Сполучені штати америки

Слід сказати, що акцентом зовнішньої політики президентів США щодо перерозподілу світових ресурсів був і залишається ісламський світ. Багато економістів і. стратеги визнають, що світова економіка залежить від нафти ісламського світу та експорту газу, зокрема Перська затока.

Перської затоки, займає дві третини розвіданих запасів планети сирої нафти. Дані, отримані з досліджень робиться висновок, що Саудівська Аравія займає тільки 25,4% нафти у світі за запасами, або 262 млрд барелів. Ще 11% перебуває в Іраку, 9,6% в ОАЕ, 9,2% в Кувейті, 8,6% в Ірані, 13% в інших державах-членах ОПЕК. Інші розподіляються по всій решти світу. Дослідження на замовлення Міністерства енергетики США показав, що в період між 2000 і 2020 роках, експорт нафти з області збільшиться на 125%. Це означає, що світ буде продовжувати задовольнити більшу частину своїх енергетичних потреб за рахунок імпорту з регіону Перської затоки. 

Джордж Буш-молодший. В 2003 році війська США вторглися в Ірак. Тема нафти посідала для країни важливе місце у контексті війни в Іраку. Адже за оцінками компанії British Petroleum на 2003 р в Іраку запаси нафти складали 112 млрд барелів (частка в світі –11%). Америка переживала тоді, аби диктатору Саддаму Хусейну не дісталася влада над корисними копалинами, що є кров’ю світової економіки.

Барак Обама. Загострення ситуації в районі Перської затоки сталося після заяв іранської влади про можливе перекриття Ормузької протоки - одного з ключових морських шляхів транспортування нафти з Перської затоки, якщо країни Заходу накладуть санкції на експорт нафти з Ісламської республіки.

Ормузька протока сполучає Оманську затоку на південному сході з Перською затокою на південному заході. Північне узбережжя контролюється Іраном, а південне - Об'єднаними Арабськими Еміратами та Оманом, союзниками США в регіоні. На тлі зростання напруженості навколо Ормузької протоки сталося зростання цін на нафту на світових ринках.

США та інші країни Заходу звинувачують Іран у розробці ядерної зброї під прикриттям програми мирного атома. Тегеран всі звинувачення відкидає, заявляючи, що його ядерна програма спрямована лише на задоволення потреб країни в електроенергії.

Тим часом президент США Барак Обама заявляє, що Сполучені Штати готові застосувати будь-які заходи, щоб перешкодити створенню Іраном ядерної зброї.

Мамішова Нарміна

Російська федерація

Російська Федерація є могутньою державою, входить до складу «великої вісімки». Ця країна має значні природні ресурси зокрема володіє першими у світі запасами природного газу і тому бере активну участь у розподілі природніх ресурсів у світі. До повноважень глави держави входить за конституцією зокрема ведення зовнішньої політики , до якої входить аспект розподілу ресурсів.

Президент Росії проводить вигідну політику у якій використовує газ як засіб тиску на країни-його імпортери. Також глава Російської Федерації бореться за право Росії брати участь у розподілі ресурсів Північно-Льодовитого океану.

Наразі проходить дипломатична війна щодо розподілу ресурсів Північно-Льодовитого океану між Росією, США та Канадою. В Арктиці є більш як 400 родовищ із підтвердженими запасами нафти (понад 6 млрд. тонн) і природного газу (більш як 31 трлн. к У 2007 році після танення льодовиків несподівано став судноплавним Північно-Західний прохід біля берегів Північної Америки. Цей прохід вважається найкоротшим морським шляхом із Європи до Азії (скорочує час у дорозі на три-чотири тижні) і, на перший погляд, обіцяє колосальне зменшення витрат на перевезення. У свою чергу, головна арктична магістраль Росії Північний морський шлях, за оцінками гарвардського кліматолога Р.Корелла, до 2050 року, можливо, буде відкрита 100 днів замість нинішніх 20 на рік. У сучасному міжнародному праві закріплено поділ Арктики на п’ять секторів, які належать Росії, США, Канаді, Норвегії та Данії. З 1920-х років ці країни оскаржують право володіння арктичними територіями. уб. м).

Найбільш серйозні суперечки навколо приналежності арктичного шельфу точаться між Росією та Канадою. найбільш серйозні суперечки навколо приналежності арктичного шельфу точаться між Росією та Російські експерти переконані, що хребет — продовження континентального шельфу Сибіру і це дає їхній країні право претендувати на розширення своєї виключної економічної зони аж до Північного полюса. У разі позитивного вирішення питання Росія розширить зовнішні кордони свого арктичного шельфу на 1,2 мільйона квадратних кілометрів і зможе розпочати розробку нафтових та газових родовищ у трикутнику Чукотка—Мурманськ—Північний полюс. Після розгляду російської заявки Комісія ООН з питань кордонів континентального шельфу визнала, що в документі немає переконливих доказів континентальної природи та приналежності до природних компонентів материка підняття Ломоносова. РФ з цим не погодилася й продовжує активно домагатися свого. При цьому діє вона на кількох фронтах одночасно.

Головних зусиль, звісно, докладає в юридичній сфері. Москва готує нові докази зв’язку Хребта Ломоносова з сибірським континентальним шельфом. За інформацією російських фахівців, їхній країні необхідно довести приблизно 20 тис. ділянок із допомогою ехолота. Сьогодні немає точної інформації про обсяг уже дослідженого, — за деякими оцінками, виконано не менше двох третин роботи. При цьому кажуть, що російська сторона кинула на це всі свої ресурси: виміри ведуть не тільки наукові судна, а й військові кораблі та риболовецькі траулери, які мають на борту відповідне обладнання.

Випереджаючи своїх конкурентів у зборі юридичних доказів, Росія веде активну дипломатичну роботу, спрямовану на зміцнення своїх позицій перед розглядом питання в ООН. Найуспішнішим кроком у цій сфері експерти називають підписання договору з Норвегією про розмежування 175 тис. кілометрів арктичного кордону. . Частиною пропагандистської кампанії можна вважати і торішні відвідини В.Путіним Землі Франца-Йосифа, і широке публічне обговорення російського права на Арктику на недавній міжрегіональній конференції партії «Единой России» в Єкатеринбурзі. Москва активно використовує можливості з демонстрації сили в Арктиці. Набувають конкретики плани створення окремого угруповання сил у регіоні для забезпечення безпеки російської території Північного Льодовитого океану.

Європейські держави Росія забезпечує природним газом, тобто є головним розподільником блакитного палива у Європі. Глава російської держави, як було сказано вище, значно впливає на забезпечення газом Європейських держав таких як Україна, Франція, Італія, Німеччина, Угорщина. Так у 2008 році Росія через непогодження України купувати газ по завищеній ціна припинила поставки газу в Україну та Європейські держави. Після занепокоєння останніх щодо нестачі газу, Росія звинуватила у всьому Україну, цим самим дискредитувавши її в очах Європейського співтовариства та змусивши прийняти запропоновану ціну на газ. Після підписання 19 січня 2009 року нового контракту, Росія відновила поставки як в Україну, так і у Європу. 21 квітня 2010 року було підписано Харківську угоду, що полягала у зниженні ціни на російський газ в обмін на право знаходження Чорноморського флоту у Севастополі до 2042 року. Ця угода є невигідною для України, але вона змушена була підписати її.

Франко Надія