183. Час та місце відкриття спадщини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, якого вона оголошується померлою Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

184. Поняття та склад спадщини.

Майно, яке переходить в порядку спадкування наз. спадщиною.

Спадщина склад із сукупності майнових прав та обов’язків померлого, які, відповідно до з-ва, можуть переходити у порядку спадкування до ін.. особи. ВІноді спадщину наз. спадковою масою або спадковим майном.

Здебільшого спадщина склад. з права приватної власності на майно: житловий будинок, квартиру, предмети домашнього користування, дачу, продуктивну та робочу худобу, насадження на земельній ділянці, вироблену продукцію, транспортні засоби, земельну ділянку, грошові кошти, цінні папери та ін.. майно споживчого призначення, яким громадянин володів.

Не переходять у спадщину ті права та обов’язки, які хоч і є майновими, але носять суто особистий характер. Це право на отримання аліментів, право на користування житловим приміщенням, право на песію, на членство у кооперативі, товаристві. Не переходять також право на ім’я, вчене звання, державні нагороди, військове звання.

185. Спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

186. Поняття та вимоги до заповіту.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт повинен відповілати загальним правилам щодо дійсності правочину, а саме:

- заповідач повинен бути дієздатним на момент укладання заповіту

- зміст заповіту не повинен суперечити з-ну

- зміст заповіту повинен відображати дійсну волю заповідача

- заповіт повинен бути вчинений у визначеній з-ном ф-мі

- умови заповіту повинні бути здійсненні

Заповіт – односторонній правочин, вважається дійсним після того, як заповідач виявив свою волю

Цей правочин виключає його складання за допомогою п-ника чи довірителя

Розпорядження на випадок смерті заповідача, тобто безпосередньо правові наслідки, які пов’язані з реалізацією його волі, настануть лише за умови смерті заповідача.

187. Види заповітів.

Аналіз глави 85 ЦК, що регулює питання спадкування за заповітом свідчить про різні характерні риси тих чи інших елементів спадкових правовідносин, за якими можна узагальнити суто нормативно визначені і теоретично обґрунтовані види заповітів та запропонувати свою класифікацію видів заповітів за різними критеріями. А саме:

I. За способом розподілу майна:

1) простий;

2) частковий (ст. 1236 ЦК);

3) натуральний;

4) пропорційний;

5) змішаний;

II.За характером розпоряджень заповідача:

1) із заповідальним відказом (статті 1237-1239 ЦК);

2) з покладенням на спадкоємців обов'язків (ст. 1240 ЦК);

3) з умовою (ст. 1242 ЦК);

4) з встановленням сервітуту (ст. 1246 ЦК);

5) з підпризначенням спадкоємців (ст. 1244 ЦК);

6) з позбавленням прав на спадкування (ст. 1249 ЦК):

- з вказівкою причин усунення від права на спадкування;

- без зазначення причин усунення від права на спадкування;

- шляхом незазначення в заповіті;

ІІІ. За суб'єктним складом:

1) особистий заповіт (ст. 1233 ЦК);

2) заповіт подружжя (ст. 1243 ЦК);

IV. За особливостями процедури посвідчення заповіту:

1) секретний (ст. 1249 ЦК);

2) з участю свідків (ст. 1253 ЦК);

3) у якому бере участь або зазначається його потенційний виконавець. Наведена класифікація, по-перше, дає можливість узагальнити риси

усіх видів заповітів та вдосконалити поняття «заповіт».

Простий заповіт - заповіт, який стосується всього майна та прав спадкодавця та розподіляється між чітко визначеними спадкоємцями в рівних частках або все майно заповідається на користь однієї особи (див. проекти № 8, 9).

Пропорційний заповіт - заповіт, коли розмір частки кожного спадкоємця визначено спадкодавцем пропорційно його особистому ставленню до кожного із спадкоємців, тобто коли частки спадкоємців визначаються рівними або нерівними, наприклад, Сидорову 1/2 (50%) спадщини; Іванову -1/4(25 %) спадщини; Храмку- 1/4 (25 %)спадщини0 (див. проект № 10).

Натуральний заповіт - заповіт, коли кожному спадкоємцю буде визначено, яке майно перейде у його власність після смерті заповідача, тобто зазначення у заповіті конкретного майна і його спадкоємців (див. проект № 11).

Частковий заповіт - заповіт, яким охоплено не всю спадщину, а лише її частину (ст. 1236 ЦК), тобто свідоме розпорядження заповідача лише щодо частини майна, коли решта майна має спадкуватись за законом (див. проект № 12).

Змішаний заповіт - заповіт, коли частину майна заповідач залишає конкретним особам, а іншу частину спадщини ділить між спадкоємцями на пропорційній основі. До змішаних можна віднести й натуральні заповіти, коли частина майна залишиться не заповіданою