Китайська народна республіка
Однією з характерних особливостей фінансових ресурсів сучасного світового господарства є те, що в їх формуванні та розподілі дедалі помітнішу роль відіграє держава. Вона активніше й активніше втручається у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та товарного обміну. Завдяки їй фінансові ресурси втягуються у процес розширеного відтворення, сприяють розвиткові внутрішнього й розширенню зовнішнього ринку, впливають на розвиток світової економіки в цілому.
Якщо говорити про роль Китаю і її глави у розподілі фінансових ресурсів,то вона завжди буде значною.На сьогоднішній день Китай є економічною наддержавою, повністю інтегровану у світову фінансову систему. Але тепер виникає запитання, як Пекіну використовувати свій наростаючий вплив, і важливу роль .Одним із аргументів теперішнього часу може бути те,що його економічне процвітання нерозривно пов’язане зі зростанням її відповідальності за світову економічну систему.
Китай є найбільшою країною-експортером і другою за величиною країною-імпортером (після США), що також робить Китай третьою в світі за запасами світової валюти, країною з найкращим балансом експорту та імпорту, найбільшим імпортером багатьох товарів і економікою, яка формує світовий попит. Таким чином вплив і роль Китаю не тільки всеосяжна, але й постійно зростаюча. Одночасно Китай-це безпрецедентний випадок, адже на чолі країни стоїть Комуністична партія, якій невдовзі доведеться вирішувати, які її цілі на майбутнє.
Вирішення питання щодо використання своєї ролі і впливу є в інтересах Китаю і його економічного розвитку. Швидше за все, користь Пекіна в побудуві такої світової політичної і фінансової системи, яка буде стабільною, мирною і партнерською. Тільки в такому світі китайці зможуть зберегти свої досягнення, Інше питання, як досягти такої мети? Перш за все це досягнення має бути через подальший розвиток глобальної системи, заснованої на принципах права і інституціональності. Очевидною альтернативою цьому буде побудова ієрархічної системи, на чолі з Китаєм. Але такий сценарій, швидше за все, призведе до нерозв'язних конфліктів з іншими економічними гігантами. З огляду на це, варто розглянути питання торгівлі, платежів, фінансів і ресурсів.
Сфера ресурсів, для китайців є найважливішою, оскільки китайська економіка дуже залежна від їхнього імпорту. В інтересах Китаю і глави держави- створити миттєвий доступ до світових ресурсів на вигідних умовах, а рішення використовувати для цього свою дешеву робочу силу і капітал - більш ніж правильне. Зрештою, оскільки на всі ресурси ставляться світові ціни, то будь-яке зростання пропозиції - це пряма вигода для всіх споживачів. Главі Китаю також слід було б гарантувати країнам-експортерам товарів і ресурсів - особливо бідним і з погано контрольованою владою - вигоду від іноземних інвестицій та експорту природних ресурсів.
Роль Китаю і його глави у розподілі світових людських ресурсів становить особливий інтерес,так як має на нього безпосередній вплив. Китай—найбільша країна світу за численністю населення. Щороку воно збільшується на 11 млн. чоловік. Це звісно зумовлює свої особливості. Через таку велику кількість населення людські ресурси розподіляються між країнами підввищенного економічного розвитку, там де є попит на дешеву робочу силу. Таке розподілення з одного боку є вигідним для такого типу держав,а з іншого і для Китаю,що забезпечує благополуччя заробітчанам,зменшує тиск на державний бюджет Китаю і створює можливості додаткової конкуренції на зовнішньому ринку, в тому числі країнах ЄС. Керівництво Китаю(голова Китаю) не заперечує,щоб частка населення заробляла гроші в інших країнах,одночасно здійснюючи все можливе для збільшення робочих місць на території власної країни.
Наприклад,протягом XIX і в першій половині XX століть для Китаю була притаманна дуже висока еміграційна активність. Внаслідок цього сьогодні у світі нараховується понад 45 млн. хуацяо. Більшість з них в наші часи є досить заможною частиною населення тих країн, де вони проживають. В країнах Південно-Східної Азії хуацяо є навіть елітною частиною місцевої буржуазії. В Сінгапурі, що є одним з найрозвиненіших "азіатських драконів", практично все населення складається з етнічних китайців. Хуацяо мають великий вплив на економіку й політику країн цього регіону, і це використовує уряд Китаю. Між комуністичними лідерами Китаю й капіталістичними хуацяо склалися, на перший погляд, дивні й неприродні відносини: хуацяо протягом десятиліть (особливо з 60-х років) неофіційно підтримували уряд КНР політично й економічно, переводячи значні кошти у вигляді інвестицій до Китаю через Гонконг. Справа в тому, що комуністичний Китай для хуацяо уособлює силу, яка врешті решт скинула іноземне ярмо й покінчила з віковим національним приниженням китайського народу. З початком реформування економіки до Китаю стали надходити наростаючі потоки інвестицій, значна частка яких належала саме хуацяо.
Щодо розподілу природних ресурсів, є зрозумілим, що так як Китай має значний природно-ресурсний потенціал-він надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурсами ,великими запасами залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії,багатий родовищами руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті, тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів,це зумовлює боротьбу,перетинання інтересів за енергоносії. Це зокрема по-перше-боротьба за нафту,гас з Європою і США на теренах Ближнього Сходу,а також на ринках Південної Африки,Росії та інших територіях.Роль глави у цьому питанні зрозуміла: відстоювати при цьому національні інтереси Китаю.
Тесленко Наталя