163 Класифікація цивільно-правових договорів

Класифікація цивільно-правових договорів – це поділ договорів на види за різноманітними підставами. Так, залежно від змісту діяльності, яку вони регулюють, договори поділяють на майнові - спрямовані на одержання сторонами певного майна чи блага; та організаційні - спрямовані на створення передумов подальшої діяльності у сфері підприємництва чи іншій сфері (попередні, установчі, про спільну діяльність).

Відповідно до послідовності досягнення цілей, яких прагнуть сторони, договори поділяють на попередні - передбачають обов'язок сторін укласти в майбутньому основний договір на умовах і в строки, які визначаються в попередньому договорі; та основні - договори, укладення яких передбачене в попередніх договорах.

За формою укладення договори поділяються на усні, письмові прості та письмові нотаріальні. Письмова форма передбачає відображення змісту договору у відповідному правовому документі (угоді, договорі, контракті) або обмін листами, телеграмами, телетайпограмами і т. ін.

Для письмових нотаріальних договорів необхідно, щоб на них був засвідч. напис нотаріуса.

Залежно від того, чи у кожної сторони є обов'язок вчинити зустрічну дію з надання майнового блага іншій стороні, чи тільки у однієї з них, договори поділяють на оплатні (купівля-продаж, міна, оренда, комісія, підряд тощо - це більшість договорів) та безоплатні (дарування, позика).

Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору.

За розподілом прав та обов'язків між сторонами договори поділяють на односторонні - обов'язки покладаються лише на одну із сторін, а інша тільки має право вимоги (позика); та двосторонньозобов'язуючі (взаємні) - кожна із сторін має права та обов'язки на користь іншої.

Договори можуть укладатися на користь їх учасників або на користь третіх.

Відповідно до специфіки самої процедури їх укладення виділяють договори: приєднання - умови визначені однією із сторін у певних стандартних формах і можуть бути прийняті іншим учасником тільки шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому; типові - окремі умови визначаються відповідно до типових умов, вироблених практикою для договорів певного виду і оприлюднених у встановленому порядку; публічні - укладаються підприємцем і встановлюють його обов'язки по продажу товарів, наданню послуг тощо, які він зобов'язаний виконувати стосовно кожного, хто до нього звертається.

164 Зміст договору

Зміст договору - це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в пунктах договору, в яких можуть міститись і посилання на норми чинного у цій сфері законодавства. Істотними вважаються ті умови договору, які названі такими за законом. Істотними є також ті умови договору, які прямо не названі такими у нормативних актах, але конче потрібні для договору даного виду (наприклад, умова про ціну необхідна для будь-якого оплатного договору). Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін. Серед договірних умов, крім істотних, виділяють також звичайні та випадкові умови.Звичайні - це ті умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують окремого погодження і про них не обов'язково застерігати у тексті договору. Випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами у відступ від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством. Тому випадкові умови можна виявити при порівнянні їх із звичайними умовами: якщо якусь умову включено до договору на зміну чи на доповнення до правил, викладених у законодавчому акті, то порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою.