2. Банківська система України. Національний банк України та особливості створення і державної реєстрації комерційних банків.

Існуюча система банків України сформувалася після прийняття Верховною Радою України Постанови від 20 березня 1991 року «Про порядок введення вдію Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою власністю України оголошенні Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного ко­мерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Україн­ський республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український рес­публіканський банк Зовнішньоекономбанку СРСР з їх мережею, обчислю­вальними центрами, всіма активами, пасивами, а на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР створений Національний банк [5].

Таким чином, замість державних банківських структур, що існували в Ра­дянському Союзі, в Україні, на зразок побудови банківської системи високорозвинутих країн світу, створена дворівнева банківська система.

Пер­ший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також роз­рахунково-касовими центрами в містах і районах, другий — комерційни­ми банками різних форм власності, в тому числі Зовнішньоекономічним та Ощадним банками.

Законом України від 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» вперше передбачено розподіл банків за територіальною ознакою і цілями створення. Головною метою створення кооператив­них банків є не одержання прибутку, а можливість взаємного кредиту­вання його учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки. Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального коопе­ративного банку, до функцій якого належать централізація і перероз­поділ ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Законодавство України, а саме ч. З ст. 334 Господарського кодексу України та ст. 4 Закон України «Про банки і банківську діяльність», передбачає також диференціацію банків за спектром послуг, що надаються: банки в Україні можуть функціонувати як універсальні чи як спе­ціалізовані [2].

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвес­тиційними, іпотечними та розрахунковими. Статус спеціалізованого банк отримує в тому разі, якщо більш як 50% його активів — активи одного типу.

Чинний Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає також розподіл банків на групи за мінімальним розміром статут­ного капіталу на момент реєстрації:

1) місцеві кооперативні банки — 1 млн євро;

2) комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на те­риторії однієї області, — 3 млн євро;

3) банки, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Згідно із зазначеним Законом, банки — це організації з правами юридичної особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри­зик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Вони економічно самостійні і повністю незалежні від виконавчих та розпорядних органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю.

Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк здійснює вплив на діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативноправове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк здійснює банківський нагляд відповідно до положень Конституції, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України», інших законодавчих та нормативно-правових актів Національного банку[6].

Нормальне функціонування банківської системи України та ефективна банківська діяльність залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконан­ня нормативно-правових актів Національного банку України.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку Укра­їни, а саме відповідно до постанови Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року № 375 «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень».

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

На здійснення банківських операцій Національний банк України відповідно до його функцій, згідно зі статтями 7 та 44 Закону України «Про Національний банк України», видає комерційним банкам ліцензії в порядку, зазначеному у ст. 19 закону «Про банки і банківську діяль­ність» та постанові Правління Національного банку України від 17 лип­ня 2001 року № 275 «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на вико­нання окремих операцій».

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк є центральним банком України, її емісійним центром, має статус юридичної особи. Він покликаний проводити політику у сфері грошового обігу, кредиту, забезпечення стабільності грошової одиниці України. Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс гро­шової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монополь­не право на випуск грошей в обіг.

Національний банк надає комерційним банкам кредити, веде рахун­ки банків-кореспондентів, встановлює правила ведення розрахунків для банків та кредитних організацій; здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених Законом від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України».

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдин­гова група.

Банківська корпорація — це об’єднання, засновниками якого мо­жуть бути виключно банки. Воно створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Виключно банки складають і банківську хол­дингову групу. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банка­ми. Подібну структуру має і фінансова холдингова група. Вона скла­дається переважно або виключно з установ, що надають фінансові по­слуги, причому серед них має бути щонайменше один банк і материн­ська компанія повинна бути фінансовою установою.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з до­триманням вимог антимонопольного законодавства.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбут­кові спілки та асоціації.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначені операції, які можуть здійснювати банки на підставі банківської ліцензії:

1. залучення і розміщення грошових вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. здійснювати випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, платіжних карток;

4. надання консультативних послуг і низ­ку інших банківських операцій і угод, передбачених означеним Зако­ном, за правилами, встановленими Національним банком [5].

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте правильну відповідь на тест.

1	Частка одного торговця цінними паперами на Фондовій біржі не може бути більшою ніж: А) 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі; Б) 10 відсотків статутного капіталу фондової біржі; В) 15 відсотків статутного капіталу фондової біржі; Г) 20 відсотків статутного капіталу фондової біржі.
2.	Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється: А) Міністерством промислової політики України; Б) Міністерством юстиції України; В) Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.