
- •Вступні зауваги
- •Українська Україна – як цього досягнути
- •Історичний екскурс
- •Аналіз економічних стосунків в Україні в період Незалежності 1991-2006 рр.
- •Практична реалізація нових економічних стосунків
- •Формування нових стосунків у господарській сфері Загальні міркування
- •Податки і обов’язкові платежі
- •Висновки
- •Рецензія
Формування нових стосунків у господарській сфері Загальні міркування
1. При формуванні соціально-економічної складової ідеології необхідно виходити із засадничого положення, що вищою метою політичної діяльності є добро української нації.
Інтереси української нації можуть бути забезпечені за умови дієвої системи влади, громадянського миру в Українській державі, гармонійних стосунків між державою і громадянином, високих стандартів життя громадян (як духовних, так і економічних).
Податкова система поряд з системою моральних цінностей, політичною системою, системою соціального забезпечення та відносинами власності є одним зі стовпів держави. Від того, наскільки ця система відповідає ментальності та інтересам нації, залежить громадянський мир і внутрішня єдність суспільства, стосунки держави і громадян.
Для того, щоб гармонізувати стосунки між державою і громадянином, необхідно знайти спосіб узгодити інтереси окремої особи і держави. Таке можливе тільки тоді, коли наповнення державної скарбниці буде прямо залежати від добробуту громадян, тобто від рівня споживання в суспільстві.
Отже, найбільш природнім і вигідним для громадян і держави є оподаткування не виробництва, а споживання.
В чому полягають переваги оподаткування споживання перед оподаткуванням виробництва? Для аналізу необхідно прийняти за основу, що серцевиною господарського життя в державі є виробник. Отже для забезпечення ефективного функціонування господарки необхідно забезпечити найбільше сприяння розвитку виробництва і звести до мінімуму адміністративне втручання держави у процес виробництва.
При оподаткуванні виробництва держава має важелі впливу на процес виробництва. А, як відомо, чиновник є не виробником, а розпорядником ресурсів, а, отже, не здатен розуміти потреби виробництва. Він є чужорідним тілом у цьому процесі і не може сприяти покращенню господарського клімату. Крім того, при такому стані справ добробут держапарату не залежить від рівня добробуту народу, тобто свого роботодавця.
Ситуація різко міняється, коли оподатковується споживання. Держапарат стає залежним від рівня споживання народу і, таким чином, стає природнім виразником інтересів народу. Відбувається перехід від примітивної демагогії „захисників інтересів народу” до реальних економічних дій в інтересах народу. Звільнене від опіки держави виробництво починає розвиватися швидкими темпами, забезпечуючи робочі місця, збільшення зарплат (це стимулює держава, оскільки податки від доходів громадян надходять у державну скарбницю), збільшення споживання і пришвидшений обіг капіталу.
В результаті росте добробут народу, збільшуються фінансові надходження у державну скарбницю, росте зарплата держслужбовців, з’являються значні можливості для вирішення суспільних потреб.
Важливим елементом суспільних стосунків є порядок формування фондів соціального захисту. На сьогодні в Україні ці фонди формуються шляхом відрахування з фонду зарплатні і нарахування на цей фонд. Отже, їх формують тільки з облікованої зарплатні, а використовують практично всі. Така ситуація призводить до надмірного навантаження на фонд заробітної плати. Як результат – виплата не облікованої зарплатні „в конвертах” (поза касою підприємства), а, отже, зменшення відрахувань на соціальні потреби.
Це невигідно і роботодавцям і працівникам. Якщо формувати персоніфіковані соціальні фонди з фонду оплати праці, а солідарні – за рахунок оподаткування споживання, то різко зменшиться навантаження на фонд зарплатні і зникне потреба приховувати реальні виплати працівникам.
Важливим фактором соціальної стабільності в державі є помірна диференціація доходів громадян. Надто велика різниця в доходах (в десятки і сотні разів) призводить до соціальної напруженості і, в кінцевому підсумку, до послаблення держави.
Введення прогресивного податку на доходи громадян дозволяє регулювати диференціацію доходів у бажаних для суспільства межах (прикладом ефективності такого підходу є Канада, скандинавські країни і т.д.).
Подання щорічної декларації про доходи і видатки у поєднанні з визначенням мінімальних стандартів життя та з обов’язковим безготівковим розрахунком за покупки, які перевищують певну обумовлену законом суму, дозволить остаточно легалізувати доходи і витрати громадян, оскільки перевищення витрат над доходами буде фіксуватись на банківських рахунках громадян. Це дозволить вивести фінансові потоки з тіньового обігу і знизити до прийнятного мінімуму рівень корупції.
Загальна схема грошових потоків у цьому випадку буде наступна:
Персоніфіковані соціальні фонди |
п |
Пенсіонери С |
пенсія
допомога |
Солідарні соціальні фонди |
|
|
|
п |
|
|
|
Державні службовці та працівники бюджетної сфери |
п лата за товари і послуги |
Г
|
зарплата
плата за товари і послуги
|
Працівники господарюючих суб’єктів |
|
з |
|
Податок з продажу
( |
|
|
|
|
податок з доходу |
Б |
податок з доходу
|
|
|