3. Корпоративні права підприємства

Корпоративні права підприємств та й сам перехід права власності, регульований в ринкових умовах попитом і пропозицією, – нові тенденції розвитку фінансово-економічних правовідносин в Україні, що потребують детального вивчення. Очевидно, що вирішення проблем, пов’язаних із станом та розвитком корпоративних прав, в умовах функціонування підприємств різних організаційно-правових форм, неможливо навіть уявити без активної ролі держави в процесі розкриття інформації та створенні комплексної системи підготовки спеціалістів з корпоративного управління.

Перш ніж перейти до розгляду специфіки корпоративних прав підприємств України, необхідно з’ясувати зміст поняття «корпоративні права» виходячи з вітчизняної нормативно-правової бази, бо це має значення для подальшого дослідження.

Стаття 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Певною особливістю володіння корпоративними правами є те, що це не вважається за підприємництво.

Згідно пункту 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, спільним в обох визначеннях є комплекс прав, які складають зміст терміну «корпоративні права»:

• право на управління юридичною особою;

• |право отримання|здобуття| відповідної частки|долі| прибутку (дивідендів) такої юридичної особи;

• право на отримання частки активів у разі ліквідації юридичної особи.

Зміст корпоративних прав складає комплекс економіко-правових можливостей (правомочностей) управлінського і майнового характеру (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Зміст корпоративних прав

Українська нормативна база щодо регулювання корпоративних прав підприємств головним чином складається зі спеціального законодавства щодо юридичних осіб (Закони України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про об’єднання громадян», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про холдингові компанії в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців» і так далі), а також з широкого кола різних Положень, Стандартів та інших документів, що розробляються органами виконавчої влади (Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетом України і так далі). До складу корпоративного права входять і норми, що розробляються усередині юридичної особи, дія яких розповсюджується на внутрішньокорпоративні стосунки (наприклад, положення про раду директорів, про збори акціонерів, про ведення реєстру і так далі).

Одним з важливих аспектів розвитку українського корпоративного права є прийняття Закону «Про акціонерні товариства». Але не менш актуальним є розробка та впровадження спеціального закону про товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналіз чинного законодавства та правової літератури дає підстави дійти висновку, що для виникнення в засновника (учасника) юридичної особи корпоративних прав має значення не розмір його долі (паю) у статутному фонді (капіталі), а правовий режим майна юридичної особи, створеної за участю такої особи. Так, класичними суб’єктами, відносно яких існують корпоративні права, є господарські товариства. Учасник такого товариства, вносячи своє майно у формування його статутного фонду, передає це майно у власність товариства. І як компенсацію за таке відчуження учасник отримує право (право власності) на долю в статутному фонді, яке породжує корпоративні права (статті 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»).

Частка акціонера визначається як співвідношення кількості належних йому акцій до загальної кількості акцій, емітованих товариством. Від розміру частки учасника в статутному фонді залежить розмір його корпоративних прав. Ступінь впливу акціонера на управління товариством визначається голосуванням на установчих зборах, яке проводиться за принципом «одна акція – один голос» (частина 5 статті 35 Закону України «Про господарські товариства»). Розмір частки також впливає на розмір дивідендів, на розмір частки в майні товариства, що може бути виділена в разі виходу учасника з товариства, або при розподілі майна між учасниками у разі ліквідації товариства.

Серйозну роль в суспільстві|товаристві| грає утримувач|тримач| блокуючого пакету (понад 25% акцій). Від нього залежить неприйняття (блокування) рішень|розв'язань|, що стосуються найбільш важливих|поважних| питань діяльності товариства та які вимагають кваліфікованої більшості голосів|товариства|. Володіти незначними пакетами акцій просто недоцільно. Малий пакет не дає змоги впливати на діяльність підприємства. Крім того, ці пакети стають дедалі меншими, розмиваються через додаткові емісії, злиття чи поглинання компаній, акціями яких володіє суб’єкт господарювання. Тож з огляду на фінансовий стан суб’єкта господарювання, досить часто, постає питання про доцільність володіння корпоративними правами, якими неможливо ефективно керувати або володіння якими не дає фінансового (у вигляді дивідендів) й матеріального зиску. У випадку коли йдеться про володіння активами підприємств, які не дають реального доходу або перебувають на межі банкрутства, доцільно розглянути можливість перепродажу корпоративних прав на тендерній основі через банківські установи або на спеціально організованому ринку цінних паперів – через фондову біржу за ціною визначеною експертами з оцінки.

Загальновизнаними методами оцінювання корпоративних прав є такі:

• пряма і непряма капіталізація прибутку (включаючи капіталізацію дивідендів);

• пряме і непряме порівняння з бізнес-аналогами;

• метод балансової вартості.

Як правило, ціна корпоративних прав залежить від двох чинників|факторів|: від величини дивіденду і від ставки депозитного відсотка|процента|. Природно, що курс акції тим вище, чим більше дивіденд. Ціна корпоративних| прав постійно коливається|вагається| навколо|навкруг| своєї нормальної величини залежно від зміни співвідношення між попитом на ті або інші акції і їх пропозицією|речення|.

У разі придбання корпоративних прав потенційних інвесторів цікавлять три основні питання:

- ціна, яку вони мають заплатити, щоб стати власниками чи співвласниками корпоративних прав;

- сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в певний об’єкт;

- ризики, пов’язані з інвестуванням.

Якщо корпоративні права прибуткові, головним критерієм у прийнятті рішення про їх продаж є їх доходність. Крім того, якщо одержання доходу потребує, щоб власник корпоративних прав (інвестор) постійно відволікався від основної діяльності, йому слід з’ясувати для себе, який бізнес для нього є профільним. Можливо, якраз основний бізнес варто продати і взятися за непрофільний. Особливо якщо доходи там на даний момент значно більші. Для цього необхідно володіти контрольним пакетом акцій таких підприємств. Теоретично контрольний пакет акцій має перевищувати 50% акцій, але на практиці може бути меншим, оскільки частина акцій взагалі не має права голосу, а дрібні акціонери часто не беруть участь у загальних зборах акціонерів. Щоб мати змогу ухвалювати стратегічні рішення та підвищувати ефективність управління підприємством в цілому, можна придбати необхідну кількість акцій або здійснити операції з обміну пакетів.

Таким чином, на прикладі побудови відносин у господарських товариствах слід дійти висновку: фізична або юридична особа, що володіє корпоративними правами, може їх реалізовувати шляхом здійснення свого права власності, що включає право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Право власності на частину|частку| в статутному фонді|фундації| товариства|товариства| підтверджується засновницькими|установчими| документами |товариства|і свідоцтвом|свідченням|, виданим товариством|товариством| відповідно до статті 52 Закону України «Про господарські товариства|товариства|» його учасникові.

Підпунктом 1.28.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів, є фінансовою інвестицією. Оскільки інвестиція не є операцією з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), то операція по відчуженню корпоративних прав не є об’єктом обкладення ПДВ.

Розглядаючи корпоративні права підприємств неможливо обминути увагою об’єднання холдингового типу.

Згідно статті 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні», холдингова компанія – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Цивільний кодекс України дає наступне визначення: холдинговою компанією є юридична особа, яка безпосередньо або через інших осіб володіє акціями (частками у капіталі) інших, однієї або більше, дочірніх юридичних осіб і утримує більшість голосів у їх органах управління.

Отже, холдингова|холдінгова| компанія – це юридична особа, основною діяльністю якої є|з'являється| володіння акціями (зазвичай|звично| контрольним пакетом) іншої компанії або компаній і управління цими компаніями.

Теоретично управління в об’єднаннях холдингового|холдінгового| типу|типа| здійснюється через систему фінансової участі підприємств, що входять у об’єднання, в капіталі один одного. Тобто|цебто| одне підприємство володіє іншим і тому управляє.

Холдингові|холдінгові| компанії – це |організації, яким належать акції (долі) в статутних капіталах інших підприємств.

Активи холдингової|холдінгової| компанії практично повністю|цілком| представлені|уявляти| акціями іншої юридичної особи або осіб|облич|. Контроль здійснюється через механізми корпоративних (акціонерних) повноважень (див. рис. 8.1). Як правило, холдингові|холдінгові| компанії представлені|уявляти| в керівництві своїх дочірніх компаній, найчастіше у складі ради|поради| директорів.

Один із варіантів холдингової структури, представлений в розосередженому вигляді, – взаємне володіння акціями учасників ТНК. Учасники групи, перехресно володіючи акціями один одного, а в сумі контрольним пакетом будь-якого учасника, є стосовно нього груповим холдингом. З одного боку, це сприяє формуванню унікальної системи взаємного кільцевого контролю: кожна фірма має невеликі, недостатні для одностороннього контролю пакети акцій всіх інших фірм, а разом вони володіють контрольними пакетами акцій кожного зі своїх членів; з іншого - перехресне володіння акціями запобігає захопленню іншими фірмами (іноземними фірмами, фірмами-конкурентами).

Холдингову|холдінгову| компанію слід відрізняти від інвестиційної компанії, оскільки інвестиційна компанія інвестує капітал|кошти| в придбання|надбання| акцій (частки|долею|) інших товариств|товариств| з метою отримання прибутку, а холдингова|холдінгова| компанія – з метою отримання|здобуття| контролю над їх діяльністю.

Як показує досвід розвинутих країн, ключове значення в реалізації корпоративних прав підприємств має публічне|прилюдне| розкриття інформації. Забезпечення вільного доступу до регулярної, надійної, достовірної|порівнянної| і достатньо|досить| детальної інформації поліпшує розуміння специфіки підприємств, корпоративної політики і результатів діяльності, а також може бути могутнім інструментом впливу на корпоративні права і захист інвесторів.