Твори полемічної літератури

• Апокрисис

• Пересторога

• Палінодія

Сплеск літературного процесу в Україні був пов'язаний з Брестською церковною унією. Помітне місце в цій ситуації в літературній творчості зайняв жанр полемічної літератури, який виник як реакція на експансію католицької церкви в Україні. Письменники-полемісти Мелетій Смотрицький у творі «Тренос» (грец. — «плач» — плач православної церкви через відступництво її дітей); Захар Копистенський у «Палінодії» («книга оборони»), Іван Вишенський у «Раді про очищення церкви» виступали проти втручання польського уряду у справи православної української церкви, викривав його політику за принципом «чим гірше, тим краще».

У XVI—XVII століттях поетичні твори найчастіше створювалися мандрівними дияконами і піддячими — учнями духовних шкіл. У період літніх канікул вони подорожували і писали віршовані твори на замовлення, з метою заробітку. Зміст цих віршів міг бути хвалебно-величальним (панегірик) або пов'язаним зі смертю і похоронами будь-кого зі знатних людей (мадригал). Разом з тим багато епіграм, віршів, поем були авторськими. Наприклад: Себастіян Кленович — «Роксоланія», «Звитяжство богів» та інші, Симон Пелакід — «Про Острозьку війну», Дем'ян Наливайко — «Про час», «Про старожитний клейнод» та інші, ієромонах Дубненського монастиря Віталій — епіграми з книги «Діоптра, або Дзеркало», Симон Симонід (Шимонович) — «Чари», «Женці», книга «Селянки», Мелетій Смотрицький — «Лямент у світа вбогих…», Касіян Сакович — «Вірші на жалісний погріб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», Симон Зиморович — книга любовних пісень «Роксоланки, або Руські панни», Софроній Почаський — поетична книга «Евхарістиріон, або Вдячність», Афанасій Кайнофольський — книга «Тератургіма, або Чуда», Кирило Ставровецький — збірник віршів «Перло многоцінноє», Олександр Мітура — «Узор доброчесности», Лазар Баранович — вірші в книзі «Аполлонова Лютня»(1971), Іван Величковський — книжка «Зегар з полузегарком» та ін. Українські поети часто використовували біблійні теми, багато уваги приділялося проблемам моралі, релігії, що відповідало тогочасним смакам. У той же час в цих творах рідко присутні художні образи, інакомовність, метафора. Все це додає поезії XVI—XVII століття дещо наївного, невитонченого характеру. Треба врахувати і те, що літературної норми в українській мові на той час ще не було, у зв'язку з чим віршовані твори важко сприймаються сучасним читачем. У XVIII столітті найбільші досягнення поетичного мистецтва були пов'язані з ім'ям Григорія Сковороди.

26. Роль Острозької академії у розвитку вищої освіти в Україні.

У кінці ХУІ – на початку ХУІІ ст. помітну роль у розвитку української культури відіграли Острозька та Замойська академії. Це були перші вищі школи на етнічних українських землях. Незважаючи на помітну відмінність між ними, в їхній діяльності були й спільні моменти.

Відсутність належної документальної бази не дає змоги встановити точну дату заснування Острозької академії й чітко прослідкувати етапи її становлення та розвитку. Перша згадка про неї з’являється в Азбуці (Букварі), яка була надрукована Іваном Федоровим у Острозькій друкарні 15 червня 1578 р. На титульному аркуші читаємо, що князь В.-К. Острозький з Божого повеління влаштував “дім для справи друкування книг”, а також “ще дім дітям для навчання в своєму рідному та славному місті Острозі, що лежить у Волинській землі”. При цьому князь “вибрав мужів, що знаються в божественному писанні, володіють грецькою й латинською мовами, а ще краще - руською. Й приставив їх до дитячого училища” [1].

На нашу думку, вказана інформація (хай і непрямо) все таки дає підстави говорити про існування в тогочасному Острозі школи підвищеного типу. По-перше, з неї випливає, що дана школа існувала в комплексі з друкарнею. Пізніші документи, про які далі йтиме мова, це підтверджують. Зрозуміло, такий комплекс передбачав не лише функціонування початкової освіти, а й середньої і навіть вищої. Викладачі школи редагували й готували до друку певні видання. Водночас друкарня видавала необхідні для навчання книги, в т.ч. й азбуки. По-друге, в Азбуці 1578 р. однозначно вказано, що В.-К. Острозький “вибрав мужів, що знаються в божественному писанні, володіють грецькою й латинською мовами, але ще краще - руською. Й приставив їх до дитячого училища”. “Мужі, що знаються в божественному писанні” - це богослови. До того ж богослови, котрі володіли класичними мовами (грецькою й латинською), а також руською. Ці люди, приставлені до “дитячого училища”, в тогочасних умовах могли забезпечувати освіту вищого типу.

Про те, що в кінці 70-их рр. ХУІ ст. школу в Острозі вважали не просто початковим, а вищим навчальним закладом, свідчить заповіт княгині Гальшки Острозької від 16 березня 1579 р. Цей важливий для історії Острозької академії документ був введений у науковий обіг Н.Яковенко [2]. Саме в ньому даний навчальний заклад був названий академією. У заповіті сказано, що шість тисяч грошів литовських вона віддає на “шпиталь і академію Острозьку, на монастир святого Спаса недалеко від Луцька…”

Видання Азбуки 1578 р., де згадується училище в Острозі як функціонуючий навчальний заклад, а також заповіт Гальшки Острозької, в якому він іменується академією, дає підстави вважати, що остання уже проіснувала певний період часу. Принаймні відбулося її становлення. Загалом дослідники сходяться на тому, що Острозька академія була заснована в 1576 р.

Острозька академія проіснувала порівняно недовгий час, близько 60-ти років. Уже в 20-их рр.. ХУІІ ст. в Острозі з’являються єзуїти, які були підтримані Анною-Алоїзою Ходкевич і складали серйозну конкуренцію для академії. Остаточним ударом для цього навчального закладу стали події 1636 р. Під час пасхи того року Анна-Алоїза спровокувала повстання православних острозьких міщан [4]. Його жорстоко придушили, а в місті були ліквідовані православні інституції і введена унія. Острозька академія, яка до того й так зазнавала переслідувань, ймовірно, саме тоді перестала функціонувати. Фундуш, призначений на її потреби, згодом, у 1640 р., перейшов до єзуїтського колегіуму.Оцінюючи значення Острозької академії, І.Мицько та Я.Стратій стверджують, що “за найскромнішими підрахунками, за всю історію академії її закінчили не менше 500 осіб, частина яких, без сумніву, стали вчителями братських та прицерковних шкіл, викладачами в Острозі, Києві, можливо, Яссах”. Звісно, на сьогоднішній день цифра 500 освічених осіб не видається значною. Проте для України і загалом для Східної Європи кінця ХУІ - початку ХУІІ ст., де не існувало вищих шкіл, – це було чимало. Острозькі випускники заклали фундамент, на якому змогло далі розвиватися вище шкільництво в даному регіоні.Загалом можемо констатувати, що Острозька академія дала значний імпульс для розвитку освіти на теренах України, наблизивши існуючу тут школу до європейських зразків. Вона послужила зразком для братських шкіл, а також стала предтечею Києво-Могилянської академії. Також Острозьку академію варто вважати предтечею академії Заморської