Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
культурологія.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
131.07 Кб
Скачать

8. Назвіть та проаналізуйте відомі Вам концепції культури.

1) Античні уявлення. Найвідомішим є уявлення Полібія (201— 120 рр. до н.е.), суть яких полягає в тому, що розвиток суспільства відповідає круговороту явищ природи і підпорядкований діалектичній зміні державного устрою і культури.

2) Сучасник Полібія, китайський історик Сима Цянь (145—86 рр. до н. е.) розглядав історію як циклічний процес, рух по колу. Це концепція циклічного круговороту. В античному розумінні в основі культури був ідеал людини як мета культурного процесу. У центрі античного розуміння культури було визначення абсолюту божественного порядку речей.

3) Середньовічні християнські концепції. У даній концепції Бог є центром і творчою силою світобудови. Головне для людини — пізнання Бога через позбавлення гріховності, очищення і підготовка до справжнього життя — вічного. Аврелій Августин (354—430). На цій основі було розвинуто пізніше ряд богословських концепцій. П. Тілліх (1886— 1965), М. Бердяєв (1874—1948).

4) Просвітницькі концепції. У центрі концепції — розум, розвиток наук, мистецтв, виховання особистості. Освіта — основа гуманності (Ж.-Ж. Руссо, Г. Е. Лессінг, Й. Г. Гердер (1744—1803), Гегель (1770—1831)).

5) Еволюційні концепції культури. Представники цієї концепції наголошують на єдності людського роду, спільності всіх культур. Людство однорідне за природою, лише перебуває на різних ступенях розвитку культури (Л. Морган(1818—1881), Е. Тейлор (1832—1917)). Л. Морган вирізняє три етапи

розвитку суспільства: дикість, варварство, цивілізацію.

6) Концепції культурних круговоротів. Представники цієї концепції М. Данилевський (1822—1885), О. Шпенглер (1880—1936), А. Тойнбі (1889—1975). М. Данилевський всесвітню історію культури поділив на 10 самобутніх культурно-історичних типів — єгипетський, індійський,

іранський, германо-романський, грецький та ін. Він уважав, що слов'янський тип перебуває у процесі становлення. Культура виникає з етнографічного матеріалу, розвивається і рухається до завершення

(смерті).

7) Функціональні концепції культури. За цією концепцією культура зводиться до біологічної природи людини, яка пристосовується до умов навколишнього середовища. Б. Малиновський (1884—1942) — засновник цього напряму.

8) Символічна концепція. Одним з її представників є Г. Сковорода, в основі його вчення про три світи є такі поняття: мікрокосм (людина), макрокосмя: мікрокосм (людина), макрокосм (Всесвіт) і дух (Біблія) — символічний світ.

ТЕМА 2

1. Коли на території України розпочалося виготовлення та оздоблення кераміки? Що вам про це відомо?

Кера́міка (грец.— Керамікос, назва кварталу гончарів в Стародавніх Афінах) — вироби і матеріали, що одержуються внаслідок спікання глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів і їхніх сполук. Кераміка з'явилася в епоху неоліту.

Кераміка (гр. керамос — глина) за часів середньовіччя зазнала технологічних нововведень: застосування ножного гончарного круга, підполивних розписів, виробництво кахлів та ін. В XVII ст. в Україні поширився один з різновидів кераміки — майоліка. Майоліка набула широкого застосування в багатьох містах України, хоча осередки її виготовлення були лише в Києві, Ніжині, Ічні, а пізніше — в Опішні, Косові та ін. Майолікові вироби з кольорової глини, вкриті поливою й розписані в народному стилі, й нині прикрашають житла сучасних українців. Популярна нині й керамічна пластика: іграшка та скульптура. Серед керамічних виробів побутують миски, полумиски, глечики, горнята, макітри, куманці, кухлі, дзбанки, барила та ін. Традиції гончарного виробництва й художнього оздоблення в різних регіонах мають свої різноманітності. Серед виробів керамічної пластики — баранці, леви, коні, олені, птахи, дитячі свистунці, сюжетні набори скульптурок. Для українських гончарних виробів характерна глибока традиційність, пластична виразність, народна декоративність і простота, яка надає самобутньому мистецтву національного колориту. Нині керамічні промисли існують у Вінниці, Коломиї, Косові, Мукачеві, Одесі, Опішні, Ужгороді, Черкасах та інших містах і селах України. Близько тридцяти об'єднань, художніх комбінатів, фабрик та заводів виробляють кераміку в традиційному для народного мистецтва стилі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]