухвал у разі ви­знання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдик­ція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобо­в'язання України, вона пов'язана зі змістом ст. 55 Конституції Ук­раїни, якою передбачено право особи на звернення до міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Одне з провідних місць серед цих установ посідає Європейський суд з прав людини, утворений у 1959 р. відповідно до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. Україна у 1997 р. ратифікувала цю Конвенцію і зо­бов'язалася виконувати рішення Європейського суду у кожній справі, стороною якої вона є. Європейський суд з прав людини за скаргою громадянина встановлює наявність або відсутність факту порушення прав заявника з боку відповідної держави і не здійснює безпосередній перегляд актів національного судочинства.

Особливість підстав перегляду за винятковими обставинами, які

надають зацікавленим особам додаткові можливості захисту у судо­вому адміністративному процесі своїх прав, свобод та інтересі», шляхом оскарження відповідних судових актів, характеризує цю стадію процесу як виключну (екстраординарну).

10.3.2. Порядок звернення із скаргою про перегляд за винятковими обставинами

Статтею 238 КАС України встановлено процесуальний строк для звернення уповноважених осіб зі скаргою про перегляд судової по­станови або ухвали за винятковими обставинами — один місяць з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для проваджен­ня за винятковими обставинами. Це є процесуальною гарантією ста­більності судових актів та захисту прав і охоронюваних законом інтересів учасників адміністративного судочинства та інших зацікав­лених осіб.

Важливим для визначення строків перегляду судових постанов та ухвал за винятковими обставинами є питання виявлення моменту відкриття цих обставин.

Днем відкриття нових обставин, від якого відлічується місячний строк для звернення із заявою про перегляд, слід вважати: 1) день отримання особою інформації щодо неоднакового застосування су­дом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права (зокрема, оприлюднення відповідних актів (акта) у офіційних періо­дичних виданнях) у випадку, передбаченому п. 1 ст. 237 КАС; 2) день набрання законної сили рішенням міжнародної судової інстанції у випадку, передбаченому п. 2 ст. 237 КАС.

Пропущений з поважних причин строк звернення із заявою про перегляд може бути поновлений за відповідним клопотанням особи, яка звертається із заявою. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в поновленні пропущеного строку може бути ос­каржена особами, які беруть участь у справі.

Рішення за результатами перегляду за винятковими обставинами, винесене з порушенням строку, передбаченого КАС, без його понов­лення за відповідним клопотанням особи підлягає скасуванню.

Скарга про перегляд за винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. За формою і змістом скарга має відповідати вимогам, встановленим ст. 213 КАС України для касаційної скарги. До скарги додаються: 1) копії судо­вих рішень, які оскаржуються; 2) документ про сплату судового збору (за винятком оскарження з підстави, передбаченої п.2 ст. 237 КАС); 3) докази, які підтверджують наявність виняткових обставин (судове рішення, що підтверджує неоднакове застосування судом однієї й тієї самої норми права, або рішення міжнародної судової установи).

Недотримання встановлених вимог до подачі скарги за винятко­вими обставинами тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ст. 108 КАС України: суддя Верховного Суду України у 10-денний строк виносить ухвалу, у якій зазначає недоліки скарги, способи їх усунення та встановлює строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали надсилається особі, що подала скаргу. Якщо у встановлений судом строк особа, якою було подано скар­гу за винятковими обставинами, усуває недоліки, скарга приймаєть­ся та вважається поданою у день її первинного подання. Якщо недо­ліки не усунені потягом встановленого судом строку, суд виносить ухвалу про повернення скарги, копія якої невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою й усіма доданими до неї матеріалами.

10.3.3. Попередній розгляд скарги про перегляд за винятковими обставинами

Вирішення питання про допуск скарги до провадження за винят­ковими обставинами здійснюється колегією Судової палати у адміні­стративних справах Верховного Суду України у складі не менше двох третин її чисельності (але не менше п’яти суддів). Засідання судової колегії проводиться протягом п'ятнадцяти днів після надхо­дження скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі. Такий заочний розгляд-питання про допуск зумовлений тим, що його ви­рішення ґрунтується виключно на документах, які подаються, і не потребує отримання особистих пояснень учасників процесу та їх представників.

Скарга вважається допущеною до провадження за винятковими

обставинами і справа витребовується, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього. Про допуск скарги і витребування справи або відмову у цьому виноситься ухвала, яку не може бути ос­каржено. Ця ухвала надсилається до відповідного суду, у якому зна­ходиться адміністративна справа, копії ухвали про допуск і витребу­вання — особам, які беруть участь у справі, а ухвали про відмову у допуску — особі, яка подала скаргу.

У разі звернення особи зі скаргою за винятковими обставинами з пропущенням відповідного строку, за наявності її клопотання, су­дова колегія може вирішити питання про поновлення строку на оскарження за винятковими обставинами.

Колегія Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, порушуючи провадження за винятковими обставина­ми, своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за винятковими обставинами, до закінчення перегля­ду. Зупинення виконання рішення можливе, якшо наявні дані, що воно не є виконаним, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи суду.

10.3.4. Розгляд скарги про перегляд за винятковими обставинами по суті

Після надходження адміністративної справи до Верховного Суду України справа розглядається у судовому засіданні колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів). У разі, якщо підставою для перегляду акта адміністративно­го судочинства є неоднакове застосування різними судами касаційної інстанції (наприклад, Вищим адміністративним судом України та Ви­щим господарським судом України) однієї й тієї самої норми закону і таке неоднакове застосування виявлено у процесі судового розгля­ду, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Спільне засі­дання відбувається за участі рівної кількості суддів кожної з палат, головує на ньому почергово голова відповідної палати. Порядок про­вадження за винятковими обставинами регулюється правилами, вста­новленими КАС для касаційного провадження.

10.3.5. Рішення суду за результатами перегляду за винятковими обставинами

За результатами розгляду адміністративної справи у провадженні за винятковими обставинами колегія суддів більшістю голосів прий­має одну з таких постанов Верховного Суду України: 1) про повне або часткове задоволення скарги; 2 ) про відмову в задоволенні скарги. У голосуванні за прийняття постанови беруть участь всі судді відповідної судової колегії. Суддя, який не погоджується з прийнятою постановою, може висловити окрему думку, що не оголо­шується у судовому засіданні, але додається до постанови і є відкри­тою для ознайомлення. Постанова за результатами перегляду за винятковими обставинами є остаточною і не може бути оскаржена за винятком визнання її міжнародною судовою установою, юрисдик­ція якої визнана Україною, такою, що порушує міжнародні зобов'я­зання України.

Залежно від підстав оскарження актів адміністративного судо­чинства за винятковими обставинами Верховний Суд України задо­вольняє скаргу за винятковими обставинами у разі встановлення незаконності судового рішення або визнання його таким, що пору­шує міжнародні зобов'язання України.

У разі, якщо Верховним Судом України буде встановлено при неоднаковому застосуванні судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права незаконність судового рішення, яке оскаржується, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду тієї інстанції, суд якої першим допустив порушення норми матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, або скасовує рішення судів апеляційної або касаційної інстанції і залишає в силі помилково скасовані рішення судів нижчих інстанцій. Натомість, якщо Верховним Судом України буде встановлено при неоднаковому застосуванні судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права законність оскарженого судового рішення і незакон­ність судового рішення, яке не є предметом оскарження, він відмов­ляє в задоволенні скарги і констатує порушення, яке допущено в іншому судовому рішенні.

Якщо при перегляді за винятковими обставинами буде встановле­но, що судове рішення визнано таким, що порушує міжнародні зобо­в'язання України, Верховний Суд України скасовує його повністю або

у відповідній частині і направляє справу на новий розгляд до суду тієї інстанції, який першим допустив порушення міжнародних зобов'я­зань, або скасовує відповідні рішення і приймає нову постанову.

Постанова Верховного Суду України за результатами перегляду за винятковими обставинами має бути мотивованою, тобто містити посилання на конкретні обставини та докази, які містяться у мате­ріалах справи та підтверджують їх, а також посилання на норми права, які зумовлюють відповідну оцінку цих обставин. Крім того, резолютивна частина постанови має обов'язково ґрунтуватися на повноваженнях Верховного Суду України за результатами перегляду за винятковими обставинами.

10.4. Провадження за нововиявленими обставинами

10.4.1. Зміст та підстави перегляду за нововиявленими обставинами

Перегляд судових постанов та ухвал за нововиявленими обстави­нами є факультативною стадією адміністративного судочинства. Він виступає гарантією законності та обґрунтованості актів адміністра­тивного судочинства, а також прав і законних інтересів учасників адміністративних справ та інших зацікавлених осіб. Незаконність або необґрунтованість постанови або ухвали може бути зумовлена виявленням певними особами обставин, раніше невідомих, але існу­ючих у об'єктивній дійсності, у зв'язку з чим виникає потреба у перевірці відповідності винесеного у справі процесуального акта об'єктивній істині та вимогам закону з урахуванням таких обставин. Ці обставини називаються нововиявленими і у таких випадках може мати місце перегляд за нововиявленими обставинами.

Постанова або ухвала підлягають перегляду, тому що нововиявлені обставини виявляють або невстановлення всіх обставин (фактів) у справі, або недоброякісність доказового матеріалу, покладеного в обґрунтування висновків суду про обставини справи та права і обо­в'язки сторін. Таким чином, нововиявлені обставини виявляють не­відповідність винесеної постанови або ухвали об'єктивній істині, що обумовлюють їх необґрунтованість або незаконність.

Слід звернути увагу на те, що адміністративний суд, відповідно до чч. 4, 5 ст. 11 КАС України, при розгляді адміністративної спра­ви вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребуван­ня доказів, з власної ініціативи та повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Тому пере­гляд за нововиявленими обставинами, як і перегляд за винятковими обставинами, вважається виключною (екстраординарною) стадією судового адміністративного процесу.

Судова постанова або ухвала підлягають перегляду за нововияв­леними обставинами в тих виключних випадках, коли у справі, вир­ішеній судом, з'ясовуються такі нові обставини, які Існували в об'єк­тивній дійсності на момент вирішення судом спірних правовідносин, але не були і не могли бути відомі зацікавленому учаснику та суду, незважаючи на виконання останнім вимог процесуального закону щодо встановлення взаємних прав та обов'язків сторін.

Підставою для перегляду судових постанов та ухвал за нововияв­леними обставинами може бути тільки відкриття таких невідомих раніше обставин, які, якщо вони були б відомі суду під час вирішен­ня справи, суттєво вплинули б на висновки суду щодо прав та обо­в'язків осіб, які беруть участь у процесі. При цьому мова йде про нові обставини, факти, а не нові докази встановлених раніше або не врахованих судом обставин. Рішення, постанови та ухвали адмініст­ративних судів, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами тільки з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 245 КАС України.

До першої групи підстав перегляду віднесено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Наявність таких обставин заці­кавлена особа повинна довести належними доказами. Не припус­кається перегляд та скасування постанови або ухвали, яка набрала законної сили, на підставі тільки необґрунтованого ствердження про відкриття нових обставин.

Оскільки обставини, які дають підстави для перегляду постанови або ухвали за нововиявленими обставинами, будуть новими для суду, то й докази, за допомогою яких встановлюється їх наявність, будуть новими. Нові докази не тільки можуть, а й повинні надава­тися, і вони мають підтверджувати факт наявності нових обставин, які дають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами. Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто що виникли або змінилися після прийняття рішення або винесен­ня ухвали, а також обставини, на які посилалася особа, то брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній або касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуаль­ного закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.

Друга група підстав перегляду включає встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо непра­вильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що спричинили ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Такі нововиявлені обставини, як завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо непра­вильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, ма­ють бути встановлені виключно вироком суду, що набрав законної сили. КАС не передбачає можливості встановлення цих обставин іншим чином, зокрема матеріалами розслідування, при неможливості винесення вироку.

Ця група обставин характеризується тим, що: 1) має місце факт спотворення доказового матеріалу у справі, встановлений вироком суду, який набрав законної сили; 2) цей доказовий матеріал покла­дено у підґрунтя судової постанови або ухвали. Один тільки факт недоброякісності доказового матеріалу, посвідчений вироком у кри­мінальній справі, який набрав законної сили, не може спричинити скасування акта судочинства за нововиявленими обставинами, оск­ільки він міг бути обґрунтований й іншими, доброякісними доказами.

Третя група підстав передбачає встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок яко­го було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.

Факт умисних дій судді, який розглядає справу, що містить склад ючину, встановлений вироком суду в кримінальній справі, який на­брав законної сили, позбавляє винесене їм рішення значення акта правосуддя, робить його нікчемним. За цих обставин немає необхі­дності повторно оцінювати доказовий матеріал у справі — судова по­станова або ухвала підлягають обов'язковому скасуванню. Кри­мінальна відповідальність суддів за такі злочини передбачена ст. ст. 374, 375 Кримінального кодексу України.

Факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, якщо вони не є результатом зловживання суддів, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

До четвертої групи підстав віднесено скасування судового рішен­ня, яке стало підставою для прийняття постанови чи ухвали, що належить переглянути.

Стаття 71 КАС України передбачає випадки, за яких судові рішення в адміністративних, цивільних або господарських справах, вироки суду у кримінальних справах та постанови суду у справах про адміністративні проступки визнаються обов'язковими для адміністративного суду та служать підставами для прийняття поста­нови чи винесення ухвали. Скасування таких актів спричиняє хибність доказового матеріалу у адміністративній справі і не­обхідність перегляду відповідних актів судочинства.

П'ята група підстав перегляду передбачає встановлення Консти­туційним Судом України неконституційності закону, іншого правово­го акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирі­шенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Украї­ни і повинні відповідати їй. До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верхов­ної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Мі­ністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим. З цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Встановлення рішенням Конституційного Суду України неконсти­туційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, є безумовною підставою для скасування відповідного акта судочинства за умови, що відповід­ний акт не виконаний.

КАС передбачає можливість перегляду судових рішень у адмініст­ративних справах за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, тільки у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. В даному випадку спірні правовідно­сини мають ґрунтуватися на правовідносинах певного виду юридич­ної відповідальності фізичної особи і отримувати нову юридичну оцін­ку з урахуванням змін у нормативно-правовому регулюванні.

10.4.2. Порядок звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами

Правом звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами наділені тільки особи, які мають юри­дичний інтерес у перегляді та скасуванні постанови або ухвали ад­міністративного суду, який зумовлений тим, що винесеним у справі актом судочинства порушуються права даної особи внаслідок невідо­мості обставини.

КАС передбачає дві групи осіб, наділених правом звернення із заявою про перегляд: 1) позивач, відповідач, треті особи, представ­ники сторін та третіх осіб; 2) інші особи, які не брали участі у справі, але щодо яких нововиявлені обставини виявляють зачіпання прийнятим рішенням їхніх прав та охоронюваних законом інтересів. Таке положення випливає з принципу диспозитивності адміністра­тивного процесу, передбаченого ст. 7 КАС, який передбачає волю осіб у розпорядженні належними їм матеріальними і процесуальни­ми правами.

Здійснювати право звернення із заявою про перегляд зазначені особи можуть безпосередньо, а також через представників. При цьому в довіреності представника має бути відображено його право звертатися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявле­ними обставинами.

Здійснення перегляду за заявами інших осіб, зокрема правонас­тупників сторін, до яких перейшли права та обов'язки у правовідно­синах, які є предметом судового розгляду, суперечить вимогам про­цесуального закону.

Кодексом встановлено єдиний процесуальний строк для звернення уповноважених осіб із заявою про перегляд судової постанови або ухвали за нововиявленимн обставинами — один місяць після того, як відповідна особа дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Це е однією з процесуальних гарантій осіб, права та охоронювані зако­ном інтереси яких зачіпає вирішення спірних правовідносин відпові­дною постановою або ухвалою адміністративного суду.

Важливим для визначення строків перегляду судових постанов та ухвал за нововиявленими обставинами є питання виявлення моменту відкриття цих обставин.

Днем відкриття нових обставин, від якого відлічується місячний рок для звернення із заявою про перегляд, слід вважати: 1) день

отримання особою інформації щодо нових обставин у випадках, пе­редбачених п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС; 2) день набрання законної сили вироком суду у випадках, передбачених пп. 2, 3 ч. 2 ст. 245 КАС; 3) день набрання законної сили рішенням або постановою сужу у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС; 4) день набрання законної сили рішенням Конституційного Суду у випадку, передба­ченому п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС.

Пропущений з поважних причин строк звернення із заявою про перегляд може бути поновлений за відповідним клопотанням особи, яка звертається із заявою. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в поновленні пропущеного строку може бути ос­каржена особами, які беруть участь у справі.

Рішення за результатами перегляду за нововиявленими обстави­нами, винесене з порушенням строку, передбаченого КАС, без його поновлення за відповідним клопотанням особи підлягає скасуванню.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обста­винами зацікавленими особами подається у письмовій формі як ок­ремий процесуальний документ. Усне звернення з такою заявою КАС не передбачено.

Частина 2 ст. 248 КАС України вперше в чинному процесуально­му законодавстві України встановлює вимоги до змісту такого про­цесуального документа, як заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доцільно в структурі заяви про перегляд виділити три частини: 1) вступну, яка містить найменування адміністративного суду, до якого подається заява про перегляд, ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є, назву документа (заява про пере­гляд за нововиявленими обставинами) та судове рішення, про пере­гляд якого за нововиявленими обставинами подається заява; 2) опи­сово-мотивувальну, в якій зазначені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи та обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин; 3) прохально-підсумкову, в якій форму­люється зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду, наводиться перелік документів та інших матеріалів, які додаються, та вчинюєть­ся підпис особи, яка подає заяву.

Заява про перегляд може підписуватися як безпосередньо особою, яка має право відповідного звернення до суду, так і її уповноваженим представником з урахуванням положень ст. 246 КАС.

До заяви про перегляд обов'язково мають бути додані: 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, для їх ознайомлення з її змістом; 2) документ про сплату судового збору, розмір якого, порядок сплати та звільнення від сплати встановлю­ються законом.

Особа, яка подає заяву, має право на власний розсуд додати до неї документи або їхні копії, що мають значення для правильного вирішення судової справи і не були відомі на час ухвалення судового рішення у справі.

У той же час слід зазначити, що з урахуванням специфіки пере­гляду за нововиявленими обставинами надання доказів є не тільки правом, а й обов'язком особи, яка звертається із заявою. Це сто­сується: 1) доказів щодо наявності обставин, які особа вважає ново-виявленими, а у випадку неможливості їх надання — докази вжиття заходів з їх отримання; 2) доказів щодо часу отримання особою інформації про обставини, які вона вважає нововиявленими, від якого відлічується строк на подання заяви про перегляд.

Враховуючи, що обставини, які спричиняють необхідність перегля­ду судової постанови або ухвали, є нововиявленими, вони не можуть підтверджуватися документами або іншими доказами, наявними у справі на час винесення акта судочинства, що підлягає перегляду.

Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають, за за­гальним правилом, рішення адміністративного суду першої інстанції, який здійснює оцінку доказів та встановлює обставини, які мають значення для встановлення змісту правовідносин сторін, а також вирішує спір на підставі заявлених позовних вимог.

Перегляд актів адміністративних судів апеляційної та касаційної інстанцій за нововиявленими обставинами можливий у разі, якщо ними скасовуються або змінюються акти судів попередніх інстанцій внаслідок незнання про існування таких обставин. Суди цих інстанцій не мають права переглядати за нововиявленими обстави­нами свої постанови та ухвали, якими залишено без змін попередні судові рішення. У цих випадках за нововиявленими обставинами можуть переглядатися судові акти, що були залишені без змін.

Якщо підставою для звернення із заявою про перегляд за ново, виявленими обставинами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого бул0 ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, заяву має бути подано у суд тієї інстанції, суддею якого він був на час розгляду справи, незалежно від змісту акта відповідної судової інстанції.

10.4.3. Попередній розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обста­винами, що надійшла до адміністративного суду, передається в по­рядку черговості судді цього суду, але у розгляді заяви та в подаль­шому у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.

КАС України встановлено одноденний строк перевірки заяви про перегляд за нововиявленими обставинами суддею адміністративного суду, до якого її подано на предмет її відповідності вимогам Кодексу. Така перевірка здійснюється без повідомлення та виклику осіб, які брали участь у справі, особисто суддею.

За результатами перевірки виноситься ухвала: 1) про відкриття провадження за нововиявленими обставинами; 2) про залишення заяви без руху або повернення заяви.

У разі, якщо заява про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами оформлена з порушенням встановлених КАС вимог, у тому числі без додання необхідних документів, суд, до якого вона пода­на, суддя виносить ухвалу про залишення заяви без руху, у якій зазна­чаються недоліки заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із заявою.

Якщо особа, яка звертається із заявою, усунула недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день пер­винного її подання до адміністративного суду.

Заява повертається заявнику, якщо: 1) не усунуто недоліки зая­ви, яку залишено без руху; 2) особа, яка звернулася із заявою, до відкриття провадження подала заяву про її відкликання; 3) заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздат­ності; 4) заяву від імені уповноваженої особи подано особою, яка не має повноважень на її подання.

Копія ухвали про повернення заяви про перегляд невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Ухвали про залишення заяви про перегляд без руху або про повернення заяви можуть бути оскаржені особою, яка її подала.

Після винесення ухвали про відкриття провадження за нововиявленими обставинами суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд та відповідної ухвали, в якій при­значає дату, час та місце судового засідання. Ухвала про відкриття провадження за нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.

Виходячи з принципу диспозитивності судового адміністративно­го процесу, особа, яка бере участь у справі, на свій розсуд вико­ристовує належні їй процесуальні права. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитися від заяви до початку розгляду справи у судово­му засіданні.

При цьому у разі отримання заяви про відмову до порушення провадження про перегляд суд повертає заяву про перегляд особі, яка звернулася, а у разі отримання заяви про відмову після пору­шення провадження, але до початку розгляду справи у судовому засіданні суд, приймаючи її, закриває провадження за нововиявлени­ми обставинами, про що виносить ухвалу.

Враховуючи, що звернення особи із заявою про перегляд за но­вовиявленими обставинами може спричинити витрати осіб, які бе­руть участь у справі, у разі прийняття відмови Від заяви про пере­гляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами, за правилами, встановленими КАС України.

Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рішення нововиявленими обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою ж заявою, посилаючись на ті самі нововиявлені обставини в обґрунтування своїх вимог про перегляд, незалежно від того, якими доказами вони підтверджуються.

10.4.4. Правила та порядок розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами по суті

КАС встановлено двомісячний строк розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після ЇЇ надход­ження. Правила розгляду заяви про перегляд залежать від того, суд якої інстанції здійснює перегляд, та визначаються КАС, зокрема розділом III та главами 1, 2 розділу IV Кодексу.

Як зазначалося вище, особи, які беруть участь у справі, повідом­ляються судом про дату, час та місце розгляду заяви одночасно із надісланням копії відповідної заяви.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення. Але у тому разі, якщо такими особами подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки до суду з поважних причин, суд має право відкласти судовий розгляд заяви у межах встановленого на її розгляд строку. Крім того, суд, діючи за правилами, встановленими цим Кодексом, має право відкладати розгляд справи та оголошувати перерви у засіданнях з інших причин, не порушуючи встановлений строк розгляду.

Адміністративний суд, порушуючи провадження про перегляд за нововиявленими обставинами, своєю ухвалою може зупинити вико­нання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими об­ставинами, до закінчення перегляду. Зупинення виконання рішення можливе, якщо наявні дані, що воно не є виконаним, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи суду.

Суд, здійснюючи перегляд за нововиявленими обставинами, може обмежитися дослідженням доказів, що стосуються тільки нововиявлених обставин, та не досліджувати докази, наявні у матеріалах справи, стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспо­рюються. Суд при перегляді має приймати від осіб, які беруть участь у справі, тільки докази, які підтверджують або спростовують обставини, за якими здійснюється перегляд.

10.4.5. Рішення суду за результатами перегляду за нововиявленими обставинами

результатами судового розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами суд може прийняти такі рішення: І) скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу; 2) залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішен­ня суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції, пе­редбаченими зокрема ст. ст. 162, 198, 199, 223 КАС України.

Слід звернути увагу, що при скасуванні постанови чи ухвали у справі за результатами перегляду за нововиявленими обставинами суд апеляційної або касаційної інстанції може здійснити поворот виконання судового рішення, якщо, скасувавши судове рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгля­ду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задо­вольняє позовні вимоги у меншому розмірі. Відповідні дії адміністративного суду передбачені ст. 265 КАС.

З набранням законної сили новим судовим рішенням в адмініст­ративній справі втрачають законну силу попередні судові рішення адміністративних судів всіх інстанцій у цій справі. Для забезпечення законності та обґрунтованості рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити його в порядку, встановленому КАС для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції шляхом подан­ням відповідно апеляційної або касаційної скарги.

Кодексом встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час про­вадження за нововиявленими обставинами. При цьому питання про розподіл судових витрат вирішується судом за правилами, встанов­леними главою 7 КАС України.