1. Ресурси:

Природні: Країна існує в умовах дефіциту практично усіх природних ресурсів. Перш за все це стосується мінеральних ресурсів. Формально список корисних копалин Японії досить великий. Проте їх запаси невеликі, а потреби в них величезні. У країні кам'яне вугілля, нафта і газ, поліметалічні руди, гірничохімічна сировина, нерудні будівельні матеріали. Значна частина потреб Японії на мінеральну сировину покривається за рахунок імпорту, залізний руди, вугілля, міді, свинцю і цинку, які становлять менше 1% сумарних запасів розвинених країн світу. Природними багатствами Японії є ще її клімат, родючі грунти, ліс, гідроенергетичні ресурси, рибні багатства навколишніх морів.

Японія має хороші водні ресурси, адже клімат Японії мусонний. Агрокліматичні умови цілком сприятливі: грунти родючі, а клімат теплий і вологий. Проте Японія - гірська країна, і площ, придатних для ведення сільського господарства, небагато, тому Японія не забезпечує себе навіть основним продуктом харчування - рисом.

Продовольчі: На частку Японії припадає шоста частина світового промислового виробництва. Країна займає перше місце по виробництву судів, автомобілів, тракторів, металообробного обладнання, побутової електронної техніки, роботів.

Людські: -висока продуктивність праці робітників,

- висока Інтенсивність праці (робочий тиждень в Японії на 40% більший, ніж у США і Західній Європі),

-система всебічного контролю якості продукції,

- система постачання "точно у строк"

- широка автоматизація та роботизація виробництва,

- застосування японськими компаніями новітніх технологій і передових досягнень науки для виробництва масової продукції. Японську економіку-характеризує висока здатність до структурних перетворень.

Історичні особливості розвитку японської держави значною мірою пов'язані зі специфікою японського менталітету Його основними рисами є гнучке запозичення у Інших цивілізацій (конфуціанство у Китаї, буддизм у Індії, зброя та кораблі у Португалії та Нідерландів) зі збереженням японської Індивідуальності У системі цінностей японців на першому місці с гоїть японська духовність, на другому - китайська ученість і на третьому - європейські знання.

Інвестиції: Японія, будучи другою, після США, країною за рівнем розвитку економіки, має потенційно величезний ринок для прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Протягом першої половини 1998 ф.р. різко змінилася географічна спрямованість іноземних інвестицій в Японію. На перше місце вийшли країни-інвестори з Північної Америки, обсяг інвестицій з яких збільшився більш ніж в 3 рази, а їх частка в загальних іноземних інвестицій зросла з 22,44 до 42,6%. Обсяг інвестицій з європейських країн збільшився на 46%, їх частка склала 33,1%, з яких у зазначений період 18,5% припадає на Голландію. Майже в 2 рази (з 12,4 до 21,5%) зросла частка інвестицій, здійснюваних знаходяться в Японії підприємствами з іноземним капіталом.

За обсягом ПІІ Японія стабільно займає п'яте місце в світі (після США, Англії, Франції та Німеччини), хоча за п'ятирічний період (1993/97 ф.гг.) її частка у світовому обсязі зарубіжних інвестицій зросла майже в 2 рази: з 13, 8% в 1993 ф.р. до 26,1% в 1997 ф.р.

За обсягами іноземних інвестицій в країну з-за кордону Японія традиційно значно поступається вищепереліченим країнам, річні «внутрішні» інвестиції яких в 1997 р. склали: у США - 93,5 млрд. дол., До Франції - 38 млрд. дол., В Англію - 23 млрд. дол. ; А в Японії - всього 5,5 млрд. дол.

Основною сферою докладання японського капіталу була і залишається Північна Америка, за період з 1950 по 1997 ф. гг. сюди направлено близько 270 млрд. дол. або 43,8% всіх японських ПІІ. В останні роки найбільший обсяг капіталовкладень в США (в 1997 ф.р. - 35%) припав на розробку програмних продуктів.

В останні роки відбувається переорієнтація японських зарубіжних інвестицій: частка Півн. Америки (точніше, США і Канади) зменшилася з 47,9% в 1996 р. до 20,5% у першій половині 1998 ф.р.; зросли обсяги інвестицій в країни Зх. Європи з 15,4% в 1996 ф.р. до 21,6% у першій половині 1998 ф. р. (з 1.4.98 по 1.10.98).

Основним партнером Японії в Європі є Англія, із загального обсягу японських інвестицій в цей регіон за період з 1951 по 1997 ф. гг. в 117 млрд. дол., на частку Англії доводиться 45 млрд. дол.; у першій половині 1998 ф.р. інвестиції в Англію зросли на 82% і склали 1,6 млрд. дол.

Японське економічне диво - історичний феномен рекордного зростання японської економіки, що почався з середини 1950-х і тривав до нафтової кризи 1973 року. Зростання економіки в період економічного дива становив майже 10% щорічно, це були найвищі темпи зростання серед розвинених країн того часу. Одна з причин «дива» - низькі податки та інтенсивне освоєння японської наукою нових технологій, інформація про які до Другої світової війни в Японії майже не надходила через ізоляційної політики влади.

«Друге відкриття» Японії намітилося після її поразки у Другій світовій війні та в період послідувала за нею окупації. «Договір безпеки», укладений між США і Японією в 1951 році свідчив про зміну курсу політики США відносно Японії і фактично поклав початок американо-японським відносинам на новому рівні.

Прагнення США зміцнити і розвивати союзницькі відносини з Японією і ще більше підпорядкувати її своєму впливу привело до деякого пом'якшення їхньої політики. Приміром, американці почали поступово повертати Японії її колишні території в Тихому океані і погодилися внести деякі поправки в «адміністративні угоди».

Розташування американських військових баз в Японії і їх участь в Корейській війні принесло Токіо чимало дивідендів. Поставки військового обладнання для американської армії, виробленого за спецзамовленням США, сприяли розвитку промисловості Японії і підживлювали економіку солідними грошовими інвестиціями. У період між 1951 і 1953 рр.. Японія отримала замовлень від свого союзника на суму в 2200 млн. дол для виробництва необхідної зброї для війни в Кореї. Загалом і в цілому 72% всіх продуктивних сил країни в ці роки були так чи інакше пов'язані з випуском військової продукції. За словами державного секретаря США Д. Ачесона, Японія перетворилася в «майстерню світу» багато в чому завдяки

Після закінчення «холодної війни» на світовій арені відбулися зміни глобального масштабу, які не могли не вплинути на трансформацію законодавчої бази Японії, зокрема на зміну військової доктрини країни. У квітні 1996 р. було покладено офіційний початок переоцінці ролі і функцій японо-американського союзу, коли США і Японія підписали Спільну декларацію з питань безпеки. Підписання декларації символізувало вихід японо-американського співробітництва в галузі безпеки на якісно новий рівень. На початок XXI століття Японія міцно зайняла пріоритетну позицію у геополітичній стратегії США, перетворившись із поваленого ворога в стрімко набирає політичну та економічну міць союзника. Такий симбіоз двох держав, що склався в другій половині XX століття, виявився взаємовигідний для обох. На рубежі століть склалися всі передумови для подальшого розвитку альянсу і зміцнення позицій США в АТР.

Хоча зміст японсько-американських відносин мінявся з часом, японська зовнішня політика була постійно залежною від дипломатії США. Ця залежність зберігається по-сьогодні, на початку 21 століття.

Японсько-американські відносини залишаються наріжними у японській системі повоєнних міжнародних відносин. Японський уряд намагається послаблювати свою залежність від США, дотримуючись курсу «рівновіддаленої» або «всесторонньої» дипломатії у відносинах з іншими країнами. Після вступу до ООН 1956 року, Японія проводить активно співпрацює з членами організації. Хоча країна є другою після США за розмірами внесків в бюджет ООН, її політичний вплив у світі незначний. Через це Японія має за мету стати постійним членом Ради Безпеки ООН.

Починаючи з 80-х років Японія починає зусилля для розширення двостороннього і багатостороннього співробітництва в галузі науки і техніки.

Багатосторонні науково-технічні зв'язки базуються на здійсненні міжнародних дослідницьких проектів. У 1986р. Японія висунула великомасштабну програму за назвою «Людські межі», яка порівнюється самими японцями з американської «СОІ» і європейської «Еврика». Японія займає своєрідне місце у світовому русі технології. Вона імпортує всю технологію з індустріальних країн, а експортує майже нарівно в промислово розвинені країни. 40% загального обсягу експорту технології вивозиться в країни Азії. Японські компанії розширюють науково-технічне співробітництво і розвиток промислової кооперації зі Східної і Південно-Східною Азією.

У 80-і роки відбулася переорієнтація Японії з експорту товарів на експорт капіталу. У другій половині минулого десятиліття вона займала перше місце з експорту прямих капіталовкладень. Середньорічний обсяг вивезення в 1981-1985рр. дорівнював 5, в 1986-1990рр. - 32, в 1991-1993рр. - 20 млрд. дол

Підвищення конкурентоспроможності японських товарів на світових ринках привело із середини 60-х років до різкого збільшення позитивного сальдо по всім статтях зовнішніх розрахунків. Перетворившись в один із полюсів тяжіння міжнародних платіжних засобів, Японія стала одним з найбільших кредиторів. Вона відіграє важливу роль у наданні урядової допомоги розвитку, ставши найбільшим донором.

Японія ризикує стати надто залежною від ядерної енергії. Особливо добре це видно в світлі подій, що відбуваються в Фукусімі. В даний час близько 30 відсотків електроенергії виробляється на ядерних реакторах, але Токіо планує провести збільшення потужностей на цілих 50 відсотків до 2050 року. - Висловив президент Федерації американських учених Чарльз Фергюсон.

Японія може стати світовим лідером в розробці поновлюваних джерел енергії, які є більш стійкими до стихійних лих. Використання саме таких джерел приведе країну до благополучного енергетичного майбутнього.

Росія (Віталіна)

Росія є найбільшою за площею країною в світі (S= 17 075 400 кв.км)

Людський потенціал:

Росія охоплює більше однієї восьмої площі Землі, та є восьмою за чисельністю країною з населенням 143 мільйони чоловік.

Більша частина території сучасної Росії практично непридатна для проживання людини. У жодній країні світу на таких територіях люди не живуть на постійній основі (Північ Канади, Антарктида), за винятком місцевих народностей, які століттями адаптувалися до тяжких природних умов (ескімоси та алеути) і найманих робітників, що приїжджають за вахтовим методом.

1 жовтня 2009 стало відомо, що Росстат в ході підготовки перепису 2010 виявив, що поточна чисельність населення Росії може скласти 140 млн чоловік, що на 2 млн менше розрахункової цифри.

Природні ресурси.

В РФ відкрито понад 20 тис. родовищ к.к. У надрах РФ виявлені і розвідані численні родов. нафти, природного газу, кам'яного вугілля, руд чорних, кольорових, рідкісних і благородних металів, рідкісноземельних елементів, гірничохімічної нерудної техн. сировини, дорогоцінних і виробних каменів та мінеральних буд. матеріалів. Однак реальна кількісна оцінка запасів корисних копалин (к.к.) Росії утруднена, так як різні джерела наводять різні дані, які в окремих випадках різняться в рази.

Oцінюють частку РФ у світових запасах: нафта – 10-12%, газ – 32%, вугілля – 11%, залізо – 25%, нікель – 33%; свинець – 10%, цинк – 15%, калійні солі – 31%. РФ займає провідне місце за розвіданими запасами нікелю, золота, срібла, платиноїдів, алмазів та деяких інш. к.к. Сукупні мінеральні запаси РФ оцінюються (2001) в 28000 млрд дол. з них на частку газу припадає 32,2%; вугілля та сланцю – 23,3%; нафти – 15,7%; нерудних к.к. – 14,7%. Дисконтна вартість мінеральної сировини в надрах Росії при оптимальному сценарії розвитку - 4214 млрд дол. (14,2% від світових), а при екстенсивному - 1253 млрд дол. (4,2%). Основну частку дисконтної вартості мінеральної сировини в надрах Російської Федерації складають природний газ і нафта, за ними з великим відривом кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, алмази, нікель, залізняк і паладій. У світовому балансі дисконтованої вартості надр на першому місці знаходиться нафта, потім природний газ, кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, золото, мідь і залізняк.

Разом з тим, більшість родовища корисних копалин РФ – низької якості, вміст корисних компонентів у них на 35-50% нижче середньосвітових, крім того, в ряді випадків вони важкодоступні (віддаленість, відсутність транспорту, важкі кліматичні умови тощо). В результаті, незважаючи на наявність значних розвіданих запасів, ступінь їх промислового освоєння (частка запасів у експлуатації) досить низька: для бокситів – 32,6%; нефелінових руд – 55,4%; міді – 49%; цинку – 16,6%; олова – 42%; молібдену – 31,5%; свинцю – 8,8%; титану – 1,3%; ртуті – 5,9%.

За запасами нафти РФ займає 5-е, а газу – 1-е місце в світі.

В РФ запаси вугілля 3-і в світі після США і Китаю.

За російськими джерелами Росія стоїть на першому місці в світі за загальними і підтвердженими запасами, а також ресурсами (264 млрд т) залізняку.